Україноцентричність, творчі резиденції, новаторство: 8 фактів про театр Леся Курбаса

25 лютого виповнюється 138 років з дня народження Леся Курбаса — українського режисера та творця модерністського експериментального театру. Великого інтелектуала, чия театральна теорія базувалася на знаннях, здобутих ним у Європі. Піонера втілення ідей синтетичного театру. Постановника, політизоване звучання вистав якого призвело до його знищення радянським режимом та стирання згадок про нього на десятиліття.

Курбас казав, що театр має бути таким, яким суспільство має бути завтра. Тож з нагоди його дня народження митця ELLE разом з проєктом «Пішли в театр» Concert.ua розповідає, яким саме має бути театр за Курбасом.

Лесь Курбас

Відхід від побутового реалізму

Потрапивши після філософського факультету Віденського університету на роботу до класичних театрів — спочатку на Галичині, а потім в Києві — Курбас організовує акторську студію, що згодом трансформується у «Молодий театр». Це театр експериментів, авангардистських пошуків, відходу від реалістичного транслювання зі сцени. 

Тож у часи, коли письменник і режисер Микола Вороний говорить про виродження театру «в дешевий рід втіхи», з`являється Курбас з його інноваційністю та прагненням постійного пошуку.

Робота з акторами та прототип резиденцій

Курбас, який і сам успішно грав на сцені, бачив акторів високорозвиненими і культурними особистостями. «Розумний Арлекін» — такою була його акторська формула. Тож акторів у створюваних ним театрах (а їх Курбас заснував шість!) прагнув готувати різносторонньо: їм викладали курси фехтування, гімнастики, лекції з теорії відносності, філософії тощо.

Репетирувати вистави їздили у своєрідні прототипи резиденцій. Приміром, 1917 року  Курбас вивіз трупу «Молодого театру» спільно жити та працювати до Одеси.

Актори «Березолю»

Новаторська сценографія

Курбас спонукав не лише глибоке психологічне вивчення акторами персонажів, а й сам, як режисер і сценограф, вивчав і розширював можливості внутрішнього простору театру. Він створював різнорівневі, рухомі декорації, залучав техніку в постановках, порушував традиції використання сцени, експериментував з її поділом та організацією.

Мультимедійність

У своєму театрі «Березіль» Лесь Курбас впровадив тодішнє новаторське рішення —  використання світлової проєкції. У виставі «Джиммі Гіґґінз» на встановленому на сцені екрані транслювали відео (відзняте самим митцем) — так режисер передавав потік свідомості головного героя.

Актори театру на гастролях у Грузії

Робота з репертуаром

Якщо на початку своєї режисерської кар`єри Курбас намагався вступити у діалог з європейським театром, то після переміщення «Березоля» до Харкова взявся за створення репертуарного театру. І в Києві, і в Харкові ретельно добирав матеріал для майбутніх постановок — серед класичних та сучасних творів. Знаючи вісім мов, Курбас читав п`єси в оригіналі і сам перекладав шекспірівського «Макбета», «Кандіду» Шоу та інші тексти для театру.

Зворотній зв`язок

В театрі Курбаса прислухалися до думки глядача: створювали опитувальники до кожної вистави і після перегляду пропонували гостям поділитися своїми думками щодо побаченого. Після цього зібрані анкети вивчали та аналізували — і постановку могли дещо змінити.

Також у глядацькій залі сиділи актори, не задіяні у виставі. Вони прислухалися до реакцій публіки, а після — обговорювали її з колегами по сцені.

Анкета з вистави

Україноцентричність

Курбас прагнув подолати нав`язану провінційність українського театру та був переконаний, що йому слід орієнтуватися на Європу, а не на вторинні російські зразки. Уже на початку своєї кар`єри у 1917 році проголосив, що треба зробити «поворот до Європи і до самих себе».

«Нам нема чого дивитися на Москву. Москва — це передавач, що перероблює закордонні цінності»,  — казав Курбас майже сто років тому.

Декілька яскравих прикладів творів Курбаса

«Джіммі Гіґґінз» 

Одну з найвідоміших вистав Курбаса — «Джіммі Гіґґінс» за мотивами роману Ептона Сінклера — вперше показали на сцені «Березоля» 20 листопада 1923 року. У 5 діях йшлося про робітника Джіммі на тлі Першої світової війни та геополітичних конфліктів. Для вистави Курбас використав екран, на якому транслювали спеціально відзняте відео, що посилювало загальний меседж. На сцені режисер встановив різної висоти помости, де діяли групи акторів.

Сцена театру

«Мина Мазайло» 

Прем`єра вистави за текстом Миколи Куліша відбулася 18 квітня 1929 року в Харкові. Курбас скаржився, що готував її лише 45 діб, тож планував ще допрацювати. Втім, вистава про службовця Мазайла, що хоче змінити своє прізвище на зросійщене, вийшла влучною і популярною. 

«Монолог Мини про прізвище Мазєнін був у всьому моєму театрально-глядацькому житті одним з найвищих акторських осягів», — казав про виставу мовознавець Юрій Шевельов.