Президента КНУКіМ Михайла Поплавського звинуватили в домаганнях

Про це написала випускниця КНУКіМ Владислава Коренна в facebook у межах ініціативи #Не мовчи.

Вона розповіла, що ситуація сталася, коли прийшла в приймальну просити місце в гуртожитку, "на яке і так мала право".

Колишня студентка університету назвала імʼя людини, яка домагалася до неї, у коментарях - "Поплавський".

"Січень, девʼята вечора, перший локдаун, третій курс і мені 19. Я їду в машині і охоронець просить ввімкнути "режим польоту" і на питання навіщо, відповідає: "щоб не шукали". На карті я бачу, що ми вже десь за Києвом. Приїжджаємо, мене проводять у кімнату, яка зроблена як гостьова для дівчат, висить халатик на плечиках і ванна кімната. Ми сідаємо за стіл, мені наливають Hennessy і кажуть пити на голодний шлунок, я відмовляюсь - мене криють матом", - написала Владислава.

Як зазначає дівчина, після цього перед нею розклали декілька телефонів, і Поплавський почав дзвонити до своїх підлеглих із вимкненим мікрофоном, розповідаючи їй "кого він, коли і як, і що всі жінки, які займають посади, просто "тра***я" з ним".

"Hennessy я розбавляю колою, слухаю, що "на таких, як я, лише алкоголь переводити", заварюють чай і кажуть пити на брудершафт. Коли я відхиляюсь аби мене не поцілували - ступор, почервоніння і мене знову криють матом. Потім треба йти грати в більярд "на поцілунок або на 100$" (уточнення: я мала у кишені 500 гривень і прийшла в приймальню попросити дати місце в гуртожитку, на яке і так мала право). Я відповіла вкотре, що цього не буде і можу лише віддати останні 500 гривень. Але схема гри дуже проста - якщо куля потрапляє в лузу, то поцілунок. І так години дві.

Дякуючи Богу чи моєму гострому язику - зі мною дуже швидко втомлюєшся, бо на одне слово я відповім 10 своїх. І без страху в очах, хоча морально ситуацію витримувати складно. Коли я розуміла, що мене починає тіпати від стресу так, що я не можу дати собі ради - попросила поїхати. З хорошого - мені викликали водія і попросили зателефонувати наступного дня, аби зніматися в університетських тік-токах", - продовжила випускниця КНУКіМ.

Вона додала, що наступного ранку боялася відрахування, якщо не зателефонує.

"І я зателефонувала, сказала, що захворіла і не хочу нікого заразити. Локдаун був тоді дуже доречним. А про ситуацію я боялася розповідати, лише серед своїх. Та як виявилося, я дуже класно вислизнула. Бо були дівчата, з якими це сталося у 17 і все було не так скромно, як в мене", - додала Коренна.

Водночас українська драматургиня Катерина Пенькова в коментарях написала, що й без зазначення імені "вже знала, що це Поплавський", оскільки "чула абсолютно ідентичну історію 15-річної давнини. І про охоронця, і про ліс, і про ігрову кімнату".