Культурний Рамштайн

Пам’ятаю одну знакову зустріч навесні 2022 року: за кавою з хлопцями, які займались кібербезпекою, ми говорили про актуальність культурної зброї, аби розповідати про нашу війну світу. До кінця нашої зустрічі в мене з’явилася ідея створити кіноальманах історій про тварин, знятих різними режисерами, адже тварини для всіх є символами добра і людяності й не мають політичної та національної заангажованості. Вони лише відрізняють добро й зло. І почалася робота — пошуки творчих і фінансових ресурсів.

Олег Кохан, засновник групи компаній SOTA Cinema Group.

Свєта Машовець, наша креативна продюсерка, збирала інформацію й пропонувала історії, які ми презентували авторам, а деякі режисери приносили власні сюжети. Тому майже 100% новел кіноальманаху основані на реальних фактах. Режисера Олексія Мамедова (автор сценарію й режисер новели «Синочок». — Прим. ред.), наприклад, найбільше вразила історія про жінку і собаку, який насправді виявився вовком. Це історія двох жертв жахливої  війни, яким вдалося вижити, врятувавши один одного. Макс Тузов зняв майже автобіографічну історію про кролика, яка починається ввечері перед вторгненням, коли ані білий пухнастик, ані його молодий господар не здогадувались, як дощенту зміниться їх життя наступного ранку. Історія про козу Торпеду народилась з телемарафону новин, а сюжет Андрія Лідаговського про кота оснований на його інсайтах по поверненню у Київ навесні 2022 року. Кожна з наших історій могла відбутись у будь-якому куточку України, бо війна руйнує життя скрізь.

На зйомках «Підводної пригоди». Автор  сценарію та режисер Святослав Костюк

Усі фронти важливі
Кожен з нас має наближати Перемогу щосили, як це роблять наші воїни. І щоб воєнні перемоги були повноцінними, ми маємо перемогти в серцях і головах лідерів і простих громадян усього світу. І тут гармат замало: сьогодні ми всьому людству маємо розповісти — хто ми, звідки, куди йдемо і чого варті. Нам необхідні нестандартні, гострі рішення на усіх фронтах, зокрема і на дипломатичному, і культурному.

Війна очима тварин
Ідея проєкту «Війна очима тварин» з’явилася як відповідь на проблему дефіциту зброї для інформаційної боротьби нашої культурної дипломатії за кордоном. Проблема з’явилась буквально на другому місяці повномасштабного вторгнення, коли в Європі зафіксували першу хвилю втоми від великої війни. Про це свідчили соціологічні дані: щойно починалися новини про війну в Україні, люди перемикали канали. Постала необхідність шукати нові способи привернення уваги до подій в Україні та страшних екологічних і гуманітарних загроз, які вона несе не лише нам, а й світу. Адже культура і кіно зокрема можуть бути дієвими там, де політика й суха статистика безсилі. Тому що навіть страшну правду можна так показати, щоб вона не лише била по голові, а й торкалась серця.

Марина Кошкіна в новелі «Синочок» 

Показник людяності
Від самого початку ми чітко усвідомлювали, що цей фільм має розповісти про нас і про те, чим ми відрізняємось від ворога на ментальному й моральному рівнях, адже до сьогодні ще лишилися ті, хто сприймає нас як братів. Тому у «Війні очима тварин» йдеться про людяність на фоні війни, що нищить все живе навколо та всередині кожного з нас. А також про те, що тема екоциду в Україні пекуча для всього світу. І реакція, яку викликав фільм ще на етапі створення, на Берлінському й Каннському МКФ, де ми презентували трейлер, підтверджує, що наші іноземні колеги розділяють з нами розуміння цієї страшної реальності та підтримують нас.
У фільмі ми оприлюднюємо моторошні цифри. Війна призвела до загибелі десятків мільйонів тварин — 12 млн птахів, 6 млн свійських тварин, більш як 50 тисяч дельфінів і т. д. І ця кількість щодня зростає. Деякі види зникли з нашої планети назавжди, і наші діти вже їх не побачать. Ці дані жахають, про це треба кричати! Наприкінці свого кіноальманаху ми навели цитату Махатми Ганді: «Велич і моральний прогрес нації можна виміряти тим, як ця нація ставиться до тварин». Спільно із соціальною ініціативою Save pets of Ukraine у титрах ми додаємо QR-код для донатів на допомогу тваринам.

