В Україні не так і багато рідкісноземельних металів. То в чому суть угоди з США?

Президент США Дональд Трамп вже декілька тижнів заявляє про потенційну угоду щодо рідкісноземельних металів Україні, а останніми днями тиск став досить потужним. Розповідаємо про копалини, їх кількість, видобуток та потенційну вигоду для США.

Останнім часом неодноразово лунали заяви українських та американських політиків щодо «угоди про партнерство» про інвестиції в корисні копалини України. А останніх кілька днів заяви щодо угоди стали ще активнішими. Президент Київської школи економіки Тимофій Милованов опублікував (ймовірні) фото контракту, назвавши його «драконівським і колоніальним».

«Хмарочос» поспілкувався з експертами галузі, щоб зрозуміти які саме копалини можуть цікавити американську владу, їх обсяги, використання, потенційні інвестиції партнерів в цю галузь та зобов’язання України.

Потенційна угода

На початку лютого президент США Дональд Трамп заявив про наміри укласти з Україною угоду про інвестиції та отримання рідкісноземельних металів та інших ресурсів в обмін на постачання зброї.

«Ми хочемо укласти угоду з Україною, в якій вони гарантуватимуть те, що ми їм даємо, своїми рідкісноземельними металами та іншими речами», — заявив він журналістам у Білому домі.

Жодної конкретики не надавалось, проте згодом з’явились заяви, що Україна не проти укладання угоди про надання США рідкісноземельних металів еквівалентом близько 500 мільярдів доларів.

Президент України зазначив, що Україна пропонує не «віддавати» свої ресурси США, а укласти угоду про взаємовигідне партнерство для їхньої спільної розробки.

«Хмарочос» поспілкувався зі старшим науковим співробітником Інституту Геологічних Наук НАНУ України Аллою Василенко й старшим економістом Центру економічної стратегії Володимиром Ланда, щоб дізнатись про які копалини може йти мова.

Копалини України, які можуть зацікавити США

Рідкісноземельні метали (РЗМ) — це група з 17 хімічних елементів, до яких належать лантаноїди (лантан, церій, празеодим тощо), а також скандій та ітрій.  Для США цікаві як окремі елементи, так і їхня сума.

«Руди більшості об’єктів України відповідно до вимог світової практики, можна класифікувати як бідні або рядові. Досвіду промислового видобутку і збагачення таких руд у світовій практиці не накопичено, тому питання про залучення їх в експлуатацію є складним», — пояснила Алла Василенко.

Володимир розповів, що таке рідкісноземельні елементи.

«Вони не такі рідкісні насправді як думали тоді, коли їх назвали, але у них дійсно не дуже висока концентрація в земній корі. В цілому розвідано 116 мільйонів тонн запасів рідкісноземельних елементів, але в більшості випадків вони трапляються в рудах у малих концентраціях. Видобуток їх значно менше. У 2023 році він становив 354 тисяч тонн, з яких більш як дві третини припадає на Китай», — зазначив він.

За словами Володимира, в Україні немає точних даних про розвідані запаси саме цих сімнадцяти елементів, але вони не надто великі у світовому масштабі. За даними USGS топ-10 країн володіють 99% усіх запасів рідкісноземельних елементів. І України немає в цьому списку. 

Ланда пояснив, що скоріш за все світові лідери мають на увазі ширший набір корисних копалин — рідкісні елементи або критичну сировину.

«Можливо, малися на увазі рідкісні метали. На відміну від рідкісноземельних, це не чітко визначена категорія, і містить метали, які Україна здатна видобувати у промислових обсягах. Деякі з них (титан, нікель) вже видобуваються, інші, як-от літій — поки ні («Хмарочос» детально про нього розповідав в цій статті). Крім цього, західні інвестори можуть бути зацікавлені у видобутку урану, кобальту, природного газу», — пояснив він.

Розташування родовищ та оцінка місткості

За словами Алли Василенко, одним з найбільш відомих і найбільш вивчених є Азовське родовище, яке розташовано в Нікопольському районі Донецької області. На жаль, воно станом на сьогодні знаходить на окупованій території. У північно-західній частині Житомирської обл. знаходиться Яструбецьке родовище. Ці родовища комплексні. Разом з ітрієм присутні інші корисні копалини, такі як цирконій і флюорит. Це так звані поклади в корінних породах.

