Одеса завжди була частиною європейського простору, до Катерини тут не «вовки вили» – науковиця

Одеський археологічний музей НАН України заснований у 1825 році й це –найстаріший археологічний музей нашої держави. У його основному фонді – великі колекції артефактів Північного Причорномор'я від часів кам'яної доби до Середньовіччя, зібрання єгипетських старожитностей, античних раритетів тощо. До повномасштабної війни у виставкових залах музею розміщувалося близько шести тисяч експонатів. Опісля Одеський археологічний зачинив двері для відвідувачів, «скарби» перемістили у фондосховище. Влітку 2024-го співробітники музею все ж вирішили поновити виставкову роботу і створили експозицію, присвячену острову Зміїний. На її відкритті був аншлаг. Науковці зрозуміли, що попит на відвідування музею нікуди не зник, та почали думати, як організовувати виставки, щоби експонати не постраждали від російських обстрілів. Вихід знайшовся доволі швидко – музейники взялися за створення віртуальних тематичних виставок.

Про те, як у Одеському археологічному оцифровують експонати, – у репортажі Укрінформу.

У дальній кімнаті музею кипить робота. Тут науковці облаштували свою фотолабораторію. Обладнання для оцифрування отримали в рамках міжнародного проєкту "Ініціатива оцифрування та популяризації української спадщини". Музейники пройшли курси моделювання на базі Ягеллонського університету в Кракові. Вчилися у досвідчених фахівців організації CyArk – некомерційної структури, що займається захистом культурної спадщини.

Із 5 лютого 3D-моделі вже почали створювати в Одеському археологічному. Загалом у рамках цього проєкту планується оцифрувати 60 експонатів, причому обладнання для моделювання залишиться в музеї і тут зможуть продовжити цю роботу.

ВІД ДРЕВНЬОГО ЄГИПТУ ДО ТРИПІЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

- Для оцифрування ми обрали максимально різноманітні експонати за хронологією і територією, – каже завідувачка відділу наукової обробки та зберігання фондів Марія Лобанова. – Йдеться про артефакти від часів палеоліту – кам’яні та кістяні знаряддя – до Середньовіччя. Створимо також моделі єгипетських знахідок, скульптур із Кіпру та Самарканду, артефактів Трипільської культури з нашого регіону. Хочемо показати різноманіття наших колекцій, представити археологію півдня України.

На ноутбуку науковиці – готова 3D-модель глиняної антропоморфної фігурки Усатівської культури, що існувала у 3400-2700 pоках до нашої ери. Перші розкопки кургану в селі Усатове, що поблизу Одеси, зробив у 1921 році тодішній очільник музею Михайло Болтенко.

- Таких статуеток в наших колекціях багато. Ми вирішили оцифрувати дві, щоб на їхньому прикладі розповісти про археологічне різноманіття регіону. Зробимо й модель Усатівської стели – вапнякової плити із зображеннями людей і тварин, – розповідає науковиця.

ДЛЯ СТВОРЕННЯ МОДЕЛІ ПОТРІБНО ДО 400 ЗНІМКІВ

Перший етап створення 3D-моделі – фотограмметрія. Предмет знімають на камеру з усіх можливих ракурсів. Потім фото обробляють спеціальними програмами та «зшивають» у 3D-модель. Для однієї може знадобитися до 400 знімків.

- Можна зробити п'ять моделей за день, а можна на одну витратити п'ять днів. Так, дрібні предмети важко оцифровувати: із браслетом більше мороки, аніж зі стелою. Залежить також від форми, матеріалу. Бронза, приміром, виблискує на фото, треба довго «гратися» зі світлом, щоб зробити чіткий знімок, – пояснює Ярослав Ченцов, фахівець дослідницької лабораторії «Архаїка», яка допомагає музейникам в оцифруванні.

ЕКСПОНАТИ З ІСТОРІЄЮ

- Подивіться на цей кратер – давньогрецький посуд для змішування вина з водою, –  завідувачка відділу експонування Одеського археологічного музею Оксана Грицюта вказує на артефакт, з яким працює Ярослав Ченцов. – На кратері зображена ціла історія, як воїн збирається на війну. Ми також бачимо як чудово зберігся сосуд. Коли колоністи у 8 тисячолітті до н.е. залишали Грецію, вони брали з собою найцінніше. Такий посуд був дуже дорогим, це свого роду «бентлі». Святкова річ, яку не використовували у повсякденні, – як бабусин кришталь (посміхається – авт.). Античні майстри були високопрофесійними і ми досі не можемо розгадати секрет лаку, яким покривали посуд. Цю інформацію передавали з уст в уста.

Завдяки моделюванню, каже науковиця, експонат ніби оживає та набуває власної історії.

- Наразі оцифровуємо кістяні знаряддя з верхньопалеолітичної пам'ятки Анетівка на Миколаївщині. Понад 20 років там копаємо. Кам'яна доба, коли там лише кремінь та кістки, невидовищна. Зазвичай на виставках люди проходять повз такі експонати. Але 3D-модель дозволяє розкрити історію речі. Якщо це проколка, то можна побачити сліди використання, місце, за які людина 20 тис. років тому тримала цей предмет. І перед нами вже не просто статистична, а особиста річ людини, яка довгий час за допомогою цього знаряддя шила одяг. І вже починається історія. Це спосіб оживити експонати, – каже Грицюта.

