Ґабріель Сокольніцький: інженер-новатор, який електрифікував Галичину

З Львівщини розпочалася історія електрифікації України. Людиною, що запалила світло на Галичині, називають Ґабріеля Сокольніцького. Він був ректором Львівської політехніки і водночас розробив детальні плани електрифікації області. Про його наукові та інженерні досягнення, завдяки яким регіон отримав потужний поштовх до розвитку, розповів Музей історії електрифікації Львівщини.

Першим директором Міських електричних закладів у Львові був Йосиф Томіцький. Він також напрацював концепцію розширення трамвайної електростанції у 1900 році для електропостачання центру Львова та у 1909 році керував будівництвом нової електростанції змінного струму (Львівська ТЕЦ-1) і кабельних електромереж, що забезпечило стабільне електропостачання цілого міста. Втім масово Галичину почав електрифікувати Ґабріель Сокольніцький.

Ще на початку ХХ століття Сокольніцький мав свою електротехнічну фірму у Львові, був блискучим інженером-новатором. У 1903 році заснував і був технічним керівником фірми «Sokolnicki & Wiśniewski», що займалася масштабними проєктами електропостачання міст та підприємств, коли електрика ще була рідкістю і дивом технічного прогресу. Офіс фірми був на вулиці Словацького, 18, а магазин виробів – на проспекті Шевченка, 18. Їхня фабрика працювала на Залізничній, 38.

Підприємство пропонувало не лише освітлення, а й комплексні електротехнічні рішення для міст і фабрик. Фірма прокладала електромережі, монтувала електростанції і впроваджувала нові технології. Вона працювала над електрифікацією не лише Львова, а й інших міст Галичини, роблячи сучасне освітлення доступним для мешканців. Фірма проіснувала до 1930-х років.

У 1912 році Сокольніцький розробив і запустив електромережі у Новому Сончі та Яслі, а згодом – у Кросні, Жешуві та Закопаному. Він напрацював детальні плани електрифікації Львівської області.

Сокольніцький ініціював будівництво електростанції у Бориславі, що стала ключовим енергетичним центром регіону. Першим на Галичині він спроєктував напругу 35 кВ для передачі електроенергії на відстань між Дрогобичем і Бориславом у 1917 році.

«У 1925 році він розробив план електрифікації Дрогобича від Бориславської електростанції, а у наступних роках – електрифікації Самбора, Стрия і Трускавця. Його стратегічні розрахунки і проєкт, розроблений у 1931 році, стали основою для будівництва ЛЕП напругою 30 кВ від Львівської електростанції до Жовкви, Яворова, Пустомитів та інших міст області», – розповідають у музеї.

Згодом Ґабріеля Сокольніцького призначили ректором Львівської політехніки. На цій посаді у 1931-1932 роках він не побоявся закрити навчальний заклад через студентські антисемітські виступи, захищаючи принципи науки.

«Попри війни та політичні потрясіння він не виїхав, як більшість польських професорів у 1945 році до Польщі, а залишився у Львові, викладав у Політехніці та виховував нову генерацію львівських енергетиків до глибокої старості. Вийшов на пенсію у 1965 році у віці 88 років, проживав у Брюховичах, де й похований на місцевому цвинтарі», – підсумовує біографію інженера музей електрифікації.

Фото з особистого альбому Ґабріеля Сокольніцького зберігаються у музеї. Також там можна дізнатись, як працює котушка Тесли, динамо-машина, спробувати запустити електричний трамвай та побачити електричний стілець. Музей історії електрифікації Львівщини працює на вулиці Юрія Мушака, 56.

Усі фото зі сторінки музею

Орися ШИЯН

Джерело: ZAXID.NET