5 листів кримських журналістів-політвʼязнів зі збірки «Вільні голоси Криму»

У книжці «Вільні голоси Криму» — портрети 16 політвʼязнів-журналістів, борців за права людини та свободу слова на окупованому півострові.

Вони фільмували обшуки та суди над активістами, створювали правозахисні рухи, боролися проти корупції, волонтерили й піклувалися про родини незаконно затриманих кримських татар; писали про порушення Росією пунктів двосторонніх угод Чорноморського флоту. Показували правду.

За це Росія позбавила їх волі на терміни від семи до дев’ятнадцяти років.

«Мета цієї книжки — показати відвагу кримських журналістів, пояснити феномен громадянської журналістики в окупованому Криму, і найголовніше – адвокація цих справ за кордоном для підтримки і звільнення наших колег, які опинилися в російських тюрмах через сміливість говорити правду», — розповідає ініціаторка видання Тетяна Терен.

ELLE разом з видавництвом Vivat ділиться пʼятьма листами кримських бранців, взятими з «Вільних голосів Криму».

Владислав Єсипенко 

позаштатний журналіст, фрілансер «Крим.Реалії»

Владислава Єсипенка затримали 10 березня 2021 року на Ангарському перевалі (траса Сімферополь — Алушта) в Криму. За день до того він знімав вшанування памʼяті Тараса Шевченка на імпровізованій акції. Його звинуватили в «незаконному виготовленні вибухових речовин та незаконному виготовленні, переробці чи ремонті вибухових пристроїв» та в «незаконному придбанні, передачі, збуті, зберіганні, перевезенні чи носінні вибухових речовин або вибухових пристроїв». Журналіста засудили до 6 років колонії загального режиму. Пізніше апеляційний суд скоротив йому термін увʼязнення до пʼяти років. Відбуває покарання в Керченській колонії.

Лист на день народження доньки

28.07.2022

Стешуні!

Привіт, моя намистинко! Вибач, що твій другий день народження я не поряд. Зараз іде війна нашої країни з Росією. Чимало татів у нашій країні пішли воювати, захищати своїх близьких, деякі гинуть. Це справжні патріоти. Твій тато теж патріот України, і за це, як і багато інших, опинився в тюрмі. Але я знаю, що це буде недовго, я дуже хочу якомога швидше повернутися додому, обняти тебе й маму. Потримати твої рученята у своїх руках. Для мене це абсолютне щастя! Певен, що так і буде! Я часто дивлюся на твоє фото, ти стала справжньою красунею! Чекаю на фото з твого дня народження. Будь чемною, слухай маму й бабусю, не кидай музику й танці — знаю, що ти талановита дівчинка і в усьому досягнеш успіху!

З днем народження, моє сонечко! Міцно обіймаю тебе. Твій тато.

Осман Аріфмеметов 

Громадянський журналіст, активіст «Кримської солідарності»

З 2015 року висвітлював обшуки, судові процеси над кримськими політв’язнями. Возив їм у СІЗО (зокрема Ростова-на-Дону, в Росію) продукти та предмети першої необхідності, допомагав їхнім сім’ям.

У лютому 2017 року, після висвітлення обшуку в будинку його односельців, братів Теймура та Узеїра Абдуллаєвих, разом з іншими 9 кримськими татарами відбув адміністративний арешт на 5 діб.

28 березня 2019 року його знов арештували. 24 листопада 2022 року Південний окружний військовий суд Ростова-на-Дону оголосив Османа Аріфмеметова винним у начебто «участі в діяльності терористичної орга- нізації» та «приготуванні до насильницького захоплення влади» і засудив до 14 років ув’язнення.

Лист до Вікторії Амеліної

19.02.2022

Добрий день, Вікторіє.