Моделі підсилюються текстом і за 10 хвилин перегляду виставки людина отримає інформацію по тематиці.

Після того, як експонати оцифрують, їхні моделі з’являться у вільному доступі на платформі SketchUp, де у музею є власна сторінка. Їх також планують розміщувати на музейному сайті після його оновлення.

ФОТОГРАФІЇ ЯК ДОКАЗИ ЗЛОЧИНІВ РОСІЯН

Найменша річ, яку оцифрували музейники – скляна бусина, а от найбільшою має стати будівля самого Одеського археологічного. Для цього фахівці з дослідницької лабораторії «Архаїка» привезли зі столиці спеціальне обладнання – лазерний сканер. Техніка дороговартісна, і в музеї жартують, що намагаються на неї навіть не дихати.

- Сканер підходить для великих об’єктів: будівель, розкопів тощо. За його допомогою можна швидко створити якісну геометрію і форму моделі, – зауважує фахівчиня «Архаїки» Дар’я Гембержевська. – Ми отримуємо хмару крапок, на які потім накладається колір із фотографії. Сканером ми вже зробили 3D-модель внутрішнього дворика та виставкової зали з експозицією про острів Зміїний, тож її можна буде відвідати й віртуально. Щоб створити модель музею, знадобився б дрон, але поки не маємо на це дозволу.

Із віртуальною моделлю, навіть коли немає доступу до самого експоната, можна проводити наукові дослідження. Таким чином зберігається інформація про об’єкт, що вкрай важливо в умовах війни.

- У нас є цікавий кейс із археологічним музеєм-заповідником Кам’яна могила, що на Запоріжжі. До війни створили 3D-модель самої пам’ятки та деяких її артефактів. Зараз ця територія окупована, цінності вивезені до Криму. Але ми маємо копії цих речей та можемо продовжувати дослідження. За світлинами, що з’являються в інформпросторі, важко визначити, чи на виставках у окупованому Криму представлені наші експонати. А відкривши об’ємну 3D-модель, ми можемо покрутити її як завгодно та точно сказати, що це наш артефакт на фото. Із цим уже можна йти в суди, – зауважує Гембержевська.

Науковці з «Архаїки» також зробили модель вежі Вітовта – єдиної збереженої оборонної споруди часів Литовсько-Руської держави на півдні України, що розміщена в селі Веселе Бериславського району Херсонщини. Її оцифрування вкрай важливе, адже окупанти постійно обстрілюють цю територію.

- Коли почалася війна, ми фотографували всі експонати, бо не знали, що буде далі, чи вціліє музей. Фото зберігаються на накопичувачах, шість тисяч виставкових експонатів перенесли у фонди, де облаштували сховище, – згадує Оксана Грицюта.

Наразі у фондах музею – близько 160 тисяч унікальних експонатів. Є й додаткові фонди – доступні не в єдиному екземплярі матеріали з розкопок для студентів та вчених. Приміром, на виставці «Зміїний – острів, що боронять боги» представлені речі з додаткового фонду.

- Невдовзі я зможу ознайомити всіх охочих з експозицією, до якої немає доступу. Адже попит дуже великий. Мені постійно телефонують і питають, коли можна буде прийти в музей. Віртуальні виставки для нас – вихід. Хочемо дати можливість людям взаємодіяти з нашою спадщиною, – каже Грицюта.

За словами завідувачки відділу, планується створення невеликих тематичних виставок: для кожної потрібно виготовити по 10-15 моделей, щоб розповісти про той чи інший історичний період.

ОДЕСА – ЧАСТИНА ГРЕЦЬКОЇ ОЙКУМЕНИ, А НЕ ТВОРІННЯ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРАТРИЦІ

Оксана Грицюта додає: коли люди знайомляться з історією Одеського регіону, вони відходять від імперських маркерів. За її словами, більшість відвідувачів виставки про острів Зміїний не знала, що на території сучасної Одеси вже у 7 тисячолітті до н.е. було шість античних поселень.

- Тобто тут було постійне життя саме з тих часів, – наголошує науковиця. – Мене часто запитують, чи можна сказати, що Одесі не 200 та навіть не 600 років, а набагато більше? Теоретично – можна. Наприклад, місто Париж веде свою хронологію від римського поселення Лютеція. Для відвідувачів це – приголомшлива новина. Деякі люди думають, що тут вовки вили, а потім прийшла Катерина та все побудувала. Це абсолютно не так! Ми завжди були частиною європейського простору. Міф про Ахілла – один із центральних міфів античної Греції. І Греки його поселили в Чорному морі на Зміїному. Це свідчить, що вони сприймали цю територію як частину своєї Ойкумени. Ми для них були частиною великої грецької цивілізації. Я рада, що тепер ми зможемо продемонструвати, наскільки давньою є історія нашого краю – не лише одеситам, а й усім охочим в Україні та за кордоном.

Ганна Бодрова, Одеса

Фото авторки та надані Одеським археологічним музеєм