Перший портрет владики Андрея роботи Олекси Новаківського

Відомо, що незвичайна, авторитетна в широких суспільних колах Галичини й усієї України особа митрополита Андрея Шептицького ще за його життя привертала увагу багатьох художників різних поколінь. Владику портретували такі визначні митці, як І. Труш, М. Сосенко, О. Курилас, М. Водзіцька, Ю. Буцманюк, М. Бойчук, С. Литвиненко, А. Коверко та інші. Усі вони були захоплені душевною красою митрополита як людини, його духовним аристократизмом і гідним подиву жертовним служінням своєму народові. Проте чи не найбільше уваги та натхненної творчої праці присвятив постаті свого щедрого мецената Олекса Новаківський. Впродовж понад двох десятиліть особа митрополита Андрея була для митця предметом постійного зацікавлення й імпульсом до низки творчих задумів.

«Ваша Ексцелєнція зволять повірити мені, – зізнавався Новаківський в одному з листів до митрополита вже наприкінці свого життя, – що здаю собі справу з історичної ваги хвилі тоді, коли маю честь компонувати портрет Вашої Ексцелєнції. Для нашого народу нема єще портрету, який би відповідав історичному значінню. Вірю в те, що не лиш малярське заінтересовання для незвичайного моделя, але також відчуття національної конечности та історичної достойности дозволить мені розв’язати композицію портрету, як його в думках своїх виджу»¹. За період 1913–1931 рр. О. Новаківський присвятив темі митрополита близько двох десятків малярських творів, серед яких такі відомі композиційні портрети, як «Князь Церкви» (1915), «Мойсей» (1915–1919), «Владика» («Провидіння») (1929–1930), «Митрополит у чернечій рясі» («Владика» ІІ, 1930–1931) та інші. Крім того, понад 200 рисункових портретних начерків і композиційних ескізів, які сьогодні є неоціненними свідоцтвами невтомної наполегливої праці художника над образом митрополита і розкривають багатий репертуар авторських версій та задумів О. Новаківського.  Не раз це були своєрідні символіко-алегоричні композиції, в яких образ митрополита постає на тлі складної іншомовної сценерії як уособлення певних суспільних ідеалів та історико-філософських ідей, як «Мойсей» (1915–1919), «Страшний Суд» (1919), «Тяжкий сон» (1920). В них художник трактував образ митрополита в широкому контексті історичного й духовного буття українського народу.

В усіх присвячених митрополитові творах Олекса Новаківський талановито виявив не тільки своє особисте, сповнене глибокої шани і вдячності, ставлення до владики, а й значною мірою втілив у портретах високий суспільний і морально-етичний ідеал своєї епохи. Ось чому ніхто з сучасних Новаківському художників не зумів домогтися такої, як у його творах, масштабності ідейно-образного звучання портретів митрополита і такого рідкісного поєднання монументальної узагальненості образу з глибиною індивідуальної психологічної характеристики портретованого².

Сьогодні мусимо з жалем констатувати, що велику й вагому працю Олекси Новаківського над мистецьким увічненням образу митрополита Андрея Шептицького спіткала рідкісно драматична доля. Найкращі вісім малярських портретів митрополита, які належали пензлю Новаківського, та 60 його рисункових начерків до цього образу були знищені в 1952 році тоталітарно-більшовицьким режимом під час варварської ідеологічної «чистки» фондових і депозитних збірок Національного музею у Львові³.

Наприкінці 1990-х років було відомо лише п’ять оригінальних олійних портретів митрополита роботи Олекси Новаківського, що дивом збереглися до наших днів у приватних збірках Львова⁴. Та з плином часу у вітчизняних і в іноземних колекціях почали з’являтися досі незнані портрети владики, які вважали знищеними чи загубленими. Відтак у 2000-му році стараннями о. Себастьяна вдалося віднайти і придбати для львівського «Студіону» один із шедеврів малярства О. Новаківського – символіко-алегоричну композицію «Мойсей».

