Про музеї, російські спецслужби, санкції, нафту та зброю

Російські музейники поширюють дезінформацію на тимчасово окупованих територіях, за кордоном та у самій Росії. Вони створюють пропагандистські виставкові проєкти, до яких залучають дітей та молодь з тимчасово захоплених частин України, беруть участь у викраданні українських музейних колекцій та апропріації історії і культури України, її корінних народів та національних меншин.

Україна з 2022 року намагається пояснити, що у зоні небезпеки – не тільки вона. Повномасштабне вторгнення РФ поставило питання про долю світового порядку та того, хто буде його архітектором і визначатиме цінності, закладені до його фундаменту. Культура – на передовій цієї боротьби, а музеї – це найбільш універсальна російська культурна зброя, придатна до застосування у будь-якій країні, у різних формах і контекстах. Саме тому важливо розуміти, як і для чого Росія їх використовує. 

"Спеціальна музейна операція": музеї як знаряддя обходу санкцій

Нині росіяни демонструють певну спеціалізацію музейних заходів. Заходи історико-ідеологічного спрямування інтенсивно проводяться у регіонах РФ та на тимчасово окупованих територіях України. Для присутності в країнах ЄС більше використовують музичну, театральну та літературну спадщину, оскільки вона є достатньо відомою, універсальною, придатною для представлення у медіа, фото та у стендових експозиціях.

З останніх проєктів можна навести п’ять пересувних міжнародних виставок, присвячених творчості російських театральних діячів, що їх Державний центральний театральний музей ім. Бахрушина представив у 2024 році у Парижі, Берліні, Софії та Відні. Той же музей у січні 2025 році у презентував у Люксембурзі проєкт "Чарівник імператорських театрів Олександр Головін".

При цьому культурні цінності з російських музеїв високої вартості (оригінали живопису, вироби з дорогоцінних металів тощо) або великого історичного, значення демонструють лише у Китаї та Омані, оскільки це дає гарантії повернення предметів у випадку спроб накладання санкцій.

Особливої ваги для розвитку міжнародних музейних контактів РФ набувають "Форум об’єднаних культур" у Санкт-Петербурзі та фестиваль "Інтермузей". На цих майданчиках РФ виступає як модератор і "донор знань", намагається бути центром тяжіння для тих держав, які з різних причин не залучені до партнерської взаємодії з країнами ЄС та із США.

Ця політика є способом "підібрати ключі" до різноманітних країн – від Глобального Півдня до держав ЄС. Фактично, РФ вже має універсальний набір, який дозволяє Кремлю "входити" до будь-якої країни Глобального Півдня. Російські музеї щільно інтегровані до цього процесу – і як творці самодостатнього продукту, і як допоміжні гравці. 

Після нападу Росії на Україну у 2014 році та певного охолодження стосунків з країнами демократичного світу, влада РФ розпочала так званий "поворот на схід" з наміром уникнути міжнародної ізоляції і продемонструвати: спроби приборкати російського агресора – марні.

На фоні поглиблення кризи у 2022-му Кремль значно активізував контакти з країнами Азії, Африки, Латинської Америки та Карибського басейну, маючи на меті уникнення міжнародних санкцій. Для РФ критично важливо забезпечити свій експорт для отримання ресурсів на ведення війни, а також налагодження "паралельного" та "сірого" імпорту товарів і сервісів, необхідних для виготовлення сучасної зброї. І російська культура активно обслуговує цей "поворот на схід": пояснює, відкриває нові двері, поглиблює взаємини. 

Водночас РФ використовує культуру для впливу і на демократичні суспільства, аби пом’якшити реакцію на свою агресію та сформувати вигідний Москві порядок денний. Російська культура багато кому у світі заважає бачити вбивства українських дітей армією РФ і глобальне зростання загроз для світових демократій. 