Крізь глухі стіни в’язниці до нас доходить мало новин. Дякувати Богу, наші доблесні адвокати переказують нам події з волі, як поштові голу- би. На черговому процесі, під час перерви, я дізнався, що ви взялися за відповідальну справу менторства — бути моїм голосом. На жаль, про вас я нічого не знаю, крім того, що ви письменниця. Я теж пишу. Не думаю, що в мене є до цього якісь здібності. Це радше засіб бороть- би. Ручка й аркуш паперу — останні інструменти в обмежених умовах.

…тепер я разом зі своїми друзями, активістами «Кримської солідарності», опинився у російській в’язниці. Уявіть собі людину, яка тоне. Розслаблене тіло спиною вперед опускається в глибінь океану. Обличчя її дивиться на поверхню води. Погляд не бажає розставатися з яскравою гладінню, із грою сонячних променів. Це те, що відчуваємо ми. Дедалі глибше поринаю в глибінь тюрми. Вийти з неї немає змоги. На справедливість закону ми не розраховуємо. Ваша підтримка, як і тих, хто пише листи, читає молитви, — наче мотузка, кинута з поверх- ні води. Ці мотузочки я відчуваю. Вони огортають мої руки й ноги. Але щоб витягнути, потрібно чимало таких мотузочок.

Пишу, щоб світ дізнався мою історію, не повірив у брехливі звинувачення. Я не терорист і не злочинець. Моя боротьба — жити й розвиватися на рідній землі.

Сподіваюся, наше знайомство в епістолярному жанрі триватиме. З величезною вдячністю і повагою Осман.

Ірина Данилович 

Журналістка, авторка проєкту «Кримська медицина без обкладинки»

Працювала медсестрою, а після початку окупації Криму як громадянська журналістка почала висвітлювати сфабриковані політично мотивовані судові процеси.

29 квітня 2022 року зникла на два тижні. Згодом родині повідомили, що Ірину арештовано і вона в СІЗО Сімферополя. Наразі журналістку засуджено до 7 років колонії за нібито «незаконні придбання, передачу, збут, зберігання, перевезення, пересилання чи носіння вибухових речовин або вибухових пристроїв». Ірина Данилович перебуває в колонії у місті Зеленокумськ Ставропольського краю в Росії. Раніше вона повідомляла про побиття й інші тортури. Уже два роки Ірина не отримує належних медичних послуг і ризикує повністю втратити слух.

Лист батькам 

Здрастуйте, мої дорогі й кохані!

Я дуже скучаю за вами!

Ви там не подумайте розклеюватися.

Бо щось мені підказує, що тато почав фантазувати жахастики.

І не подумайте! Усе добре в мене!

Зараз головне, щоб ви себе берегли, і своє здоров’я особливо. Ви ж розумієте, що людські ресурси не безмежні. Ви зараз можете бути сильними, і всі сили витратити даремно, на переживання. А потім що? Ви мені потрібні здоровими і щасливими. Годі засмучуватися! Смуток — це гріх;)

І навіть думки не допускайте, хоч би й на секунду, що я можу здатися, або що я чогось боюсь. Я сильна, ви мене недооцінюєте. Я навіть у ті дні, в них, їх не боялася. Усі думки з вами були, ось за вас я боялася, і зараз дуже хвилююся. Дайте мені обіцянку, що не будете вигадувати страшилки, хвилюватися за мене — і тоді я стану ще сильнішою. Сприймайте це простіше. А на суди взагалі уваги звертати не треба. Варто ставитися до них, як до шоу. І все. І сміятися з цього безумного маразму. Ми ж розуміємо, що все залежить не від рішення «суду». І взагалі, пофіг на нього.

Повірте, я тут у повній безпеці. Я ціла і здорова. І печінка моя теж на місці:) Мені просто адвокати розказали про ваш кіпіш. Ви хочете, щоб я боролася чи хвилювалася за ваше здоров’я? Я ж тривалий час думала, що ви зайвого нафантазуєте; але потім подумала, що все зрозумієте — навіщо я це роблю. Не думайте так більше, будь ласка!!!

