«Слава богу, що я зараз нудна!». Велике інтерв'ю Леді Гаги про новий альбом, стосунки з нареченим і «внутрішніх демонів»

38-річна американська співачка Леді Гага стала новою героїнею лютневого випуску ELLE USA. Знімки, де артистка постала в ексцентричних образах, були зроблені фотографкою Грей Сорренті. В інтервʼю Лотті Джеффс вона поділилася подробицями про свій майбутній альбом Mayhem, невдалу прем`єру другої частини «Джокера» та відкрила деякі аспекти особистого життя. Наводимо найцікавіші уривки з інтерв’ю.

Ось у чому справа: Леді Гага не хоче говорити про себе. Вона все ж буде, адже цього від неї вимагали протягом 20-річної кар’єри, яка охоплює музику (13 «Греммі»), кіно (чотири номінації на «Оскар», одна перемога), телебачення (чотири номінації на «Еммі»), моду і власний косметичний бренд (Haus Labs). Вона відповідатиме на мої запитання з обеззброювальною відвертістю та глибоким самоаналізом. Але ближче до завершення нашого спільного дня в її лондонській звукозаписній компанії вона зізнається: «Я не можу навіть пояснити, як сильно хотіла поставити тобі запитання весь цей час. Ти не уявляєш, наскільки це неприродно — зустріти людину й не мати змоги дізнатися про неї більше. Я не хочу псувати тобі час для інтерв’ю, але я також хочу віддавати людям, які віддають щось мені».

І саме це мене так дивує в зустрічі з іконою, ідеєю, моментом або, як вона сама одного разу назвала себе, «продуктом», яким є Леді Гага особисто. Переді мною стоїть тендітна жінка з акуратно розпатланим каштановим волоссям і мінімумом макіяжу, вбрана у вінтажну мереживну сукню, об’ємну байкерську куртку та черевики на підборах. Вона смішна, самокритична, тепла й заспокійливо присутня. Я не можу не замислитись, які темні мистецтва чи закляття перетворюють її на таку неймовірно блискучу та сильну артистку на сцені.

Вона готується до випуску свого сьомого альбому, після того, що шанувальники (відомі як «Монстри») можуть вважати творчими відхиленнями, але що для неї є частиною одного шляху — джазового альбому стандартів у співпраці з Тоні Беннеттом і Harlequin, супровідного саундтреку до сиквелу «Джокера» (Folie à Deux). Апетит до цього запису величезний. Її останній поп-альбом, Chromatica, вийшов на піку пандемії й не отримав того хайпу, на який заслуговував. Тож Монстри в буквальному сенсі «голодні». І я тут, щоб сказати їм, що її останній альбом Mayhem — це справжній бенкет.

Вона переходить із дивана, де ми розмовляли, на стілець біля мікшерного пульта, щоб увімкнути мені нові пісні. Це момент, за який мільйони Монстрів віддали б усе, і коли мій початковий «панічний захват» вщухає, я починаю вбирати це в себе. Гага підстрибує на своєму місці, тупотить своїми чорними черевиками й виглядає так само схвильованою від прослуховування, як і я. Я вже не можу дочекатися, коли опинюся в клубі серед своїх друзів-квірів, танцюючи під цей запис. Це справжній вибух емоцій, як різкий вдих. Я відчуваю це в грудях, у серці. «Нам це потрібно!» — кажу їй. Вона посміхається, радіючи з того, що мені сподобалося.

Звук важко визначити одним словом. Вона описує одну з пісень як «радісну апокаліптичну мелодію» й каже, що її впливами були «альтернатива 90-х, електро-гранж, мелодії Прінса та Боуї, гітари й настрій, фанкові басові партії, французька електронна танцювальна музика й аналогові синтезатори». З жанрової точки зору, за її словами, «Mayhem — це абсолютний хаос!» Вона додає: «Цей альбом просто приносить задоволення. Він звучить добре. Він порушує багато правил і дарує багато веселощів».

Коли Леді Гага створює музику, вона бачить стіну кольору — явище, відоме як синестезія. «Під час написання воно збирається у моєму мозку, а через запис перетворюється на цілісне кольорове полотно», — каже вона. «Кожна пісня має свій відтінок. Багато пісень з цього альбому мають бордовий або коричневий відтінок. Bad Romance була схожа — вона була червонуватою».

Я запитую, як вона знає, що пісня стане хітом. «Є чудові треки, які я створюю, і коли вони завершені, я розумію: це не хіт, але я їх люблю», — пояснює вона. «А є записи, про які я відразу знаю, що в них є все, що потрібно. Хіт надзвичайно потужно передає енергію артиста слухачеві».