Ще один засіб масштабування російського культурного впливу – діяльність мережі "Російських будинків" (або російських "культурних центрів"), які є складовою дипломатичних установ РФ. Россотрудничество має представництво у понад 130 країнах світу. Визначальний вплив на цю структуру має Служба зовнішньої розвідки РФ. Самі російські журналісти-розслідувачі також стверджують, що "під дахом" Россотрудничества працюють кадрові співробітники Служби зовнішньої розвідки, ФСБ та ГРУ. Представників  Россотрудничества неодноразово викривали на діяльності, яка суперечить місії дипломатів. Проте ця структура продовжує працювати і користуватися перевагами дипломатичного імунітету у багатьох країнах. З 2022 року саме на базі "Російських будинків" та "культурних центрів", що входять до мережі Россотрудничества, відбуваються музейні заходи у європейських містах. 

Музейники чи воєнні злочинці

Після 24 лютого 2022 року, коли член Ради Безпеки ООН Росія розпочала повномасштабну війну проти України, стало очевидним: чинна система міжнародної безпеки не працює. ООН, ОБСЄ, НАТО та інші структури виявилися неспроможними відповісти найбільшій за останні 80 років військовій загрозі в Європі.

Не менш повноцінними частинами світоустрою, який склався після Другої світової війни, вважалися і організації, що діють у сфері захисту та популяризації світової культурної спадщини – ЮНЕСКО, ICOM (Міжнародна рада музеїв, одна з найбільших професійних міжнародних мереж)…

Українська музейна спільнота та ІСОМ України від самого початку повномасштабного вторгнення докладають максимум зусиль, аби довести світу злочинну діяльність своїх російських "колег". Але, на жаль, ці зусилля і досі не отримали належної міжнародної підтримки.

З 24 лютого 2022-го комунікація українського національного комітету ІСОМ з Виконавчою Радою та Секретаріатом ІСОМ (штаб-квартира у Парижі) за своєю суттю та результативністю мало чим відрізняється від спілкування інших міжнародних організацій з їхніми представниками в Україні. Ми регулярно інформували Раду та Секретаріат ICOM про ситуацію, що склалася в українських музеях, у сфері культурної спадщини під час повномасштабної війни, а також про безпосередню участь російських музейників в агресивній політиці РФ, політиці, що має ознаки геноциду.

Влітку 2022 року, напередодні Генеральної конференції ІСОМ, яка збирає представників національних комітетів з усіх континентів, ми відправили Виконавчій Раді та Секретаріату ІСОМ лист-заяву із закликом виключити національний ІСОМ Росії з членів цієї міжнародної організації. При цьому ми посилалися на пункти Статуту ІСОМ та Кодексу Етики ІСОМ, а наші заяви про активну залученість російських музейників в агресивні дії РФ містили підтверджені факти з лінками на сайти російських музеїв, держустанов та музеїв на окупованих територіях України. Зокрема, ми звернули увагу на діяльність тогочасного президента ICOM Росії Олександра Шолохова, який водночас був депутатом держдуми від партії "Єдина Росія" та голосував за закони на підтримку повномасштабного вторгнення. 

Ми також описали проєкт "Наші традиції", який втілювався за ініціативи міністерства культури РФ,  московського музею Перемоги – інституційного члена ICOM – за підтримки так званого "міністерства культури, спорту та молоді ЛНР". Головною метою цього проєкту було донесення російської культурної та історичної спадщини до мешканців тимчасово окупованих частин Луганщини і Луганська, щоб "повернути" українські території "у загальноросійську сім’ю". В цьому проєкті брали участь Державний музей історії російської літератури ім. В. Даля, Державний історичний музей і два інституційних членів ICOM - Російський етнографічний музей та Російський національний музей музики. 

Ми повідомили про міжмузейну групу, створену у березні 2022 року для збору на тимчасово окупованих територіях України – зокрема в Маріуполі – предметів, які мають розповідати про так звану спеціальну військову операцію. Група була створена за ініціативи "Російського історичного товариства", яке очолює голова зовнішньої розвідки РФ Сергій Наришкін, та під егідою міністерства культури РФ, за участі понад десяти федеральних музеїв та освітніх закладів Росії. 