Сейран Салієв 

Кримськотатарський активіст та громадянський журналіст

Після окупації Криму й початку репресій на півострові став громадянським журналістом, висвітлював переслідування кримських татар. У 2017 році був заарештований за звинуваченнями в причетності до забороненої в Росії (але не в Україні) ісламської політичної організації «Хізб ут-Тахрір». У 2020 році Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону засудив Сейрана Салієва до 16 років колонії суворого режиму за нібито «участь у діяльності терористичної організації», «публічні заклики до здійснення терористичної діяльності», «приготування до насильницького захоплення влади». Згодом термін скоротили на один рік.

Лист «Кримській солідарності»

12.06.2019

Ассаляму алейкум, мій дорогий і любий кримськотатарський народе, який не знає страху.

Хочу вам висловити велику подяку за те, що не залишаєте мою родину й мене у важкі години, коли чергове випробування спіткало мою другу половинку. Аллаг сизден разы олсун (Нехай благословить вас Аллаг). Коли мені адвокат повідомив новину, я очікував це почути. Тому що ця країна не має ні моральних, ні культурних підвалин. Держава намагається придушити голос правди. Тепер, окрім мене, ця репресивна машина торкнулася і моєї дружини. За що? За те, що вона почала небайдуже ставитися до нинішніх проблем свого народу?

На жаль, порочна й гірка дійсність змусила її змінити свою діяльність з вивчення економічних аспектів життєдіяльності людини й стати на важкий шлях правозахисника. Вона жертвує своєю улюбленою справою та дорогими їй людьми для того, щоб встановилася справедливість.

І ось її звинувачують у «розповсюдженні екстремістської символіки» — нібито моя дружина виставила її у 2013 році. Але ж даруйте! У 2013 році діяло зовсім інше правове поле! Ну, якщо нібито «правова й демократична держава РФ» звинувачує людей у нібито «злочинах» не в її правовому полі, тоді і я хочу її, як спадкоємицю СРСР, звинуватити в геноциді мого народу в 1921—1923, 1936... а також у 1944 роках*. І в геноциді кавказьких народів у ці ж роки, і в голодоморі в Україні у 30-ті роки. Нехай вона спочатку відповість за державні злочини, якщо є спадкоємицею «червоної чуми», ніж чіпати тих, чиї предки споконвіку жили на цих кримських землях. І в кого ніколи не виникало ні міжнаціональних, ні міжконфесійних, ні міжрелігійних конфліктів з іншими жителями цього зеленого півострова. Нехай дадуть відповідь!

Зачіпаючи нашу честь, «наші кришталеві скриньки», вони природно зачіпають нас. І нехай не думають, що ми безсилі, хоча нас посадили й обмежили нашу свободу. Наші рішучість і завзятість тільки зросли. Також їхня слабкість перед словом істини стала ще більш очевидною. Я не заспокоюся, ми не заспокоїмося, мій народ не заспокоїться. Поки наші серця б’ються — а б’ються вони в ритмі «Ля иляга иляллаг, Мугаммад расулюллаг» (немає Бога, крім Аллага, і Мухаммад — його раб і Посланець). Ми до останнього подиху боротимемося за свої права на цій створеній Аллагом землі. І ніхто, крім Аллага, нас не зупинить.

Насамкінець знову хочу висловити величезну подяку моєму народу. Хай буде задоволений вами Аллаг. І на завершення: «Хвала Аллагу, Господу Світів!»

Сервер Мустафаєв 

український правозахисник, громадянський журналіст

Сервер був затриманий 21 травня в 2018 році й арештований співробітниками ФСБ після обшуку в його будинку в місті Бахчисараї. Його звинуватили за двома статтями: «участь у діяльності терористичної організації» і «приготування до насильницького захоплення влади». Через два роки, 16 вересня 2020-го, Сервер Мустафаєв був засуджений до 14 років колонії суворого режиму. Зараз відбуває покарання у виправній колонії в Тамбовській області (Росія).

