Театрі Лесі Українки відбудеться прем’єра “Жага”

Фото з репетиції вистави “Жага”, світлила Христина Куч

15, 16 та 18 березня у Львівському Театрі Лесі Українки відбудеться прем’єра “Жага”, ерополітична драма за мотивами п’єси “Камінний господар” Лесі Українки у режисурі Владислава Білоненка.

Драма «Камінний господар», написана Лесею Українкою у 1912 році, стала українською версією світового сюжету про Дон Жуана. Сама письменниця так визначила задум твору:

«Ідея її – перемога камінного, консервативного принципу, втіленого в командорі, над роздвоєною душею гордої, егоїстичної жінки донни Анни, а через неї і над дон Жуаном, «лицарем волі». …Так чи інакше, але от уже і в нашій літературі є «Дон Жуан» власний, не перекладений, оригінальний тим, що його написала жінка (се, здається, вперше трапилось сій темі)», – з листа Лесі Українки до А. Ю. Кримського, 24.05.1912 р.

Фото з репетиції вистави “Жага”, світлила Христина Куч

Попри відтворення оригінального сюжету, у самій виставі також присутні два вигаданих персонажі – Трубадури. Вони виступають містком між повідомленнями, які Леся Українка закладала у “Камінного господаря”, та подіями, що відбуваються тут і тепер у світі. Трубадури є своєрідними трікстерами, у певних сценах вони руйнують четверту стіну з глядачем, обговорюють поведінку головних героїв та героїнь, жартують та розповідають секрети закулісся Театру Лесі. Водночас вони переймають ролі слуг Дон Жуана та Донни Анни – Сганареля та Маріквіти.

У виставі “Жага” творці та творчині прочитують класичну п’єсу крізь призму безконтрольної жаги до влади. Отримавши її, герої та героїні починають користуватися своїм елітарним становищем, плюндруючи усі постулати та загальнолюдські цінності. Цим же команда вистави пояснює зміну назви:

“Ми змінили назву з “Камінний господар” на “Жага”, бо це слово ми пробуємо розглядати як антонім до слова воля, тому що воля в цій п’єсі – це одне з найважливіших слів і воно в принципі дуже важливе для української культури… Ми зрозуміли, що не воля, а жага визначає дії деяких персонажів, саме через жагу відбуваються ключові події історії. Якби вони керувались волею, то для них міг би бути щасливіший фінал”, – коментує драматургиня вистави Оксана Данчук.

Фото з репетиції вистави “Жага”, світлила Христина Куч

У якості жанру автори та авторки взяли за основу поняття “ерополітика”. Слово “ерополітика” описує взаємозв’язки між енергетичними ресурсами, міжнародними відносинами та глобальними конфліктами. Через тексти, написані драматургинею Оксаною Данчук, акторською командою та діючим військовим і театральним критиком Олексієм Паляничкою, глядачі матимуть змогу провести паралель між сенсами, закладеними Лесею Українкою ще сто років тому, та проблемами сьогодення, наприклад, перемовини України та США щодо підписання безпекової угоди, загроза початку третьої світової війни та виникнення тоталітаризму тощо.

Композитором вистави став Григорій Семенчук – поет, куратор і продюсер мистецьких проєктів, засновник і вокаліст гурту “BRAT”. Персонажі та персонажки “Жаги” крізь пісні висловлюють свої почуття та думки, тож глядачі та глядачки можуть почути справжню позицію героїв до тих чи інших ситуацій, їх страхи, мрії та внутрішню боротьбу.

Сценографію для вистави створив головний художник Театру Лесі Олексій Хорошко. За його концепцією мала сцена перевтілюється на вишуканий простір з габаритними дзеркальними тумбами, дзеркальною підлогою та триярусною металевою люстрою. Костюми авторства Марії Антоняк підкреслюють довершеність та елітарність образів героїв та героїнь вистави, нагадуючи естетику світських вечірок.

Фото з репетиції вистави “Жага”, світлила Христина Куч

У деяких сценах актори та актриси танцюють на підборах у стилі наближеному до американського “vogue”, який за творчим задумом режисера Владислава Білоненка та хореографа Антона Сафонова, є втіленням символу так званого істеблішменту, представників та представниць “високого суспільства”.

Вистава “Жага” – історія про те, що на кожного і кожну є своя зваба. Вона спокусливо виблискує, як світлячки у нічному лісі і зводить нас (нанівець) з розуму. “Нанівець” наступає, коли жага починає керувати нами. Повний “нанівець” наступає, коли нас звабила та підкорила ідея абсолютної влади. Закохані – не виживуть. Виживуть – вірні, а достойні – воскреснуть.