На основі предметів, зібраних російськими музейниками під час їхніх мародерських рейдів по окупованих територіях (наприклад, речей українських військових), були створені виставки "Обыкновенный нацизм" та  "Обыкновенный NATOцизм". 

Обидві "експозиції" проходили у московському Музеї Перемоги і були організовані коштом Фонду "История Отечества", заснованого указом президента РФ. Фонд, очолюваний вже згаданим С. Наришкіним, фінансується з державного бюджету РФ. 

Нагадали ми і про те, що у 2014 році низка російських музейних фахівців, зокрема тих, хто обіймав керівні посади у міжнародних комітетах ІСОМ (!), висловили публічну підтримку окупації Криму та Севастополя.

Попри це, відповідь Ради ICOM на наш лист-заяву звелася до аргументів про відсутність у практиці ICOM таких прецедентів, як виключення з членів організації національних комітетів якихось країн і небажання подібні прецеденти створювати. Також наголошувалося, що серед російських членів ICOM є противники війни, але вони бояться висловлювати свою позицію публічно. Наші аргументи відносно того, що російські музейники жодного разу відкрито не виступили проти мілітарної політики РФ – зокрема, проти війни у Чеченській Республіці Ічкерія, вторгнення у Грузію у 2008-му, воєнних дій та пограбування Пальміри у Сирії – також залишилися непочутими. Наша пропозиція заморозити членство ІСОМ РФ до закінчення гарячої фази війни або виключити з членів організації конкретних російських музейників також була відхилена. 

Натомість Міжнародна рада музеїв відправила до ІСОМ Росії наш лист з наміром суворо запитати, чи вважають вони факти, наведені українцями, порушенням Кодексу Етики ІСОМ (іноземні колеги дбайливо переклали наш лист російською, аби  представники ІСОМ РФ точно зрозуміли, про що у ньому йдеться). Ми навіть не знаємо, якою була реакція ІСОМ Росії і чи була вона взагалі: подальших наслідків ці дії представників міжнародного ІСОМ не мали.

Наші подальші листи, що містили факти про участь російських музейників у воєнних злочинах проти української культурної спадщини, так само залишилися без наслідків: ІСОМ вважає, що наведених нами доказів недостатньо. 

Завдяки проєкту "Моніторинг рухомої культурної спадщини України", який ІСОМ України втілює за підтримки USAID, з’явилася можливість залучити фахівців з моніторингу та аналізу інформації і, відповідно, шукати інформацію в більших обсягах. На основі аналітичного звіту, отриманого в ході реалізації проєкту, ми підготовили лист до Генасамблеї ІСОМ, що відбулася у червні 2024-го, і доповідь для Виконавчої Ради та ширшої аудиторії, представників національних комітетів різних країн. 

У листі, зокрема, йшлося про розвиток діяльності російської міжмузейної групи, що продовжувала мародерити на окупованих територіях, про пропагандистську виставку "Обыкновенный нацизм", яку активно демонструють у різних регіонах Росії з жовтня 2022-го. 

Ми також інформували про те, що згідно з законом РФ № 63-ФЗ від 18 березня 2023 року ("Про особливості правового регулювання відносин у галузі культури у зв'язку з прийняттям до Російської Федерації "Донецької Народної Республіки", "Луганської Народної Республіки", Запорізької області та Херсонської області та утворенням у складі РФ нових суб'єктів - "Донецької Народної Республіки", "Луганської Народної Республіки", Запорізької області та Херсонської області"), колекції музеїв з окупованих територій до 31 грудня 2027-го мають бути включені до Державного каталогу Музейного фонду Росії. Отже, до захоплення музейної спадщини України, яке РФ проводить на державному рівні, безпосередньо залучені фахівці російських музейних установ, серед яких чимало членів ІСОМ. 

