У 1960-х ріки та озера Швейцарії були одними з найбрудніших у Європі. Як це змінили?

Нині швейцарські озера та річки називають «блакитним золотом», але так було не завжди, йдеться у матеріалі The Guardian.

Житель Женеви Рене Роттенберг ходить до клубу «Ле Жівре» («Моржі»), який облаштував зону для плавання в озері. Члени клубу приходять скупатися у холодній (8 градусів), але кришталево чистій воді під час обідньої перерви, потім разом обідають. Такі купання є масовим явищем у Швейцарії, в той час, як для багатьох міст Європи чиста водойма в центрі міста є небаченою розкішшю.

У 1960-х роках швейцарські річки та озера вважалися одними з найбрудніших у Європі: з водоростями, піною, намулом, мертвою рибою на поверхні. Десятиліттями купання в таких річках, як Ааре і Ліммат, було заборонено. Люди могли захворіти, проковтнувши воду.

Каналізаційні нечистоти та промислові стоки потрапляли просто у водойми. У 1965 році лише 14% населення було підключено до очисних споруд. Сьогодні цей показник становить 98%.

Поштовхом для змін став випадок на гірському курорті Церматт у 1963 році. Через спалах тифу захворіли понад 430 людей, троє з них загинули. На місце спрямували військових, школи перетворювали на тимчасові шпиталі, ширилася паніка.

Під тиском суспільства у 1971 році було змінено законодавство, і очищення стоків стало обов’язковим.

У 2022 році Швецарія витрачала на очищення води у середньому 206 євро в розрахунку на жителя країни, в той час, як в Англії та Вельсі цей показник становить 106 євро.

За даними Європейської агенції з довкілля, у 2023 році лише п’ять із майже 200 купальних локацій Швейцарії було визнано поганої якості.

Стандартні засоби очищення води передусім спрямовані на усунення органічних домішок, але малоефективні у тому, що стосується хімічних сполук. У 2016 році Швейцарія стала першою країною, яка запровадила законодавство щодо очищення води від мікрозабруднювачів: непомітних неозброєним оком хімічних речовин, до яких належать, зокрема, антибіотики та деякі інші препарати.

Так, неподалік від Женеви розташовано водоочисна станція Вільєтт, яка щосекунди фільтрує 250 літрів води. Перший етап — очищення від сміття, решток їжі та будь-чого, що люди змивають в унітази. Часом це навіть гроші чи коштовності: одне з досліджень виявило, що щороку швейцарською каналізацією протікає золота на 1,6 мільйона євро.

Потім установка відфільтровує пісок і жир, далі вода потрапляє у резервувар із бактеріями, що видаляють органічні сполуки. «Це працює, як шлунок», — пояснює інженер Фредерік Галлей. Потім воду пропускають крізь фільтр активованого вугілля, що абсорбує мікрозабруднення.

Щороку до сімох станцій очищення стічних вод додають установки очищення від мікрозабруднювачів. Зараз таких 37. До 2040 року їхня кількість збільшиться до 140.

Пілотні проєкти показали, що видалення 80% забруднюючих речовин є максимально досяжним за розумні кошти. Серед 20% хімічних речовин, які не видаляються, — параформальдегіди, відомі як вічні хімікати. Однак кінцева мета Швейцарії — заборонити і ці речовини.

Коментарі:

*Ці коментарі модеруються відповідно до наших правил ком’юніті