451 градус за Фаренгейтом, або як у Львові спалили усього “Тисаровського”

Однією із найбільш помітних фігур релігійного життя Львові та й українських земель загалом у першій половині XVII століття був львівський православний єпископ Єремія Тисаровський. Упродовж певного часу він взагалі був єдиним православним єпископом на теренах Речі Посполитої. Тому й відзначався ерудицією і цілеспрямованістю, був чоловіком активним та дієвим.

Ще за життя отцю Єремії віддавали належну шану. Як наслідок, ближче до середини згаданого століття був надрукований панегірик, присвячений Єремії Тисаровському. Тобто хвалебний текст, до його прославляли і возвеличували заслуги цього діяча. Проте потім щось пішло не так і з’явилося розпорядження, яким наказувалося знищити весь тираж панегірика Тисаровському. Чому так? Дивимось нижче.

Львівський єпископ Єремія (Тисаровський). Фото з pravoslavnews.com.ua

“На ринку натовп … дзвони б’ють”

Свідчення про описаний вище епізод в історії міста бачимо у збірнику текстів львівського краєзнавця Йосипа Гронського “Львів: історичні студії”. Його опис дещо перебільшений і в художній формі: “На ринку натовп народу, дзвони б’ють, мов на сполох, на вежах усіх костьолів. Кат запалює високе вогнище і з наказу інквізиції палає книга – сторінка за сторінкою. Весь тираж велено було одразу ж знищити. Книги для пануючої у місті верхівки були такими небезпечними, як деякі люди”. По тому Гронський ще додає, що згаданий вище твір міг би стати бестселером для Львова і культурного простору Русі. Важко сказати хто саме мав би зачитуватися панегіриком, твором складним і специфічним, але думка має право на існування.

Сучасне видання текстів Й. Гронського. Фото з https://nvd-nanu.org.ua/

Водночас, опис у книзі Йосипа Гронського не постав на порожньому місці. Подібні свідчення знаходимо і в інших авторів, навіть у джерелах до історії давнього Львова.

Просльозився навіть видатний друкар

Відомості про спалений повний тираж панегірика Єремії Тисаровському зустрічаємо і в науковому доробку дослідників-книгознавців Ярослава Ісаєвича та Якима Запаска. Відтак і в праці Ярослава Ісаєвича, яку він підготував одноосібно: “Українському книговиданні”. Зокрема, там можна знайти інформацію, що у 1639 році в друкарні Михайла Сльозки було надруковано панегірик “Aurora na horyzoncie lwowskim”, присвячений Єремії Тисаровському. Проте вже в тому ж 1639 році, а саме 16 листопада 1639 року, з’явилась ухвала католицької консисторії з визнанням книжки шкідливою і наступним розпорядженням знищити весь тираж.

Середньовічна друкарня. Малюнок

Окрім самої книги та “винуватця” її появи, постраждав тоді і відомий львівський друкар. Михайла Сльозку серйозно оштрафували на користь консисторії і заборонено йому видавати подібні книги в майбутньому.

Заборонити “з амвонів” і спалити

На завершення зазначимо, що є згадка про описаний вище епізод зі спаленням панегірика Єремії Тисаровському і в хроніці Яна Томаша Юзефовича “Історія Львівського архієпископства”. Ян Томаш Юзефович – це католицький священнослужитель вірменського походження. Він також був каноніком римо-католицької капітули у Львові. Відтак все написане ним у хроніці визначалося цими фактами з його біографії. Зокрема і те, що Юзефович писав свою хроніку в досить емоційних тонах і навіть упереджено. Зокрема, про епізод із панегіриком.

Ян Томаш Юзефович. Фото з https://pl.wikipedia.org/

Скажімо, цю всю історію він розглядає через призму переважно комерційну – “Сльозка, шукаючи прибутку, видав друком … книжечку… під іменем львівського схизматичного єпископа”. По тому Юзефович додавав, що цю “книжечку” Сльозка “повсюдно продавав народу”. На вказану подію відреагував львівський консисторський суд, який побачив у цій книзі образу і загрозу. Тому видання Сльозки заборонили “з амвонів”, тобто публічно оголосили про заборону, а по тому – вирішили видання взагалі спалити. Як, гіпотетично, могло виглядати спалення панегірика Тисаровському, було показано на початку цього тексту. Принаймні, так це собі уявляв львівський краєзнавець Йосип Гронський.