Еммануїл Мисько: in memoriam

Сьогодні, 12 березня 2025 р. минає 25 років з Дня відходу у вічність видатного скульптора, академіка Еммануїла Петровича Миська (21.05.1929-12.03.2000).

Народився Еммануїл Мисько 21 травня 1929 р. в м. Нижні Устрики (Устрики Долішні) Ліського повіту Львівського воєводства (нині село на території Польщі) у родині робітників.

У 1946-1950 рр. Еммануїл Мисько навчається на відділі живопису Львівського училища прикладного мистецтва (нині – Львівський фаховий коледж декоративного і ужиткового мистецтва ім. І. Труша), де викладали відомі українські митці: Г. Смольський, Р. Сельський, О. Шатківський, Р. Федюк, С. Гебус-Баранецька. Відділ скульптури в той час очолював І. Севера, магічна постать якого притягувала до себе юного митця і визначила його подальшу долю як скульптора.

У 1950 р. Е. Мисько вступає на відділ монументальної скульптури Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва. Його дипломна робота “Фехтувальниця”, виконана під керівництвом І. Севери, ознаменувала початок самостійного мистецького життя. Після закінчення у 1956 р. інституту, Е. Мисько поринає в активне мистецьке й громадське життя Львова.

1957 р. – прийнятий в члени Спілки художників СРСР; з 1962 р. – викладач у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва (з 1981 р. – професор); 1966-1981 рр. – голова правління Львівської організації Спілки художників України; 1988-2000 рр. – ректор Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва (з 1994 р. – Академія мистецтв). У 1992 р. за його сприянням засновано Малу академію мистецтв у смт  Підбуж Львівської області .

Окрему вагому сторінку діяльності митця становить його суспільно-громадська діяльність, яка особливо розгорнулася в останнє десятиліття ХХ ст. Він – голова Фонду культури, активний рухівець, один з ініціаторів відновлення діяльності Наукового товариства ім. Т. Шевченка, товариства “Просвіта”, учасник усіх мистецьких подій у Львові.

Після виходу УГКЦ з підпілля, Е. Мисько як ректор Академії мистецтв (до 1994 – ще був інститут) нав’язав контакти з католицьким університетом у Римі, познайомився, зокрема, з віце-ректором Католицького університету св. Климентія в Римі отцем-мітратом Іваном Музичкою, який до останніх днів теплим словом і молитвою підтримував Еммануїла. В Римі Еммануїл Мисько мав нагоду бути на аудієнції в папи Івана Павла ІІ.

Художник працював у жанрі монументальної та станкової скульптури, час від часу брався за пензель, а от кулькова ручка завжди була під рукою: на засіданнях, зборах, в гостях за столом, він робив зарисовки (дружні шаржі).

До вагомих здобутків у сфері монументальної скульптури належать пам’ятники І. Франку (у співавторстві) у Львові (1964) та Дрогобичі (1966-1967), авіаторам – захисникам і визволителям Криму в Джанкої (1965), Т. Шевченкові в Сокалі та Мостиськах (у співавторстві) та в Івано-Франківську. У Львові встановлено меморіальні таблиці – О. Новаківському, О. Кульчицькій, І. Франку, С. Крушельницькій, А. Манастирському, Л. Левицькому, Лесі Українці, І. Свєнціцькому, Я. Музиці, Р. Братуню, стелу М. Грушевському. Також створено меморіальну дошку Лесю Курбасу в Самборі та меморіальну дошку в Дрогобичі, присвячену козацькому повстанню.

У жанрі станкової скульптури Е. Мисько створив галерею неповторних образів своїх сучасників. Працюючи над портретом, він зосереджував свою увагу на передачі найяскравіших якостей внутрішнього світу людини, її енергії, емоційного стану, які потім виявлялися у зовнішніх рисах обличчя. Його “моделями” були люди різних професій, національностей, поколінь. Перш ніж приступати до роботи, скульптор спілкувався з ними, намагався пізнати людину із середини і тільки створивши образ у думці, майстер “переносив” його у глину.

У доробку митця близько двохсот скульптурних портретів, один лише перелік яких зайняв би кілька сторінок. Більшість з них – добре відомі шанувальникам творчості Е. Миська з численних виставок, каталогів. Зокрема, це – портрети О. Кульчицької, О. Новаківського, Г. Смольського, В. Стефаника, Р. Братуня, В. Гжицького, Є. Дзиндри, Матері, З. Кецала, Р. Іваничука, Р. Лубківського, Ю. Брилинського, М. Байко, І. Драча, Р. Федоріва, М. Скорика. Серед робіт останніх років – пам’ятник кардиналові Й. Сліпому, встановлений на його батьківщині в с. Заздрість на Тернопільщині; низка портретів – М. Косіва, І. Калинця, художника К. Звіринського, владики В. Стернюка, владики І. Хоми, піаністки М. Крушельницької та ін. До кінця життя Е. Мисько був у центрі мистецького життя, сповнений творчих ідей та задумів, яким… 12 березня 2000 р. митець відійшов у вічність.