Якщо раніше Гага підходила до роботи над альбомом із повністю сформованою ідеєю — знаючи, як він називатиметься і навіть як виглядатиме обкладинка, — то цього разу, зізнається, «я була досить сувора до себе, намагаючись не заходити у студію з якимись заздалегідь сформованими ідеями, в які я б вчепилася й не відпускала. Mayhem — це про те, як слідувати власному хаосу, куди б він тебе не привів. У цьому сенсі це було про слідування за піснями. Написання такої кількості пісень для цього альбому було актом абсолютної любові. А в кінці ти маєш бути максимально безжальним у відборі».

Вона зізнається, що до цього моменту завжди відчувала, що це її сценічне ім’я, Гага, створювало музику. Тепер вона усвідомлює: «Все йшло від мене. Я — творець, і я все це зробила. Це допомогло мені глибше цінувати себе як музиканта та автора пісень». Я питаю, чи це усвідомлення означає, що вона може відмовитися від сценічного імені. Вона виглядає приголомшеною від такого припущення (фух!) і швидко каже: «Ні! Я люблю бути Леді Гагою. Я люблю бути собою. Я просто маю на увазі, що я стала зіркою у 20 років. Все, що тобі показують, каже, що саме цей образ робить тебе особливою».

Ми говоримо про розмежування публічного та приватного «я» і те, як це вплинуло на неї за ці два десятиліття. Вона зізнається, що має «почуття надломленості» через певні проблеми з ментальним здоров’ям, які мала в житті. «Я відчуваю певний сором, і це дуже вразлива річ, щоб поділитися нею. Але я думаю, що завдяки створенню цього альбому я змогла по-справжньому полюбити себе через усе це. Зустрітися з музикою стало способом зіткнутися з деякими речами, які я пережила, і сказати: "Це нормально, що ти така, яка є". І святкувати це в собі, замість того щоб намагатися прикинутися, що цього не існує».

Вона розповідає, що створення Mayhem стало процесом перевідкриття себе. «Хаос, який я думала, давно зник, насправді повністю збережений і готовий зустріти мене, коли я цього захочу. Частина посилу навіть першої пісні на альбомі в тому, що твої демони з тобою на початку й залишаються з тобою до кінця, і я не кажу це в похмурому сенсі. Можливо, ми можемо раніше подружитися з цією реальністю, замість того щоб постійно тікати від неї».

Я думаю, чи прийняття темряви всередині, а не спроби знищити її штучною яскравістю прожектора, дозволило Газі впустити щось м’якше, більш природне, ближче до сонячного світла. Вона почала цінувати маленькі моменти вдома зі своїми друзями, собаками та нареченим Майклом Поланскі так само, якщо не більше, ніж свої виступи. «Щоденна поезія», — називає вона це. Вона пояснює, що, хоча відео на пісню Disease є досить похмурим, процес його створення не був болісним. «Створювати це було легше. Це було по-справжньому весело та святково. Ніби влаштувати вечірку для всіх своїх демонів».

«Я багато пила і курила, завжди шукала шлях до втечі. Я називала це люком-втечею. Але я припинила це робити. Насправді я почала це відчувати. Почала бути присутньою тут і зараз».

Після інтерв’ю Гага знайомить мене з Поланскі, 41-річним венчурним капіталістом. Їх познайомила мама Гаги, яка зустріла його на благодійному заході й сказала дочці: «Я зустріла твого майбутнього чоловіка». Поланскі має доброзичливе обличчя та спокійну енергію. Він зовсім не схожий на типову знаменитість (хоча сам є мультимільйонером), радше на симпатичного тата, з яким можна перекинутися парою слів біля школи.

«Що ви думаєте про музику?» — запитує він мене, гордо обіймаючи свою майбутню дружину. Він усміхається, коли я кажу, що мені дуже сподобалося, і сміється, бо це ж не він її створив. «Але ти дуже допоміг мені», — каже Гага, дивлячись на нього з любов’ю. «Ти допоміг написати, як мінімум, сім пісень!»

Пізніше ми розмовляємо з Поланскі по телефону. Він каже: «Це був один із найдивовижніших моментів цього розділу мого життя — жити поруч із людиною, яка створює мистецтво й проявляє творчість у таких формах, які дуже мало людей мають шанс побачити. Я вважаю себе дуже щасливим, що був поруч». Йому подобається спостерігати, як вона змінюється за ті роки, що вони знайомі, і, зокрема, «як вона знову знаходить радість у створенні мистецтва, виступах і написанні музики».