Зіркові учасники
Ми активно долучали світових зірок до створення й промоції нашого проєкту. Такі діячі можуть стати потужними голосами для привернення уваги до проблем, що ми підсвітили в кіно, і до нашої країни в цілому. Так, у новелі «Орел» роль саундпродюсера виконав легендарний актор Шон Пенн, а авторами саундтреку стали музиканти всесвітньо відомого гурту Imagin Dragons. Ми працюємо з людьми, які можуть резонувати, вражати, надихати і разом з нами доносити важливі для всіх меседжі.

Шон Пенн у новелі «Орел» режисера Мирослава Слабошпицького

Культурний Рамштайн
Мені надзвичайно близька ідея «культурного Рамштайну», який має забезпечити презентацію нашої культури на кращих мистецьких і медійних майданчиках світу — музеях, фестивалях, театрах і вишах. І це не просто про різні гастролі — це про потужний і талановитий мистецький десант, який фокусує увагу на важливих сенсах, що закладені також в ідеї нашого кіноальманаху. Сьогодні для всіх нас вкрай важливо визначити, які художники, яка література є актуальними й конкурентними у світовому контексті. Я пишаюсь нашим мистецьким авангардом, який продовжує працювати навіть в умовах війни і створювати наш портрет в очах світу. Безумовно, їм потрібна підтримка, і цю роль мають взяти на себе держава й бізнес. Інакше наші голоси не почують, ми не зможемо змінити насаджене російською пропагандою ставлення до нашої культури та історії. Більше того — це знецінить наші воєнні перемоги.

Наші меседжі світу
Наша культурна політика має відігравати роль гаранта безпеки України й здобувати перемогу в інформаційній війні, а не лише бути декорацією для розваг, особливо в контексті великої війни. Треба, щоб це усвідомили самі діячі культури, бізнес і держава. Важливо, щоб наших лідерів думок у творчій царині почули за кордоном.

Ми маємо чітко сформулювати складові нашої культурної ідентичності — чим ми відрізняємось, окрім нашого героїзму, який так вразив світ, а насправді є одвічною рисою українців, щоб нарешті довести власну автентичність на світових мапах.

Щоб США, Іспанія чи Мексика могли через культуру дізнатися більше про нас. І якщо росіяни змогли закамуфлювати й прикрасити свою дикість, ба більше — продати її, то ми повинні показати правду, і наша правда — це скарби тисячолітньої культури, яких вистачить на десять народів. 
Українська культура до моменту відновлення Незалежності України потерпала від геноциду з боку «совєцької» влади, яка викорінювала усе, що бодай хоч якось було пов’язано з національною ідентифікацією. Тепер ця ситуація повторюється на окупованих росіянами територіях. Тому що сутність наших сусідів не змінилась, тепер нас намагаються знищити онуки тих катів, що розстріляли цвіт нашої творчої інтелігенції у 30-х роках ХХ століття. Змінився лише колір прапора, але не наміри. Успіх складається із маленьких і великих перемог. І саме зараз йде боротьба за цивілізаційний вибір усього світу. Тому нам так важливо з потрійною енергією переходити в проактивну позицію для просування наших наративів. Адже якісні культурні продукти, що задають потрібний під час війни героїчний та історичний контекст, наближають Перемогу. Країни, в яких знімали кіно, ставили вистави й видавали книжки, вигравали війни. Через культурну дипломатію ми можемо досягти цього. Я вже 25 років займаюсь цим. І повірте, це єдиний шлях до людяного світу. Ми маємо всебічно показати, що ми талановита, ціннісна, героїчна нація. І це обґрунтовано!   

Учасники проєкту «Війна очима тварин»: Олексій Макухін, Ольга Коротяєва, Шон Пенн, Олег Кохан і Мирослав Слабошпицький на зйомках новели «Орел»