У листі до Ради ІСОМ ми акцентували, що наразі музейну галузь Росії політично та ідеологічно спрямовують помічник президента РФ Володимир Мединський та голова зовнішньої розвідки Сергій Наришкін, який окрім "Російського історичного товариства" очолює ще "Російське військово-історичне товариство". Ми пояснили, що це свідоцтво того, що російські музеї перетворилися на інструменти пропаганди: з 2022 року вони активно долучаються до інформаційної підтримки та виправдання війни проти України, виступають прикриттям для воєнних злочинів, продукуючи дезінформацію, та безпосередньо втілюють політику кремлівського режиму.

Після листа до Генасамблеї ІСОМ ми на прохання Секретаріату ІСОМ, яке надійшло у серпні 2024-го, надали додаткові докази, зокрема відповіді, отримані на наші запити від Міністерства культури та Офісу генерального прокурора України. У жовтні на facebook-сторінці ІСОМ Росії з’явилася відповідь на запит Виконавчої Ради ІСОМ щодо доказів порушень Кодексу Етики ІСОМ членами національного російського комітету. Запит Ради ІСОМ стосувався тих фактів, які ми виклали у листі. 

У своїй відповіді ІСОМ РФ стверджував, що їхні дії відповідають російському законодавству, яке для них превалює над міжнародним. При цьому вони апелювали до Кодексу Етики ІСОМ, який насправді наголошує на повазі до законодавства інших держав і міжнародного права. У цій відповіді представники ІСОМ Росії підтвердили свої протиправні дії щодо української культурної спадщини, висловивши подив: мовляв, які до нас можуть бути претензії? І якщо "роз’яснення" ІСОМ Росії в стилі "ми так вчиняємо, бо можемо, і що ви нам зробите?" вже не дивують – іншого від росіян і не очікується, – важливо, якою буде реакція Виконавчої Ради ІСОМ, оскільки її і досі немає. 

Музеї та санкції: відповідь на російську культурну агресію

Отже, ми не втомлюємося повторювати знову і знову на різних міжнародних майданчиках, в офіційних листах і промовах, в кулуарних розмовах з іноземними колегами під час офіційних подій в різних країнах, що РФ крок за кроком втілює стратегію використання культури і музеїв зокрема як компонент військової агресії. Під соусом "аполітичності" ("ми ж лише музейні професіонали, давайте не торкатися політичних тем, ми не впливаємо на політику наших держав") росіяни пропагують міжнародну співпрацю, власні музейні продукти, та створення спільних проєктів. Щоправда, така співпраця має ще одного обов’язкового учасника: спецслужби РФ, які беруть активну участь у розгортанні культурної експансії Росії за кордоном. Відтак, участь у спільних проєктах з росіянами де-факто означає співучасть у заходах впливу російської розвідки. Ми застерігаємо наших міжнародних колег, пояснюючи, що під прикриттям культури та музейної співпраці росіяни обходять санкції, отримують доступ до торгівлі нафтою, можливості купувати підсанкційні товари, які використовуються для виробництва зброї.

Зважаючи на небезпеку, яка створюється маскуванням військової агресії музейними засобами, необхідно відмовитися від співпраці з російськими музеями, щонайменше – заморозити членство Росії в ІСОМ. А також ініціювати введення персональних санкцій проти російських музейників, які найактивніше підтримують війну та армію РФ. Доцільно посилити санкції проти "Россотрудничества" та провести профілактичну роботу з його іноземними партнерами.

Дуже важливо аби наш голос, голос професійної музейної спільноти, підтримали на національному та урядовому рівнях в самій Україні. Наші заклики мають бути підсилені українськими депутатами під час їхньої роботи з Європарламентом, міністерствами культури та стратегічних комунікацій і закордонних справ, дипломатичними місіями. 

Спеціально для Еспресо

Про авторку. Анастасія Чередниченко, історикиня, музейниця, президентка ІСОМ України (Міжнародна Рада Музеїв, ІСОМ)

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.