Про спадщину лемківського генія попарту: 38 років тому не стало Енді Воргола

"Еспресо.Захід" розповість про життя та творчість всесвітньовідомого Енді Воргола, який залишив по собі величезний спадок у багатьох галузях культури через просту ідею - масове мистецтво також може бути цінним.

Біографія Воргола: дитинство та становлення особового мистецького погляду

Ендрю Вархола народився 6 серпня 1928 року у Піттсбурзі (США) в бідній родині лемків-емігрантів. Ондрей та Юлія Вархоли були вихідцями з карпаторусинського села Микова (Miková) на Пряшівщині, яке на той час було у складі Австро-Угорщини (нині це територія Словаччини).

Батько Енді першим перетнув океан ще в 1912 році, а дружина приєдналася до нього лиш у 1921 році. У США народилися троє синів, наймолодшим був Ендрю. До речі, прізвище Вархола з діалектної лемківської мови означає колотнеча, спір, суперечка, що особливо доречно до того, що згодом приніс Ендрю у світ мистецтва.

Батько Енді був кремезним чоловіком, працював у будівельній компанії та добре заробляв. Завдяки його наполегливій праці та заощадженням у 1934 році сім'я змогла переїхати з нетрів у безпечніший район Піттсбурга. Він свідомо обрав будинок поруч із хорошими школами та Русинською греко-католицькою церквою святого Іоана Золотоуста, адже сім'я Вархолів була дуже релігійною. Сам Енді відвідував церкву кілька разів на тиждень аж до кінця життя. Хоча в дорослому віці він став першим американським художником, що відкрито заявляв про свою гомосексуальність.

Мати Енді, Юлія Вархола, котра народила його у 36 років, погано знала англійську й часто носила традиційний одяг. Після переїзду вона працювала хатньою помічницею, виготовляла та продавала квіти, вишивала та розписувала писанки. Вона обожнювала Енді й підтримувала його талант, відігравши ключову роль у його житті.

Сам Енді не був здоровим та сильним, як його батько, натомість часто хворів, з раннього віку мав ускладнення ревматизму — хорею. Тому багато часу проводив вдома. Це зробило його внутрішньо замкнутим, але допомогло розвинути любов до малювання, яка передалася від матері.

У школі у нього тремтіли руки через ревматизм, що ускладнювало письмо та навіть зав’язування шнурків. Він був кволим, зазнавав глузувань, а проблеми зі шкірою, що почалися в дитинстві, залишилися на все життя. Хлопчик захоплювався кіно, читав журнали, збирав фото кінозірок. Це вплинуло на його творчість, зокрема на використання образів зі старих фільмів. У періоди хвороби, коли Енді жив в уявному світі знаменитостей, він сформував своє художнє бачення.

У старшій школі, коли Енді було 14 років, його батько помер від туберкульозу. Ця смерть справила гнітюче враження на хлопця: коли тіло батька привезли зі шпиталю, він дуже злякався, заховався під своє ліжко і відмовився навіть глянути на покійника, який, за традицією Русинської греко-католицької церкви, ще протягом трьох днів залишався у будинку.

Після закінчення школи, у 1945 році хлопець вступив до Технологічного інституту Карнегі, де вивчав графічний дизайн. Цікаво те, що з тих заощаджень, що були в сім’ї, Вархоли мали можливість дати вищу освіту лише одному з трьох своїх синів і, помираючи, батько вирішив, що це має бути саме Енді.

Розквіт творчості: попарт і слава

На першому курсі Енді було складно, його мало не відрахували. Однак вже на другому році навчання він зміг зарекомендувати свій особливий погляд, перемогу в студентському конкурсі та здобути повагу оточуючих. Він зближується з однодумцями однолітками, працює у творчих майстернях, паралельно заробляє гроші для життя, зокрема, розмальовуючи вітрини універмагу. Також в часи студентства він почав оточувати себе міфами, розповідаючи різні історії про себе різним людям, а ще міняє ім’я та прізвище на відоме всім Енді Воргол.

Переїхавши до Нью-Йорка у 1949 році, він почав працювати ілюстратором у модних журналах. Завдяки своєму унікальному стилю швидко здобув популярність у рекламній індустрії.

У 1960-х Воргол стає лідером руху попарту. Він використовує комерційні образи, зокрема знамениті серії зображень Мерилін Монро, консервних банок Campbell’s та пляшок Coca-Cola. Його стиль вирізнявся яскравими кольорами, повторюваними елементами та поєднанням мистецтва з масовою культурою.

На Мангеттені Воргол заснував "Фабрику" (The Factory) — мистецьку студію, яка стала центром творчості, експериментів і богемного життя Нью-Йорка. Він співпрацював із музикантами, зокрема з The Velvet Underground, та експериментував у кінематографі (хоча як режисер успіху досяг лише у вузьких колах).

Поступово його творчість здобула славу контроверсійної й стала популярною у всій країні та далеко за межами США. Твори Воргола почали ототожнювалися з американським попартом. І на багато років саме він став обличчям цього напрямку мистецтва, яке й сам популяризував.

У 1968 році на Воргола здійснила замах феміністка Валері Соланас. Він отримав важкі поранення, що вплинуло на його фізичний стан, але не зупинило його творчість. У 1970–80-х роках він працював над портретами знаменитостей і серіями, присвяченими Міку Джаггеру, Майклу Джексону, Джону Леннону, Бріджит Бардо та багатьом іншим знаковим особистостям. Тоді вважалося, що мати портрет від Воргола – означало бути в колі обраних, бути частиною сучасного мистецтва.

У 1980-х роках до Воргола прийшов великий комерційний успіх. Зокрема, його картину було вибрано фірмою Absolut Vodka у своїх рекламах і це принесло йому ще більше слави та грошей. Останньою серією робіт, створеною Ворголом до його смерті, була серія портретів британської королеви Єлизавети ІІ.

Смерть і спадщина одного з творців попарту

Енді Воргол помер у віці 58 років 22 лютого 1987 року у Нью-Йорку після ускладнень викликаних операцією на жовчному міхурі. Його поховали у рідному Піттсбурзі.

Внесок Воргола у мистецтво безцінний: він змінив уявлення про сучасне мистецтво, поєднавши комерцію та творчість. Художник довів, що мистецтво може бути масовим і водночас цінним продуктом, його ідеї впливають на культуру й досі. В його честь засновано Музей Енді Воргола в Піттсбурзі, а його твори залишаються одними з найдорожчих на артринку.

Воргол, будучи лемком за походженням, завжди пам’ятав свої корені, хоча не часто про це говорив. Життя митця стало символом успіху вихідців з глибинки та доказом того, що мистецтво може змінити світ.

Хоч часто Енді Воргола помилково називають "творцем попарту", але саме він зробив цей напрям світовим феноменом. Адже офіційно попарт виник у Великій Британії у 1950-х роках завдяки художникам з Independent Group, а згодом поширився у США. Тому Воргол не вигадував новий напрямок, але саме він довів його до масової популярності, використовуючи споживчі образи (банки супу, кока-колу, портрети зірок). Його техніка шовкографії дозволила тиражувати мистецтво, що ідеально відповідало концепції попарту. Тому завдяки Ворголу попарт став частиною масової культури.