2012 року до збірки Національного музею у Львові надійшов зі США (разом з архівом і творчим спадком Святослава Гординського) великий (розмірами 130×100 см) рисунковий портрет митрополита роботи Олекси Новаківського, що є фактично варіантом відомої композиції «Князь Церкви». Свого часу С. Гординський придбав цей рисунок, що потрапив до Нью-Йорка аж із Польщі⁵.

Останніми роками у приватній збірці у Львові було виявлено ще один дуже цікавий, досі не знаний в Україні малярський портрет митрополита Андрея пензля Олекси Новаківського.

Пригляньмося сьогодні ближче до цього твору. Це порівняно невеликий за розмірами (46×38 см) портрет владики (полотно на картоні, олія) з автентичними (за характером почерку) авторськими написами на лицевому і на зворотному боці твору.

На лицевій стороні справа внизу – напис пером і чорним чорнилом: «Львів, дня 27 падолиста. “Пам’ятевий ескіз до портретової композиції Е.В.Пр. гр. Ш.М. А. (Шептицького Митрополита Андрея. – Л. В.) з обсервації (з натури – Л.В.)”».

На звороті твору – напис дещо побляклим чорнилом: «№ ІІ», – нижче:

«Пам’ятевий ескіз до композиційного портрету Ексцелєнциї Високопреосвящ. Митрополита Андрея графа Шептицького. Малювавєм його під час мого гостинного перебування у Ексцелєнциї яко реконвалісцент по тяжкій моїй операциї сліпої кишки (appendicsa)». Ще нижче – підпис: «Олекса Новаківський. Львів, 27.ХІ.1913».

Напис на звороті цього твору проливає світло на цікавий, досі малознаний факт біографії О. Новаківського. Виявляється, що прибувши наприкінці 1913 року до Львова, він не відразу оселився у творчій майстерні в т. зв. Палаці Стики (нині – Художньо-меморіальний музей О. Новаківського на вул. Листопадового Чину, 11),  як це подавалось в літературі про художника,⁶ а тимчасово замешкав під крилом свого мецената у палатах на Святоюрській горі. Щоправда, у спогадах деяких сучасників художника мимохідь згадувалось про цей факт, однак не підтверджений документально, він не брався до уваги дослідниками творчості мистця. Митрополит поселив О. Новаківського в себе на Святоюрській горі, ймовірно, через те, що художник приїхав із Кракова ще не зовсім здоровим, одразу після чотиримісячного лікування та операції у Краківському шпиталі св. Лазаря,⁷ а виділена для нього митрополитом у Львові простора неопалена майстерня у т.зв. Палаці Стики потребувала серйозного ремонту і в ті осінні листопадові дні була надто холодною для проживання ослабленого після операції «реконвалісцента».

Цікаво, що художник, щойно оселившись на Святоюрській горі, відразу ж узявся за портретування митрополита. Як бачимо з епістолярного спадку О. Новаківського, він ще 25 листопада 1913 року перебував у Кракові, звідки написав до  итрополита схвильованого листа з висловом удячності за надану йому можливість жити і творчо працювати на рідній землі⁸. А вже через два дні, 27 листопада того самого року, він, як читаємо у записі самого художника, малює досліджуваний нами портрет митрополита «під час гостинного перебування у Ексцелєнциї» у Львові,  двічі вказуючи дату його створення в авторських написах на лицевому та на зворотному боці твору. Такий короткий термін праці над цим портретом дозволяє припустити, що художник, приступаючи до його виконання, користувався вже готовим, попередньо продуманим ескізом, який привіз із Кракова. І справді, серед портретів митрополита пензля Новаківського, знищених тоталітарним режимом 1952 року, в збірці Національного музею був олійний ескіз розміром 42×35 см із авторським написом на звороті: «Пам’ятковий ескіз до портрету Ексцелєнції В. Пр.Митрополита Андрея гр. Шептицького, 9.Х.1913». В інвентарних книгах музею під № 22870 зберігся короткий опис цього знищеного олійного ескізу: «Митрополит з довгою бородою (? – ЛВ.), в рожево-фіолетовій мантії сидить на престолі (в митрополичому кріслі, – Л. В.) з високим опертям. На голові – шапочка (піюска, – Л. В.), на шиї – хрест. Зліва, на зеленому покривалі (обрусі, – Л. В.) – митра. Тло – зелено-сірувата стіна». Навіть такий досить приблизний опис цього ескізу вказує на те, що художник міг на його основі досить швидко виконати у Львові композиційно розбудований, дещо більших розмірів досліджуваний нами «пам’ятковий» портрет митрополита з авторською датою 27 листопада 1913 року.

