Який зв'язок між «Ермітажем у Сербії», «Фелічітою» і «Червоною калиною»

Давайте спробуємо відволіктися від Трампівської «дипломатії». Так, це все, що відбувається нині, нестерпно боляче бачити і чути, але відволіктися буває не те що треба, а просто необхідно. Зокрема, для того, щоб визначитися, що з тим робити.

У Сербії, наприклад, саме в ці дні «гуляє» російський «культурний десант». «Дні Ермітажу в Сербії», «Зірки російського балету», різні оперні діви і таке інше. Вони там своє й відгуляють з 15-го по 23-тє лютого, якраз до третьої річниці вторгнення… І ніхто й не згадає там – скільки вкраденого російськими мародерами з України, з українських музеїв передано тому ж Ермітажу. І ми з тим нічого вдіяти не можемо: у Сербії Росію «люблять» давно і віддано, не забуваючи, втім, періодично підставляти. Але то їхні справи, а нам треба усвідомити, нарешті: досить жалітися на неперебірливу європейську публіку і висловлювати протести – давно пора проявляти ініціативу. Самим.

Так Росія уперто всім нав'язує свій «культурний продукт» уже років 200, трильйони на це уже витрачені, а заплановані до витрат – наступні трильйони. У нас і близько немає таких грошей і ніколи не буде. Але у нас є незрівнянно більше: упевненість, що на нашому боці правда та підтримка дуже багатьох порядних і впливових людей у світі.

«Дні в Сербії» – це лише одна така рашистська акція, а ще їх проводяться десятки й сотні по всьому світу. Ворог убиває українських дітей і трощить українські міста, але одночасно несе свою «культуру» і – так, знаходяться чимало тих, хто готовий аплодувати «русскому балету»», не помічаючи, що з білих пачок «маленьких лебедей» тече кров...

У ці дні доводилося чути про ще одну «сенсацію». 81-річний італійський співак Аль Бано (колись він прославився виконанням «Фелічіти») заявив, що отримав повідомлення від свого імпресаріо про плани організації в нацистській Росії грандіозного концерту: «будь готовий до кінця серпня або початку вересня тому, що ми дамо концерт заради миру». Тобто вони хотіли б відсвяткувати свою «перемогу», якої у них не буде і бути не може.

Показово, що Москва з цього приводу офіційно мовчить, що може означати лише одне: підстаркуватого Аль Бано використовують утемну, організували через нього злив, а тепер – тестують реакцію.

У нас до цієї історії намагалися підверстати «політику»: мовляв, Аль Бано неодноразово висловлював захоплення Путіним, за що його у 2019-му році внесли до санкційного списку Мінкульту, а через пів року, після зміни влади, викреслили звідти…  Сорі, але яке це має тепер значення? Свій некролог Аль Бано уже зіпсував і чому ми маємо перейматися тим, що він його ще трохи попсує? А давайте ми краще… подякуємо старенькому (наприкінці літа йому буде уже 82) за те, що він укотре нагадав нам: діяти треба! Не відповідати на чиїсь підступи, не ображатися – а свою ініціативу проявляти.

Як проявляти? А чому б Україні не ініціювати власний концерт зірок на підтримку своєї справедливої боротьби? Так і назвати цей концерт – «Заради справедливості». Російські нацисти хочуть провести його на Красній площі у Москві? А ми запропонуємо своє яскраве дійство, раніше по термінах, на Майдані в Києві! Це неможливо з міркувань безпеки? Тоді це буде онлайновий грандіозний концерт, із залученням різних всесвітньо відомих локацій – у Києві, Римі, Парижі, Лондоні, Берліні, Празі. У Вашингтоні, даруйте, на молі, між Капітолієм і Білим домом – теж. (Трамп це з’їсть, от побачите!). У нас є блискучі концертні сценаристи і продюсери, яким по силах організувати таке дійство на найвищому рівні.

І нехай той Аль Бано нявчить свою «Фелічіту» з мавзолея – ми запросимо Пласідо Домінго, Хосе Карераса, Елтона Джона, Пола Маккартні… Адже всі вони – порядні люди – підтримали Україну не за гроші, а з власного й одночасно спільного розуміння, що є правда, а що – злочин. Згадайте-но «Червону калину» у виконанні олдів з «Pink Floyd» та Андрія Хливнюка, яка навесні героїчного 2022-го підкорила світ. Ви тільки уявіть собі цю картину з Майдану, зі світових столиць, а потім – кривляння перед убивцями на тлі їхнього Кремля…

А, ще ж «Фелічіта»… Ну, її ми якось потім заспіваємо. Після Перемоги.

Сергій Тихий