Танці як мотивація рухатися до нових горизонтів

Війна стала каталізатором змін: жінки почали приділяти більше уваги не лише зовнішній красі, а й ментальному та фізичному здоров`ю. Наразі вони обирають не просто спортзал, а танці, адже це поєднання фізичного навантаження, енергії, позитивного мислення та розвитку когнітивних функцій.

Проєкт Dance with me — це танцювальний фестиваль для жінок. Але для Ілони Гвоздьової все почалося з жіночого клубу Ukrainian Women Unity, метою якого стала підтримка благодійних ініціатив. «Це не просто світські посиденьки, — розкриває секрет Ілона. — Ми обговорюємо важливі теми: здоров`я, красу, юриспруденцію. 6 березня ми обговоримо тему "50 відтінків подружнього життя", яка зараз особливо актуальна через виїзд багатьох жінок за кордон.

Кожен такий захід має благодійну мету: допомога дітям з обмеженими можливостями, військовим, людям, які опинилися у складних життєвих обставинах, або жінкам, які борються з раком. На жаль, війна посилила стрес, що негативно впливає на здоров`я.

Тож саме так з жіночого клубу виросла ідея танцювального фестивалю Dance with me для жінок віком від 20 років, яку було виплекано разом із власницею танцювальної студії Winter Gardens Dance Academy. Дівчата хочуть танцювати, виступати, відчувати себе зірками. Це чудова можливість для тих, хто ще, можливо, не реалізував свої мрії, зробити все зараз. Війна показала, що життя непередбачуване, тому не варто відкладати мрії на потім, — зазначає Ілона. — Я бачу великий інтерес до танців серед жінок і чоловіків. Люди хочуть жити тут і зараз, відчувати радість і натхнення. Танці неабияк сприяють виробленню гормонів щастя, яких нам так не вистачає у повсякденному житті. Після тренування відчуваєш приплив натхнення та енергії, з`являється муза, хочеться творити».

З чого почати?

«Я викладаю в танцювальній студії Winter Gardens Dance Academy в центрі Києва. Це велика студія, де є заняття як для професіоналів, так і для любителів. Вікових обмежень немає, і рівень підготовки також не має значення. Можна прийти початківцем або вже досвідченим танцюристом. Наш конкурс — це можливість вийти із зони комфорту, своєрідний іспит для себе. Ти навчаєшся, а потім виходиш на сцену і танцюєш. Я не запрошую суддів, адже вважаю, що тренер краще знає рівень своїх учнів. Головне — це танець для душі, для себе. Глядачі потрібні лише для підтримки та натхнення. Це також мотивує інших вести активний і здоровий спосіб життя», — розповідає Ілона.

«Особливо запам`ятовуються історії жінок, які приходять до мене, щоб розв`язати особисті проблеми. Одна з жінок, що пережила важку втрату, знайшла в танцях розраду і новий сенс життя. Вона почала сяяти, стала більш впевненою і відкритою. Такі історії надихають і показують, що танець — це не просто рух, а справжня терапія».

Історії з життя, які мотивують

«Пригадую, як одного разу до мене звернулася пара, що переживала кризу в шлюбі. Їхній психолог порадив їм знайти спільне заняття, яке б допомогло відновити зв`язок. Подружжя обрало танці. Чоловік, типовий бізнесмен, раніше не цікавився танцями, на відміну від дружини, яка їх обожнювала. І знаєте, два роки занять допомогли їм не лише зберегти шлюб, а й відновити гармонію у стосунках. Танці дали їм змогу відвернутися від повсякденних проблем, відкинути соціальні ролі та знову побачити одне одного. — ділиться Ілона. — Вони почали спілкуватися мовою тіла, відновили емоційний зв`язок і згадали перші почуття. Танці — це справжня терапія для пар, яка допомагає подолати рутину, відновити пристрасть і посилити емоційний зв`язок. Ми танцювали вальс, танго, сальсу, румбу — будь-який стиль, який був комфортний для обох. Головне — це взаємодія та спільні емоції».