Спробуймо проаналізувати особливості малярського виконання та іконографії  цього твору, щоб уяснити його місце і значення в історії праці О. Новаківського над образом митрополита А. Шептицького.

Художник зобразив у цьому творі імпозантну постать митрополита, який сидить випрямившись у парадному митрополичому кріслі з високою спинкою, оздобленою різьбленими фігурами двох звернених до себе ангелів із сурмами, а також мотивом митри в центрі. Руки владики спочивають на бильцях крісла, у правій руці – злегка нахилений додолу ручний хрест. Зліва на зеленому обрусі столика – розкрита літургійна книга, митра та настільний хрест. Углибині видніє фрагмент інтер’єру Святоюрського храму із Царськими вратами. Обличчя ще молодого митрополита з короткою округлою борідкою звернене проникливим суворим поглядом до глядача.

Цей портрет на перший погляд дуже подібний до дещо пізнішого, на жаль, також знищеного в 1952 р. твору О. Новаківського «Князь Церкви» (1915 р.), ілюстрованого у монографії В. Залозецького⁹ і описаного в інвентарних книгах Національного музею під № 34700 та в публікації Миколи Вороного¹⁰.

У фондовій збірці Національного музею зберігся навіть авторський рисунок цього твору на кальці.

На ньому владика Андрей зображений в пишних архиєрейських ризах з омофором, він сидить у кріслі на тлі інтер’єру Святоюрського собору, обличчя його злегка нахилене вперед, прихильно звернене до глядача уважним глибоким поглядом. Натомість досліджуваний нами портрет істотно відрізняється  рядом своїх іконографічних прикмет від описаної вище композиції «Князь Церкви». Зокрема, постать митрополита зображена тут не в ошатних архиєрейських ризах, а в скромній митрополичій мантії рожево-фіолетового кольору із чорною облямівкою на грудях, він сидить, не нахилившись до глядача, а урочисто випрямившись на тлі високої, багато оздобленої різьбою спинки митрополичого крісла.

Художник явно задумав створити в цьому творі урочисто-репрезентативний портрет митрополита, витриманий у дусі maniera grande кардинальських портретів епохи Відродження. Звідси – дещо офіційна, урочиста постава портретованого, а також посилена увага художника до предметно-аксесуарного оточення. Водночас за характером малярського виконання цей образ наскрізь модерний, виконаний широким динамічним мазком, що не деталізуючи впевнено характеризує могутню пластику постаті митрополита. Мистець старанно ліпить молоде енергійне обличчя портретованого і хоча ескізно, але переконливо означує навколишню обстановку.

У цьому портреті якнайкраще виявився властивий Новаківському блискучий талант колориста, який зумів вміло поєднати уроки імпресіоністичного малярства із реалістичною пластикою форм – риса, дуже характерна ранній малярській манері мистця. Багаті тепло-холодні й тональні відтінки насиченого фіалково-рожевого кольору митрополичої мантії творять вишукану, побудовану на контрастах гармонію зі світлими золотисто-вохристими та сріблясто-голубими тонами у зображенні інтер’єру зліва. Смілива малахітово-зелена пляма обруса поруч із кріслом митрополита не порушує загальної гармонії та динамічної рівноваги кольорових відтінків, а навіть надає колоритові твору несподівано свіжого, сміливого звучання.