Крім описаних корінних об’єктів, є ще групи перспективних в корах вивітрювання та розсипах. Вони розміщені в Кіровоградській, а також у Київській, Вінницькій та Житомирській областях. Але на багатьох з них ще потрібно провести геологорозвідувальні та геолого-економічні дослідження, щоб визначити як їх розробляти і чи доцільно це взагалі.

Щодо обсягів запасів, то в Україні ця статистика з 2005 року йде під грифом «таємно», каже Алла Василенко. Проте зазначає, що єдині цифри, на які ми можемо спиратись — ті, що надає американська Геологічна служба. 

«Вони аналізують різні дані. Якщо говорити  по руди — то це великий обсяг, а якщо по кінцевому продукту (метал), то це десятки (може сотні) кг через бідність цих руд», — каже Василенко.

За різними оцінками 60-80% світового ринку рідкісноземельних металів тримає Китай з запасами 44 мільйони тонн (про це згадує й Володимир), Індії приписують — 6,9 млн тонн, 1,5 мільйона має Гренландія. Південноафриканська Республіка – 860 тисяч тонн. Є ще Таїланд, Нігерія, Мадагаскар, Росія, В’єтнам.

Щодо України, поки що мова йде про потенційно перспективні геологічні об‘єкти (різного ступеня вивчення) з рудою, з якої можна вилучити певний відсоток корисного компоненту. Ці об‘єкти необхідно довивчити (провести детальну розвідку). Далі треба довести, що дане потенційне родовище доцільно розробляти з економічної точки зору, тобто провести геолого-економічну оцінку. А вже потім видобувати, збагачувати і в кращому випадку одержувати кінцеву продукцію (метал).

Для чого вони потрібні?

Рідкісноземельні метали визначають науково-технічний прогрес і розвиток новітніх технологій, каже Алла Василенко. Такі метали широко використовуються у різних галузях — від виробництва електроніки (смартфонів, ноутбуків), електромобілів і навіть об’єктів, які запускають у космос, до створення оборонних систем (радарів, лазерів). Військово-промисловий комплекс є одним з найбільших їхніх споживачів цього типу сировини, зазначає вона.

«Ці метали мають унікальні фізико-хімічні властивості, і замінити їх іншими матеріалами неможливо. Це спеціальне скло, кераміка, це матеріали, які мають міцні характеристики. Наприклад скло для масок, що використовуються при зварюванні. Це різноманітні сплави. Розвиток авіації потребує використання цих матеріалів. Скандій і зараз є в алюмінієвих сплавах, які використовуються в літакобудуванні. Це вся аерокосмічна сфера», — пояснює вона.

За словами Володимира, ще на початку XXI століття літій використовувався передусім у виробництві скла та кераміки, але відтоді глобальний попит кардинально змінилася, і більшість металу зараз використовується для виробництва акумуляторних батарей, зокрема для автомобілів та смартфонів.

Основний попит на титан як конструкційний матеріал — з боку аерокосмічної галузі, меншою мірою — у оборонній та медичній промисловості. Крім того, діоксид титану використовується для виробництва фарб, пластику, паперу.

Також в України є нікелеві руди, які можуть зацікавити міжнародних інвесторів. 

«У період «сталевого буму» у 2007 році, коли ціни на сталь перевищували $1000/т, нікель коштував понад $50 000 за тонну, нині ж ціна тримається близько $15 000/т», — розповідає він.

Тобто це дорогий метал, запаси якого в Україні оцінюються у 215 тисяч тонн. Володимир пояснив, що внутрішній попит на нікель створювався українськими металургійними підприємствами, в яких зараз не найкращі часи — основні потужності знищила Росія. До того ж певний час повномасштабного вторгнення Україна взагалі не могла транспортувати метал морем, та й загалом після лютого 2022 року логістика сильно подорожчала.

Чи дійсно в України їх є на $500 мільярдів?