«Було так цікаво спостерігати, як вона створює цей альбом», — додає він. «Вона записувала його прямо поруч з нашим будинком, так що ми могли легко ходити до студії і назад. Я багато часу проводив з нею, приносячи свій ноутбук, поки вона працювала. Що мене найбільше здивувало, так це її швидкість. Я не міг повірити, як швидко пісня набирала форми. За п’ять хвилин 80% пісні з’являлося з нічого».

Мене цікавить, як це — мати стосунки з такою відомою людиною. «Прийняти те, що у тебе не буде тієї приватності, яку мають інші, було найскладнішою частиною», — каже він. «Але комфорт Стефані з цим і її терпіння до мене були неймовірними. Наші стосунки, напевно, схожі на стосунки інших людей. Нам просто потрібно зрозуміти, як робити частину цього на публіці. Це робить ще важливішим мати сильні дружні стосунки та тісні родинні зв`язки. Ми знаходимо нормальність там, де можемо».

З Поланскі життя Гаги набуло іншого відтінку — воно стало більш здоровим і повсякденним. «Він завжди казав мені, коли ми тільки познайомилися: "Ти особлива людина, коли поза камерами. І я маю можливість бачити це кожен день"», — розповідає вона.

Вони люблять приймати гостей у своєму будинку в Лос-Анджелесі. «Ми разом готуємо пасту, смажимо різні страви. Нам також дуже подобається готувати прості страви разом з мамою Майкла, яка живе поруч». Не секрет, що Гага добре ладнає з людьми старшого віку і вважає свою маму однією з найближчих друзів поряд з мамою Майкла, Еллен.

(….)

Вона розповідає мені історію. «Недавно моя подруга Марго була у мене, ми говорили про різні речі, а потім я показала їй відео Disease, і вона посміхалася. І потім вона сказала: "Знаєш, ця дівчина" — це та, що шалено хвилюється, будучи прикованою до стовпа, і та демонічна фігура в латексі, що блює чорною жовчю — "вона також готує чудову брокколі". Це був дуже милий момент, коли хтось, кого я люблю і піклуюсь про нього, знає, що, хоча я дуже хотіла, щоб їй сподобалося моє відео, приготувати їй вечерю було головною радістю мого вечора».

Радість. Її в житті тепер значно більше. Вона знаходить її в справжніх розмовах, справжніх стосунках, автентичних історіях. «Думаю, є елемент "Прикидайся, поки не вийде" в житті, але я також вірю в те, щоб бути справжнім, з собою та з людьми навколо. І я думаю, що іноді, коли ми маємо ці справжні розмови, ми можемо відчути себе менш самотніми».

(….)

З моменту виходу першого альбому Lady Gaga The Fame у 2008 році індустрія музики сильно змінилася. Зараз поп-музика культивує сильних жінок-солоартисток, як ніколи раніше, даючи їм простір бути собою. Біллі Айліш, Шапелл Роан, Сабріна Карпентер, Чарлі XCX — «Вони неймовірні», — каже Гага. «Вони сильні, енергійні, творчі та артистичні. Я думаю, їх культивують, тому що вони чудові».

Якби вона могла сказати щось молодшим поп-артисткам, «то це було б, що важлива вся ти. Те, хто ти є вдома, не менш цінне, ніж те, ким ти є на сцені. І незалежно від того, що хто-небудь тобі скаже, ти можеш цінувати те, хто ти є поза всім цим».

Вона робить паузу, а потім додає:

«Я вже багато років в цьому бізнесі. Бути жінкою і продуктом одночасно було дуже виснажливо».

Обкладинка нового альбому грає з цією подвійністю, але це не так просто, як публічне і приватне, добре і погане, світло і темрява — це радше про те, що вона називає «радикальним прийняттям» всього цього — цього хаосу. Вона каже: «Дуже весело досліджувати зображення, які відрізняються від того, що я робила раніше. Речі, які мене дуже лякали, тепер дійсно захоплюють».

(…)

Концепція радикального прийняття часто з`являється під час нашої розмови і здається ключовою до повідомлення, яке вона хоче донести про те, хто вона і як почувається щодо свого життя та мистецтва зараз. «Я не буду мучити себе», — каже вона. «Я буду святкувати. Раніше я багато пила та курила, і завжди шукала вихід. Я називала це люком. Я думала: "Мені потрібен шлях для втечі". І я припинила це робити. І насправді почала відчувати. Бути присутньою. Як артистці, важко пройти через це і не захотіти поділитися цим зі своїми фанами».