Лист українському дисидентові Мирославу Мариновичу

27.04.2022

19 квітня 1783 року** — історія повторюється***

Час невблаганно летить уперед навіть для нас, політв’язнів, бранців Кремля. Так, комусь у цих стінах дуже тісно й задушливо, але для мене, як загалом і для кожного вірянина, будь-яке становище й життєве випробування має своє пояснення, а головне — велику мудрість і задум Всевишнього.

Коловорот світових подій звівся до протистояння на території України, де світ розділився на за і проти, на до і після, а полем вирішення стала земля дуже близька й знайома, по якій чимало попоїздив, міста, в яких ходив, жив, учився, працював. Дім можна побудувати, дерево посадити й виростити, але тисячі людських життів і доль — це занадто висока ціна для геополітичних ігор, імперських амбіцій та інших сучас- них неоколонізацій, окупацій, анексій.

У ці квітневі дні тримаю піст, подумки готуюся до подальшого етапування в невідомі глибини території агресора, РФ, для відбування покарання за політично мотивованим вироком — 14 років колонії суворого режиму. Зусібіч — новини й пропаганда про цю жахливу «НЕ ВІЙНУ». Чесно, не віриться, що це можливо в ХХІ столітті, на очах у всього світу; і головне, що немає інструментів і рішучості у світу це божевілля зупинити…

…Так, усі ці роки ми стверджували й стверджуємо, що ця безбожна країна з її народотероризувальним законодавством і політикою у всі часи бачила людей лише рабами, а мусульманські народи загалом і кримських татар зокрема — ворогами, зрадниками, а тепер і терористами / екстремістами, та характеризувала іншими сучасними термінами згідно зі світовими трендами у придушенні інакодумства та в ісламофобії. Ми намагалися показати народу, як це вже відбувалося в історії, як наші предки пройшли через гіркоту й злидні в минулому, заповівши нам цінний скарб і мудрість, уроки, щоб не повторювати помилок минулого, а головне — правильно пройти несправедливу, брехливу сучасну реальність. Ми кричали й говорили на всіх можливих міжнародних майданчиках та в інституціях, волали «SOS, прокиньтеся, доки біда не прийшла у ваші домівки», адже біль Криму — це був лише старт прогулянки голодного імперіаліста й тирана РФ. Ліниві, а іноді й лицемірні прояви стурбованості й схвилювання щодо злочинів Росії, зокрема в Криму, у висліді призвели до того печального становища, за яким ми зараз із жахом спостерігаємо...

…Для мене, моїх дітей і всіх нас 19 квітня 1783 р., 18 травня 1944 р. стали не просто сторінками історії, а так званою машиною часу, в яку сучасна РФ занурила нас навесні 2014 р. Це не просто речові докази, якими військовий суд і прокурор демонізують нашу релігію, культуру, історію і народ, а це те, що хочуть викреслити з пам’яті народу, те, чого боїться тиран-агресор. Це правда, піддана репресіям і переслідуванням, наклепам і викривленню.

Ми свідомо стали на шлях захисту своїх прав та інтересів, ми ні про що не шкодуємо й готові знову пройти цей шлях, якщо це буде потрібно й дасть необхідний результат на благо миру, добра й солідарності. Так, нині вже пролито чимало крові, завдано чималих утрат, і шляху назад бути не може. Свобода або смерть.

В’язниця нам миліша за те, що хоче від нас окупант. Дай, Аллаг, мудрості відрізняти добро від зла, правильне від хибного. Амінь.

У ці благословенні дні й ночі місяця Рамадана ми просимо Всевишнього про швидку перемогу, правильну єдність і солідарність, міцну віру й неминуче уповання на Господа Світів і Царя в день суду. Дай, Боже, щоб так само, як у мечеті Ай-Софія прозвучав азан, так і в мечетях Криму нас зібрав азан на святковий переможний намаз.

З повагою 

громадянин України, політв’язень, кримський татарин 

Сервер Рустемович Мустафаєв