Відгук на серіал “Останні з нас”

Синопсис:Через 20 років після пандемії, що перетворила світ на купу руїн, бувалий в бувальцях Джоел отримує завдання – доправити 14-річну Еллі через США. У неї в жилах тече щось особливе, щось таке, що може змінити хід історії. Але чи є ще історія в цьому мертвому світі?

Рецензія (формат твіта): Не грав. Подивився й не зрозумів захвату. Ну серйозно, що тут революційного?

Детальніший відгук: Що я побачив? Штампи, кліше, постапокаліптичний роуд-муві з пейзажами, які ми вже бачили в кожному другому виживастиковому серіалі. “Останні з нас” — це ніби “Ходячі мерці” на стероїдах, але без драйву. Знайомі тропи знову перед очима: розбиті дороги, залишки цивілізації, мандрівка з точки А в точку Б через набір ситуацій з NPC, які швидше за все помруть, бо, ну, вони тут чисто для атмосфери.

Педро Паскаль? Ну так, крутий мужик. Але він не грає – він просто є. Поставте йому шолом, і от вам “Мандалорець”. Харизма на місці, борода на місці, а от відчуття, що він реально проживає цю історію, немає. Еллі у виконанні Белли Ремзі? Ось хто реально витягує серіал. У неї є вогонь, є нерв, є справжня емоція. Вона як той єдиний сміливий постріл у темряві.

Крейг Мезін? Після “Чорнобиля” я очікував, що він зробить щось, що розірве мене на шматки. Але тут він грає на безпечність. Без ризику, без експериментів. Просто ще один якісний, але надто передбачуваний серіал. Якщо ти не грав у гру, ти не отримаєш того емоційного зв’язку, який так вихваляють фанати. Навіть трейлери гри здаються мені більш захопливими, ніж увесь сезон.

Може, другий сезон виправить ситуацію? Якщо сценаристи відкладуть у бік відеоігрові тропи і дадуть більше справжньої історії, може, я нарешті зрозумію, що тут такого культового. А поки що – дивлюсь на загальний хайп і намагаюсь зрозуміти, що саме я упустив.