Ми говоримо про невдачі, слово, яке я не асоціюю з мегазіркою. Але «Джокер: Божевілля на двох» отримав суперечливі відгуки. «Іноді людям просто не подобаються деякі речі», — каже вона. «Все просто. І я думаю, що, щоб бути митцем, потрібно бути готовим до того, що іноді комусь це не сподобається. І ти продовжуєш, навіть якщо щось не вийшло так, як ти це планував».

Вона додає, що страх перед невдачею може бути дійсно руйнівним: «Коли він проникає у твоє життя, це важко контролювати. Це частина хаосу».

(….)

На зйомку для ELLE Гага принесла свої власні образи з дому: «Я просто намагаюся почуватися у своєму тілі не так, ніби я постійно виступаю».

Вона додає: «Я дуже спокійно ставлюся до моди та одягу. Для мене наразі такий етап у житті, коли я просто хочу почуватися собою. Що б це не означало. Якщо це змінюється, я просто хочу слідувати цьому відчуттю».

Нещодавно вона почала носити багато дитячих суконь, тому що захопилася порцеляновими ляльками. «Вони такі крихкі. І вони ще й красиві», — говорить Гага. Раніше вона їх боялася, і ми погоджуємося, що вони справді трохи лякають, але, як і з багатьма іншими речами зараз, вона повертається до цього старого страху і повертає його собі.

Сім’я завжди була стабільною опорою для Гаґи. Але зараз, вперше, вона розглядає можливість створити власну сім`ю разом із Майклом. «Сім’я — це, наче корені дерева», — каже вона. «Вони ростуть довго, іноді вони перекручені, іноді сповнені води, а іноді спраглі. Сім’я — це те, що робить тебе тим, ким ти є, і це також визначає твою потребу в зміні».

«Якщо б ти мала дітей, що б ти хотіла, щоб вони зрозуміли про тебе як про митця і як про людину, коли вони виростуть?» — питаю я.

Це нелегке питання, але у неї є обміркована відповідь: «Я б хотіла, щоб мої діти зрозуміли, що все, що моє мистецтво означає для них, — це суто їхній вибір. Я б ніколи не хотіла нав`язувати їм це чи вказувати, як думати про мене. Можливо, єдине, чого я хочу, це щоб вони знали, що я просто робила все можливе. І намагалася залишатися вірною собі на кожному етапі. Це те, про що ми з Майклом багато говорили — дозволяти нашим дітям бути собою. Це таке інтенсивне переживання для дітей, що приходять у цей світ. Їм говорять, як думати, у що вірити і як їсти... Я просто хочу дати своїм дітям можливість знайти себе». Якщо тільки, жартує вона, вони не захочуть працювати в індустрії розваг.

«Моя дитина колись може сказати: "Мамо, чому ти робиш ці речі? Я побачила смішне відео, де ти одягнена так."Це, напевно, станеться. І, знаєш, можливо, це нормально сказати: "А ти що думаєш?"»

Як мама 6-річної дитини, я попереджаю Гагу, що діти змусять спуститися на землю. Я навіть показую їй записку, яку моя донька написала поп-зірці, дізнавшись, що я буду брати в неї інтерв`ю в суботу після обіду, замість того щоб повести її в магазин іграшок, як було заплановано. «Lady Gaga», написано рожевим ручкою. «Мені ти подобаєшся, але ти [орфографічна помилка] не найкраща».

Так, кажу я, діти завжди опускають до землі. Гага вважає записку дуже смішною. «О, я готова», — каже вона, складаючи клаптик паперу та кладучи його в кишеню куртки. Я дуже рада, що у Гаги чудове почуття гумору — інакше та записка могла б мати зовсім інший ефект.

Леді Газі всього за два роки виповниться 40. То що її найбільше цікавить зрозуміти про себе сьогодні?

«Це буде найдивніша відповідь. Я насправді хочу, щоб було менше про мене і хочу бути більше для людей, які навколо. Це те, що робить мене найщасливішою. Це не означає, що я не хочу бути артисткою. Але те, що я б хотіла у свої сорок — це знайти всі способи, як я можу бути кращою для людей у своєму житті. Всі способи, за допомогою яких я можу створювати позитив і радість. Музика — це лише один зі способів».

Для Гаги «повноцінне життя» в недалекому майбутньому включатиме її, Майкла та їхніх дітей. «Це смішно; іноді я хвилююся, що люди скажуть, що я нудна сьогодні, але чесно кажучи, слава Богу, що я нудна. Слава Богу! Тому що я жила на межі. Я не знала, що зі мною станеться, коли жила так. Те, що може здатися нудьгою, насправді є для мене найбільш бажаним. Тому що я знайшла відчуття щастя та радості, які є справжніми для мене».

Повну версію інтерв’ю читайте тут.