На фасаді творчої майстерні Миська у м. Львові 2001 р встановлено художньо-меморіальну таблицю (автор – син Ю. Мисько).

Іменем митця названі ліцей у селищі Підбуж (2010) і вулиця у м. Львові (2022).

Перечитую цю коротку офіційну біографію Тата і дивуюся… Як йому вдавалося поєднувати стільки офіційних посад, бути публічною особою в умовах радянського режиму, і водночас, залишатися такою відкритою, товариською людиною? Я переконана, а віднедавна знаю, що багато своїх сумнівів, проблем, вагань він не розкривав перед дітьми, постійно зберігаючи образ впевненого чоловіка.

Тато вмів геть усе: підстригти своїх дітей, справити газову колонку, посадити квіти, поремонтувати автомобіль, приготувати страви. Все, що він робив, він робив з легкістю, не поділяючи роботу на чоловічу і не-чоловічу.

Але найбільше я любила спостерігати, як тато ліпить. Це завжди мене заворожувало і дивувало, як в глині можна створити живу людину з притаманним їй поглядом і внутрішнім світом. Як писав Микола Петренко:

Хоч як ти криєшся, козаче, ховаючи нутро своє,
однак Мисько тебе побачить і виліпить таким, як є.

Я тільки спостерігала, а мої брати Орест, Роман і Юрій вчилися у свого батька, і всі троє стали митцями.

Напевно характер людини найповніше проявляється у випробуваннях. У 1996 році Еммануїлу Петровичу поставили страшний діагноз – рак 4-го ступеня. Три з половиною роки він боровся з недугою. Декілька складних операцій, хіміотерапії і жодних скарг чи нарікання. Медперсонал в лікарні зізнавався, що такого пацієнта в них ще не було. Він навіть терплячи біль, знаходив місце для жартів. Його знаменита фраза: “Щоби лікуватися, треба мати кінське здоровֹ’я!”. Довгі розмови з Татом в лікарні під час моїх чергувань, за іронією долі, були для мене великою радістю. Бо коли він був здоровий, часу для мене не знаходилося. І хоч він був на лікарняному ліжку, я почувалася біля нього в безпеці, захищеною.

Три останні роки життя він був надзвичайно нетерплячим. Хотів зробити якнайбільше і, коли бачив як інші люди марнують час, дуже гнівався. На Йордан 2000 р. його черговий раз поклали в лікарню, звідки він вже не повернувся…

Минуло вже 25 років, але біль не затихає…

Любов до людини визначала життєве кредо Е. Миська. Обіймаючи високі посади, він ніколи не ставився до людей зверхньо, не поділяв їх на “соціальні касти”, а з усіма був простий, доступний, шляхетний. Усе своє життя митець жив для людей і щедро ділився з ними своїм досвідом, знаннями, думками. У пам’яті друзів, колег Е. Мисько залишився працьовитим, енергійним, дотепним, чесним, порядним, людяним, завжди готовим прийти на допомогу. Його присутності, його рішучого, вагомого слова так бракує сьогодні…

Роксоляна МИСЬКО-ПАСІЧНИК
донька Еммануїла Миська

Каталоги виставок:

• Еммануїл Мисько. Київ : Мистецтво, 1978. 97 с.
• Мої друзі. Львів : [б. в.], 1989. 12 с.
• Скульптура. Львів : Брати Сиротинські і К, 1999. 58 с.

Література

1. Рубан В. Здатність розкрити душу людини… // Образотворче мистецтво. 1999. № 1–2. С. 6–7.
2. Україна — як свобода волі для мистця / Записав М. Маричевський // Образотворче мистецтво. 1999. № 1–2. С. 3–5.
3. Еммануїл Мисько // Образотворче мистецтво. 2000. № 1–2. С. 31.
4. Дар серця і розуму / Розмову з Е. Миськом напередодні його ювілею записав Р. Кудлик // Дзвін. 2001. № 5–6. С. 124–126.
5. Яців Р. М. Скульптор Еммануїл Мисько: світло долі. Київ : Криниця, 2009. 224 с.
6. Мисько-Пасічник Р. Роль пісні в житті Еммануїла Миська: мереживо спогадів доньки // Вісник Львівської національної академії мистецтв. 2019. Вип. 40. С. 106–109.
7. Мисько-Пасічник Р. Спочатку начерк, спочатку шарж… або «легковажні» свідчення Еммануїла Миська // Фотографії старого Львова. 2018. URL: https://photo-lviv.in.ua/spochatku-nacherk-spochatku-sharzh-abo-lehkovazhni-svidchennya-emmanujila-myska-video/
8. Шмагало Р. Творчо-педагогічний феномен Еммануїла Миська // Вісник Закарпатської академії мистецтв. 2018. Вип. 11. С. 11–14.