Російська імперія полювала на композиторів, тому що це емоційна площина, - сестра Володимира Івасюка

Про це сказала Оксана Івасюк, українська педагогиня, літераторка, кандидатка філологічних наук, сестра Володимира Івасюка в етері телеканалу "Еспресо".

"Коли Володя жив, до 1979 року, 4 березня було днем радості, днем зустрічей, сімейним святом. Після вбивства Володі цей день став днем обов'язку - щоб розповісти про Володю, яким він був, що він зробив для України, що він зробив для української культури, як він це робив і чому це робив зовсім молодий хлопець. 4 березня - це день пам'яті й для нашої родини день обов'язку", - зазначила Івасюк.

За словами літераторки, на творчість Володимира Івасюка вплинуло багато попередніх поколінь культурних діячів.

"Володя зумів у своїй творчості поєднати мелос і західної, і східної України. Але щоб поєднати в пісні мелос, потрібно було дуже добре мислити, мислити музично, а також мислити глобально. Як це вдавалося зовсім молодому хлопцю? Володя зростав у часи, в середовищі неоромантизму, це кінець 1960-х років, це величезна когорта художників, культурних діячів, музикантів, було дуже багато ансамблів. Тобто це був рух, я б не сказала, що це було відродження, але це був своєрідний рух опору. Адже вокально-інструментальні ансамблі були своєрідними громадськими організаціями. І вони діяли як громадські організації, і Володя був частиною того", - наголосила Івасюк.

Сестра Володимира Івасюка також додала, що Володимир усвідомлював себе українським композитором. Він усвідомлював долю українських композиторів. Але все одно дуже хотів бути композитором великих форм.

"Чому "Червона Рута" об'єднує покоління? По-перше, це молодість, по-друге, це поєднання мелосу західної й східної України. Це об'єднавча мелодія, мелодія дуже сильна, яка впливає на свідомість людей. І недаремно за композиторами полювала Російська імперія, полював Радянський Союз, тому що це була вже емоційна площина.

Читайте також: Володимиру Івасюку 76: топ-5 сучасних переспівів творів відомого автора

Є докази, й уже доведено, що це було вбивство. Композиторів завжди душили, бо це емоційна сфера, і вона дуже тонка та впливає на людей. Імперії борються з композиторами, борються зі співаками, а така жахлива колоніальна імперія, як російська, очевидно, досить жорстко переслідувала всіх культурних діячів, які вміли щось робити.

Покоління Володі було майже невиїзне. Невелика кількість співаків виїжджала і могла показати українську пісню у світі. І вони справилися зі своїм завданням. Вони створили надзвичайно цікаву, потужну українську пісню, яка розвивалась і дала великі паростки. Це була ціла школа, і ці послідовники ще більше розвинули нову тональність. І це творчість 1960-1970 років, у тому числі творчість Володимира Івасюка", - резюмувала Івасюк.

Довідково: Володимир Івасюк народився 4 березня 1949 року у Кіцмані у родині буковинських вчителів, і вже з 5-річного віку почав опановувати скрипку у музичній школі.

Власне музична школа у місті з'явилась завдяки батькові Володимира та іншим небайдужим батькам.

Майбутній композитор тягнувся до музики з самого малку, ще у три роки найбільшою радістю для дитини ставали походи на репетиції вчительського хору, куди його брали батьки. Тож скрипка у музичній школі стала логічним продовженням.

Володимир Івасюк прожив лише 30 років, проте встиг написати 107 пісень, 53 інструментальні твори, створив музику до кількох спектаклів. Окрім цього він - професійний медик, скрипаль - чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, майстерно виконував свої пісні. А також захоплювався живописом. І, що стало вирішальним у його долі, надто любив Україну.

18 травня 1979 року Івасюка знайшли повішеним у Брюховицькому лісі під Львовом. Влада спробувала видати смерть Івасюка за самогубство, проте ця версія викликала сумнів громадськості як того часу, так і тепер. Неофіційна ж версія говорить про вбивство за наказом радянського керівництва, адже популярний Івасюк, всі пісні якого були створені виключно українською, був кісткою в горлі тогочасної влади.