Востаннє держава оприлюднила дані у 2005 році, про що згадувала Алла Василенко. Тоді запаси оцінювалися як «$150 000 на душу населення, а за оцінками західних екс­пертів – понад $200 000», що відповідало сукупній оцінці 7–10 трильйонів доларів.

У квітні 2023 року Володимир робив оцінку вартості усіх корисних копалин України для Forbes. Тоді вона складала 14,8 трильйона доларів. З них понад 70% загальної суми припада­ють лише на три області – Донецьку, Дніпропетровську та Луганську. В загальній вартості корисних копалин 62% за­безпечує кам’яне вугілля, 14% – залізна руда, кожен з інших активів – менше як 5%.

«Ця оцінка містить всі корисні копалини та їх вартість станом на 2023 рік. У ній враховані ресурси як на контрольованій, так і на тимчасово окупованій частині України, незалежно від економічної доцільності їхнього видобутку. Мені відомо й про інші оцінки, вони варіюються в діапазоні від 3 до 26 трильйонів доларів. Серед іншого такі розбіжності можуть бути наслідком використання різної методології підрахунків», — пояснив Володимир.

Отже, точну вартість корисних копалин України досить важко визначити. Тим більше, що їх значна кількість наразі перебуває на окупованих територіях, або в зонах активних бойових дій. 

Звідки з’явилась цифра у 500 мільярдів доларів Володимиру сказати важко, адже рідкісноземельними елементами навіть разом з титаном і літієм цієї суми досягти неможливо. До прикладу, найбільше підприємство титанової галузі (а титан один з найважливіших рідкісних металів в Україні), Об’єднану гірничо-хімічну компанію, було продано минулої осені за 3,9 млрд грн — тобто за суму близько 100 мільйонів доларів. 

Як впливає на навколишнє середовище видобуток металів?

Неможливо оминути й питання впливу на навколишнє середовище. 

«Наслідки залежать від того, які технології використовувались. Є рідкісні землі, які знаходяться, наприклад, в радіоактивних мінералах. Є комплекс важких металів. У Китаї відомі великі родовища. Через те, що Китай використовував недосконалі технології, навколо видобутку росла захворюваність, в т.ч. і на онкологію. Але зараз там змінюється ситуація, в деяких випадках змушені були відселяти місцевих і забороняти їм на цих землях вирощувати сільськогосподарську продукцію, тому що важкі метали можуть накопичуватись в ґрунтах, при переробленні потрапляючи в навколишнє середовище. Важливо відібрати більш екологічні технології (ми ними не володіємо), але від цього виросте собівартість кінцевого продукту», — розповіла Алла Василенко.

За словами Володимира, видобуток рідкісноземельних металів не надто шкідливий для екології, як через невеликі запаси цієї сировини, так і через те, що потенційна розробка родовищ буде здійснюватися за сучасними екологічними стандартами. 

Які домовленості можуть бути?

Станом на зараз остаточно невідомо, що буде містити угода з США. Проте, в угоді йдеться про розподіл прибутків від використання надр за принципом 50/50 між українською та американською сторонами. Це досить стандартна практика ще з XX сторіччя, коли західні корпорації домовлялись з урядами країн, які мали значні за об’ємом родовища нафти. Корпорації інвестували у видобуток, а влада країни надавала ліцензії на розробку родовищ. Дохід з продажу нафти ділили між собою.

17 лютого у Мюнхені на зустрічі представників Києва та США відбувався тиск на Україну — угоду вимагали підписати одразу там, без жодних правок й гарантій безпеки. Про це повідомила Європейська правда.

Також стало відомо, що США зацікавлені не тільки в рідкісноземельних металах України,  а й в інших критичних матеріалах (наприклад, літій), а також традиційних ресурсах, наприклад сфері нафтогазовидобування, а також в логістичній інфраструктурі (порти). Можливо, саме тому сума, яку оголосив Трамп, так сильно відрізняється від оцінок, про які ми згадали раніше.

Згідно з інформацією на опублікованих фото потенційної угоди, це дійсно так.

