Аптека на першому поверсі, або як пані Марта пану Якову кам’яницю Масарі здавала

Антоніо Масарі був не єдиним мешканцем та власником кам’яниці Масарі. Як і Костянтин Корнякт був не єдиним мешканцем та власником кам’яниці/палацу Корнякта у Львові. За довгу історію цих будівель таких назбиралось безліч. Є серед цих персонажів і такі, про кого ми взагалі нічого не знаємо або ж нам відомо досить мало.

Сьогоднішня історія буде не про найвідоміших мешканців найпопулярніших кам’яниць у центрі Львова, на площі Ринок. Водночас, вона цікава та важлива для розуміння механізмів та особливостей повсякденного “життя” цих будівель, що в самому центрі міста Лева.

Наречений, тесть, вдова й аптекар-орендар

Антоніо Масарі звично пов’язують із будинком, який знаходиться за адресою площа Ринок, 14. Проте, коли консул Венеційської республіки у Львові одружувався, він отримав пропозицію, від якої не міг відмовитись. Загалом знатні та впливові люди світу того досить часто одружувались у Львові не так з місцевими панянками, як із їхніми батьками. Десь так було з засновником пошти у Львові, італійцем Роберто Бандінеллі. У чомусь подібному можна запідозрити й Антоніо Масарі. У будь-якому випадку – обидва “італійці” розжились, після весілля, кам’яницями у центрі Львова.

Щодо Антоніо Масарі, його дружиною стала Марта із родини Шольц-Вольфовичів, однієї з найбільш знаних та багатих родин давнього Львова. Відтак він отримав кам’яницю, що знаходиться за сучасною адресою площа Ринок, 24. Окремі приміщення саме цієї кам’яниці Марта з Вольфовичів Масарі у 1644 році, тоді вже вдова консула Венеційської республіки, здавала в оренду. Якщо про 1644 рік, то клієнтом був доктор медицини, Яків Гідзельчик. Він винаймав приміщення, що на першому поверсі. При цьому, була це досить простора, як можна собі уявити, площа.

В договорі зазначалося, що Гідзельчик отримував у своє розпорядження “кімнату на долі з магазином, до якого перехід через кімнатний ганок; кухня перед кімнатою; до того аптека і з пивницею під сінями і під самою аптекою”. На сам кінець, у ганку, що на затиллі дому, Гідзельчик міг складати аптечні товари. Були ніби й інші кімнати, де він міг класти дрова та все необхідне йому аптечній справі. Тобто на орендованій площі Яків Гідзельчик відкрив аптеку й використовував приміщення з відповідною ціллю.

Яків Гідзельчик був знаним у давньому Львові аптекарем, доктором медицини. Також він був нащадком роду міських радників та лавників

 Сімейний бізнес

Закономірно, що крім згаданого вище аптекаря і доктора медицини Якова Гідзельчика апартаменти та приміщення у кам’яниці Вольфовичів-Масарі орендував і інший міський аптекар – Станіслав Гендзицький. Він винаймав у родини Масарі приміщення на площі Ринок саме перед Яковом Гідзельчиком. Платив за цю можливість 300 золотих на рік. За вказану суму Станіслав Гендзицький мав у своєму розпорядженні ті самі приміщення, що й аптекар та доктор медицини Гідзельчик.

Очевидно, що використовував приміщення з тією ж ціллю – для відкриття там аптеки й отримання прибутку. Принаймні щодо родини Гідзельчиків є згадки про отримання ними прибутку з “Вольфовичівської кам’яниці”. Є й пізніші згадки про отримання прибутків від “Массарівської кам’яниці” у період після 1648 року “Томашем Гордоном”. Очевидно, досить нетиповим та екзотичним мешканцем давнього Львова – шотландцем, який також значиться одним із мешканців кам’яниці на площі Ринок, 24. Останній, між іншим, став громадянином Львова і навіть був бургомістром.

Про кам’яницю на площі Ринок, 14, яку також асоціюють із консулом Венеції у Львові Антоніо Масарі, відомо дещо більше. Крім самого Масарі серед її власників – представники родини Льоншан де Бер’є. Це французькі гугеноти, які втекли до Львова від переслідувань вдома. Відтак подарували нашому місту багато знаменитих урядників, університетських професорів. З ними пов’язані перші масонські ложі в регіоні та багато інших цікавих історій. Проте й “біографія” кам’яниці на площі Ринок, 24, також пов’язаної з Антоніо Масарі, не поступається цікавими барвами й епізодами.

Євген ГУЛЮК

Використані джерела:

1. Гулюк Є. Короткий вступ до історії львівського масонства та невидяче око, яким ми поглядаємо на “вільних мулярів” // Фотографії старого Львова, 2022 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/korotkyy-vstup-do-istorii-lvivskoho-masonstva-ta-nevydiache-oko-iakym-my-pohliadaiemo-na-vilnykh-muliariv/
2. Гулюк Є. Львів на роздоріжжі. Декілька штрихів до епізоду “Польща впала, але нас не роздавила”// Фотографії старого Львова, 2021 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/lviv-na-rozdorizhzhi-dekilka-shtrykhiv-do-epizodu-polshcha-vpala-ale-nas-ne-rozdavyla/
3. Гронський Йосип. Львів: історичні студії / упоряд. Н. Лоштин. – Львів, 2022. – С. 92.