«Я вважаю, що тренер з танців має бути не лише професіоналом, але й психологом. Важливо розуміти внутрішній стан пари, їхні емоції та настрій, щоб правильно побудувати урок. Тренер повинен вміти згладжувати конфлікти й створювати атмосферу довіри. А ще вкрай важливо спілкуватися з жінками, щоб розуміти їхні проблеми та потреби. Адже, на відміну від молодих танцюристів, дорослі жінки шукають у танцях не лише техніку, а й емоційну підтримку.

З мого досвіду, чоловіки часто більш сором`язливі, але швидше навчаються. Жінки ж більш вимогливі до себе і довго прагнуть до досконалості. Чоловіки ж отримують задоволення від того, що вони можуть керувати партнеркою і вести її в танці. Багато жінок, особливо зараз, коли на них лежить велика відповідальність, не можуть прийняти допомогу. Танці ж дають можливість чоловікові проявити свою силу і турботу, а жінці — відчути себе слабкою і захищеною».

Чи довго навчатись танців

«Все залежить від ваших очікувань. Якщо ви хочете стати професійним танцюристом, то потрібно займатися все життя. Я танцюю вже понад 30 років і досі навчаюся. Але якщо ви хочете отримувати задоволення від танців і підтримувати здоров`я, то достатньо займатися двічі на тиждень, але віддаватися процесу повністю. Важливо бути «в моменті» під час занять, відключитися від усього і зосередитися на танці. Якщо ви будете відвертатися на телефон або роботу, то не отримаєте максимального задоволення.

Я поєдную танці з медитацією, використовуючи дихальні техніки. Це допомагає заспокоїти серцебиття після кардіонавантаження. Також я поєднувала танці з арттерапією, коли ми малювали на тілі. Це дуже ефективно, але вимагає тісного контакту і довіри між партнерами.

Планую згодом організувати танцювальні флешмоби на ВДНГ, щоб мотивувати людей рухатися і розвиватися. Хочу, щоб кожен міг приєднатися і вийти з групи в будь-який момент. На мою думку, танці — це не лише фізичне навантаження, але й когнітивний розвиток. Вони змушують мозок працювати, координувати рухи, поєднувати їх із музикою. Це покращує увагу, координацію та впевненість у собі. Навіть наукові дослідження показали, що у танцюристів одночасно працюють обидві півкулі мозку. Це покращує не лише танцювальні навички, але й загальну якість життя».

Поради для початківців, які хочуть почати займатися танцями

«Перш за все потрібне бажання. По-друге, дисципліна, адже ваш успіх залежить від неї. Важливо виділяти час на заняття, не чекати натхнення, а діяти тут і зараз. Якщо вам сподобалися танці, намагайтеся заглибитися в процес. Не обмежуйтеся лише груповими заняттями. Наприклад, моя група не лише тренується в залі, а й відвідує вистави, ретрити, жіночі зустрічі. Вони танцюють будь-де, не чекаючи особливого приводу.

Я помітила, що мої учениці відрізняються від інших жінок на танцполі. Вони впевнені в собі, не чекають запрошення на танець, а танцюють у колі подруг. Вони спілкуються мовою танцю, відчуваючи підтримку одна одної. Щомісяця ми влаштовуємо виїзні практики, де застосовуємо отримані знання. Мої учениці не просто виконують завчені комбінації, а відчувають музику і рухаються відповідно до своїх відчуттів.

Фраза "Танцюй так, ніби ніхто не бачить" — це готова формула успіху. Але важливо, щоб це правило працювало лише під час навчання, а не перетворювалося на вседозволеність. Під час тренувань я раджу не дивитися в дзеркало, адже це призводить до порівняння себе з тренером або іншими ученицями. Кожна жінка унікальна, має свою пластику, ритм і "фішки. Важливо розкрити свій потенціал, а не копіювати когось іншого. Будьте собою, вірте в себе і пам`ятайте, що ви зробили все можливе для саморозвитку».