«Обсяг зобов’язань України величезний. Окрім корисних копалин, угода охоплює порти, іншу інфраструктуру (за домовленістю), нафту і газ», — написав Тимофій Милованов.

За його словами, Україна зобов’язується віддавати 50% всіх доходів від дійсних і нових ліцензій, а також регулярних платежів за природні ресурси. Також 50% доходів державних компаній, які вже видобувають газ, нафту та корисні копалини.

А США отримують першочергове право на закупівлю українських корисних копалин для експорту, що обмежує конкуренцію та ціноутворення.

«Буде створено фонд, і саме цей фонд, а не уряд України, визначатиме майбутні умови ліцензій та видобутку для ринку. Україна відмовляється від суверенного імунітету», — зазначив Тимофій.

Угоду не підписали, а останніми днями американський президент заявляв, що українська сторона взагалі відмовилась від цієї угоди. Проте, станом на зараз і Зеленський, і Трамп кажуть, що над угодою продовжать роботу. Станом на 21 лютого з’явилась інформація, що з’явився новий варіант угоди, і радники заохочують Зеленського підписати його.

Ми запитали Володимира про потенційні умови такої угоди й позитивні сторони для України.

«Перша ціль України — це отримати максимально можливий позитивний результат у війні з Російською Федерацією. І ми маємо використовувати всі шляхи — як на фронті, в дипломатії, так і у кожній іншій сфері. І звичайно, інтерес до українських корисних копалин ми також маємо використовувати для наближення справедливого і тривалого миру. 

Наразі не йдеться про те, що Україна має віддати 100% ресурсів без жодних компенсацій. На мою думку, йдеться про те, що Україна і Сполучені Штати, або Україна і європейські чи американські компанії мають отримувати спільний прибуток з використання цих ресурсів. Який інтерес України? В ідеалі — щоб у нас були максимально розроблені родовища у такий спосіб, щоб бенефіціарами виступали як закордонні інвестори, так, і держава Україна. Причому не тільки заради отримання податків, але й створення робочих місць та включення у світові ланцюги виробництва не просто сировинних товарів, але й продуктів з вищою доданою вартістю», — пояснює Володимир.

За його словами, Україна повинна сформувати коаліцію країн, які не лише на словах зацікавлені в перемозі та сталому мирі в України, але й матимуть економічний інтерес в цьому. 

«Ми розуміємо, якби, умовно, станом на 2021 рік, у нас на Донбасі американські та європейські компанії видобували б широку номенклатуру корисних копалин, то й вторгнення агресора в Україну було б менш імовірним», — зазначив Володимир.

Подібну думку має й Милованов.

«Українські корисні копалини – ті, що справді цінні, – досі в землі й потребують значних інвестицій. Якщо США не інвестуватимуть, доходи від ліцензій не зростуть. Якщо немає безпеки – ніхто не вкладатиме кошти. Отже, ця угода нічого не означає без стабільного миру», — написав він.

Ланда пояснює, що будівництво нових підприємств з видобутку та переробки рідкісних металів — непроста задача, яка потребує значного людського та фінансового капіталу. 

«При цьому інвестор має бути переконаний, що він отримає прибуток. І він не буде інвестувати, якщо буде війна, або якщо вважатиме, що мир не сталий, а тимчасовий», — наголосив він.

Виготовлення продукції з вищою доданою вартістю, як-от літієвих батарей потребує значно вищої геополітичної стабільності, довіри до інституцій, рівня розвитку технологій та високої довіри з боку інвесторів. Це потребує багаторічної підготовчої роботи після досягнення миру, в тому числі підготовки спеціалістів з профільною освітою, перепрофілювання ринку праці, сприятливих умов для імміграції, каже Володимир.

«Це непрості умови, але вони реальні. Чим більше і складніше підприємство, чим більше ризиків, тоді більше вимог, більше стандартів тощо. Задача України — зробити так, щоб цей процес розпочався. Щоб перші інвестори, які зайшли, транслювали успіх світу. Тому що ми розуміємо, що інвестиції в Україну найближчим часом, навіть за настання миру, будуть пов’язані з високими ризиками», — зазначає він.