Отже, в історії довголітньої праці О. Новаківського над образом митрополита А. Шептицького розглянутий нами твір є хронологічно найбільш раннім (датованим 27.ХІ.1913 р.) типом сучасного репрезентативного портрета владики. Цей портрет разом із уже згаданим краківським «пам’ятковим» ескізом до нього (з датою 9.Х.1913 р.) художник свого часу передав митрополитові згідно з домовленістю з ним на 1914 р¹¹. У списку переданих тоді творів малярський ескіз, датований «9.Х.1913 р.», числиться під № 1, а портрет із датою «27.ХІ.1913 р.» – під № 2. Тому  на звороті досліджуваного нами твору художник вказав:«№ ІІ.».

Портрет, датований 27.ХІ.1913, митрополит Андрей залишив собі, а краківський ескіз до нього разом з іншими творами подарував 1924 року Національному музею у Львові, де в 1952-му цей ескіз (під назвою «Портрет Митрополита Андрея Шептицького», 1913 р., фанера, олія, 42×35), був знищений сталінським режимом¹², як і інші портрети владики та тисячі творів українських мистців. Так затриманий у збірці митрополита його портрет дивом уникнув знищення й опинився по війні у приватній колекції у Львові.

Цікаво, що Олекса Новаківський згодом знову повернувся до версії репрезентативного портрета владики Андрея, готуючись у 1924 році до відзначення ювілею його архипастирської діяльності, що мав відбутися в наступному 1925 р. Виконав тоді великий (розміром 92×75,5 см), щоправда, не закінчений, парадний портрет митрополита¹², взявши за основу вже випрацювану іконографію раннього, досліджуваного нами твору 1913 року. Малярський портрет 1924 року О. Новаківський, імовірно, задумав як подарунок до ювілею владики, проте з невідомих причин відмовився від цього наміру. Нині портрет є власністю родини художника у Львові.

Таким чином, введений у вітчизняний науково-мистецтвознавчий обіг малярський портрет митрополита Андрея Шептицького 1913 р. збагатить наше уявлення про взаємини митрополита з митцем та, сподіваємось, доповнить загальну картину праці О. Новаківського над образом свого мецената.

Любов ВОЛОШИН

Література:

1. Лист О. Новаківського до митрополита А. Шептицького, 2 червня 1931 р. ЦДІА України у Львові. – Ф. 408. – Оп. 1. – Спр. 1084. – С. 9.
2. Волошин Л. Княжий дарунок великого мецената. Митрополит Андрей Шептицький у житті і творчості Олекси Новаківського. – Львів: Свічадо, 2001. – 200 с.
3. Каталог втрачених експонатів Національного музею у Львові / авт. упоряд.: В. Арофікін, Д. Посацька. – К., Львів: «Тріумф», 1996. – С. 34 (№ 191, 193, 199, 200); С. 43 (№ 289–292); С. 75 (№ 948–1008)
4. Кольорові ілюстрації цих творів і анотації до них див.: Волошин Л. Княжий дарунок… – С. 89–186
5. Гординський С. Портрет Митрополита Андрея в Нью-Йорку // Свобода (Нью-Йорк). – 1984. – 5 грудня].
6. Волошин Л. Княжий дарунок… – С. 20.
7. Лист О. Новаківського до Митрополита із Кракова, 25 листопада 1913 р. ЦДІА України у Львові. – Ф.358. – Оп. 2. – Спр. 51. – С. 79.
8. Лист О. Новаківського до Митрополита, 25 листопада 1913 р.– ЦДІА України у Львові, – Ф.358. – Оп. 2. – Спр. 51. – С. 79.
9.  Залозецький В. Олекса Новаківський.– Львів, 1934. – Іл. на табл. № 19.
10.  Вороний М. Портрети Митрополита Андрея /Чверть століття на Митрополичому престолі // Богословія (Львів). – 1926. – Т. IV. – Кн. 1–2. – С.  203–204.
11. ЦДІА України у Львові. – Ф. 408. – Оп. 1. – Спр. 1084. – С. 2. «Список творів, призначених по умові з Ексцелєнцією Митрополитом Андреєм гр. Шептицьким з року 1914».
12. Каталог втрачених експонатів Національного музею у Львові… –  С.34 (№ 191).
13. Волошин Л. Княжий дарунок… – С. 176.

Джерело: ЗБРУЧ