Що слід знати про фільм Паоло Соррентіно «Партенопа»

Коли Партенопа не змогла звабити своїми піснями Одіссея, то кинулася в море і загинула. Тіло міфічної сирени викинуло на берег острова, а мешканці територій поблизу назвали місто на її честь. 

Тепер це сонячне місто, сповнене задоволення, любові та краси, — Неаполь. В одній з його багатих родин народилася дівчинка, яку назвали Партенопою. Історію життя красуні, її пошуки сенсів та філософські роздуми розповідає в новому фільмі італієць Паоло Соррентіно. Це чи не найособистіша і водночас найсуперечливіша стрічка режисера. Аліна Устіловська розповідає, чому фільм варто подивитись.

У «Партенопі» Паоло Соррентіно досліджує Неаполь — рідне місто, яке він ніколи не знав. Режисер передає плинність часу, трансформацію юності у зрілість та подій у спогади. Це перша робота Соррентіно, у центрі уваги якої — жінка. Режисер не може прочитати її думки, проте у фільмі намагається це зробити.

Про що кінострічка

Сюжет кінострічки розгортається протягом семи десятиліть життя Партенопи — від її народження 1950 року до сучасності. Події діляться на важливі періоди життя дівчини. Спочатку Партенопа зростає у повній безтурботності на залитій сонцем віллі батьків разом зі старшим братом Раймондо та другом дитинства Сандріно, сином покоївки. Обидва хлопці закохані в дівчину, і це призводить до  любовного трикутника, а пізніше — і трагедії. 

Партенопа цікавиться антропологією, читає, але до багатьох речей швидко втрачає інтерес — ще й зважаючи на те, що добре усвідомлює владу, яку має над іншими.

Разом з хлопцями дівчина вирушає на літній курорт, де вражає своєю красою чоловіків. Вона зустрічає самотнього письменника Джона Чівера (у виконанні Геррі Олдмана) та розмірковує з ним про кохання та красу. 

Після трагедії з братом у героїні розпочинається період швидкого дорослішання та пошуків себе. Вона заглиблюється в науку, ухвалює складні рішення, закохується, вивчає релігію та власну сексуальність, а також усвідомлює цінність життя. Усі події відбуваються на тлі Неаполя з його неідеальними жителями.

Задум, виконання і критика

Фільм, що досліджує час, свободу, місто та кохання хвалили і критикували водночас. Паоло Соррентіно закидають, що він знову тупцюється на одному місці, співаючи оду красі, гедонізму, філософським роздумам про швидкоплинність часу, молодості та спогадам. Може навіть здатись, що «Партенопа» — любовний лист режисера Неаполю, де краса і молодість залишаються невіддільними від міста. 

Однак режисер також досліджує небажану увагу, приречене кохання, поняття людської пам’яті, ностальгії та свободи. Як зазначав Соррентіно — він нарешті зізнається світові і собі в нереалізованих юнацьких мріях та бажаннях. Режисер показує це в легкій формі, що віддалено нагадує курортний роман — ніби пригода закінчилась, але лишила за собою чудові та яскраві спогади.

Роль Партенопи зіграла модель та акторка Селеста Делла Порта. Камера Дарії Д`Антоніо стежить за нею, показує нам великі плани та ловить моменти радості, закоханості та смутку головної героїні.

Крім Делла Порти у стрічці також зʼявились Гері Олдмен, Стефанія Сандреллі, Луїза Раньєрі та Ізабелла Феррарі, які атмосферно та органічно показали своїх персонажів.

Паоло Соррентіно поєднує в фільмі буденне з містичним, гротескне з драматичним, а саму реальність сплітає з міфічним, залишаючи глядачам простір для роздумів та інтерпретацій. Режисер ніби  підкреслює — якщо усвідомити красу і молодість неможливо, ними все ж можна насолодитись.