Читацька весна: 5 книжок за рекомендаціями українських письменниць

Весна — час для натхнення і нових книжкових відкриттів. Разом із Yakaboo ми запитали українських письменниць, які зі своїх творів вони радять прочитати саме зараз. Від захопливих романів до глибоких рефлексій — у цій добірці ви знайдете історії, що запам’ятаються надовго.

«Дім солі», Світлана Тараторіна

Історія «Дім солі» народилася з великої любові до Криму. У ній історичні факти зрослися з міфами та легендами українського півострова. Замість «Крим» у книжці я вживаю вигадане «Кіммерик». Колись Кіммерик був квітучим, але війна і техногенна катастрофа перетворили півострів на засолений край, населений зміненими людьми з втраченою пам’яттю. Військово-релігійна організація «Старші Брати» вважає півострів своїм, але герої роману мають іншу думку. Талавір, Ма, підліток Бекир борються за минуле і майбутнє рідної землі. Вони захищають найрідніших і чинять опір загарбнику. Це історія про віру та стійкість, а також про велику силу любові одне до одного і до свого краю.

«Наше. Спільне. Як зберегти в собі людину під час і після війни», Таня Касьян

Моя книга — про кожного з нас з таким різним, але в той самий час спільним досвідом проживання війни. У ній зібрані 17 історій українців та українок з різних міст і, звісно, з мого рідного Маріуполя, а також мої рефлексії з розмов з психотерапевткою. Для деяких читачів «Наше. Спільне» — як друг, який відповідає на питання і допомагає зрозуміти краще свої емоції, або як терапія, або як теплі обійми, в яких можеш виплакатись і видихнути з полегшенням. Для мене ж ця книга — спроба задокументувати нашу історію і пошукати відповідь на питання «як нам порозумітися зараз і не втратити єдності потім». Спойлер: через емпатію.

«Дім з вежею через дорогу», Катерина Зінов’єва

Це роман, в якому переплітається болюче сьогодення з важливими уроками історії, які ми забули. У «Домі» «живуть» персонажі: ветеран Слава, гайдамака Устим, лікарська донька Ірина та журналістка Віра. Це головні герої, яким не просто віриш, а яким —співпереживаєш. Крім того, окремим героєм тут є місто Київ. Після прочитання хочеться відправитись на прогулянку столицею, бо історії, приховані за нашими фасадами, не менш цікаві, ніж в туристичних містах Європи. Сюжет «Дому з вежею» захопливий, мова проста, підняті теми щемкі. Післясмак світлий — саме таке читання здатне зцілювати в ці темні часи.

«Чисті двері», Хелена Андрейчикова

Улітку 2022 року я зустрічаю жінку, яка дуже надихає тим, що продовжує працювати, всіх підримувати і навіть усміхатися завдяки рутинним справам. Вона живе в Одесі та все ще вміє бути іронічною.

І тут в мене зʼявляється ідея: а, може, написати про неї? Я дуже багато писала про жінок і для жінок. І ця головна героїня дає мені сил — я дивлюся на неї і хочу теж так хочу: усміхатися, мріяти, сподіватися, красуватися і отримувати задоволення.

«Він знає, коли ти помреш», Віоліна Ситнік

Це психологічний трилер-детектив, в якому розслідування веде журналістка Регіна Осипенко. Регіна — сильна і самодостатня молода жінка, яка досягла свого успіху сама. Особливістю мого детективу є те, що в ньому я звертаю увагу на психічну хворобу, діагноз якої в нашій країні майже не ставлять, а говорять (чи принаймні донедавна говорили) лише як про теорію чи унікальний випадок. Твір глибокий, неоднозначний та багатогранний. Ледь не кожен герой у ньому є травмованим і живе подвійним життям. Одним із головних меседжів роману є те, що маніяками не народжуються, а стають, і дуже часто через (без)діяльність найближчих людей.