Як жити та доглядати за шкірою, коли у вас вітиліго: чесна історія

Як можна підвищувати обізнаність про різні аспекти краси? В першу чергу завдяки розмовам та висвітленню важливих тем. Ексклюзивно для ELLE.UA Надія Гончарова, яка живе з вітиліго, — аутоімунним захворюванням, що проявляється у вигляді білих плям на шкірі, — чесно розповіла про свій досвід.

Виявлення вітиліго

Вперше я помітила вітиліго, коли мені було 12 років. Спочатку це були малесенькі білі плями на руці, а згодом моя однокласниця помітила в мене білі вії. Це змусило мене поставити собі питання, наскільки серйозним це може бути.

Спочатку було трохи страшно через невизначеність, адже ніхто не знає наслідків і причин виникнення вітиліго. До 15 років я дійсно спробувала всі наявні способи лікування і це був досить травматичний досвід, оскільки лікування фототерапією — це боляче і викликає опіки. Простіше було це прийняти, особливо коли я зрозуміла, що це не заважає мені жити повноцінним життям.

Підтримка батьків

Мені пощастило, тому що мої батьки досить врівноважено поставилися до цього. Вони допомагали мені справлятися та підтримували мене. І насправді дуже багато залежить від того, як це сприймають батьки. Від їх реакції буде залежати самосприйняття дитини та про це дуже важливо пам`ятати.

Я часто чую історії, коли батьки панікують більше, ніж їхні діти. Вони намагаються приховати вітиліго за допомогою макіяжу або одягу. Але це неправильний підхід. Важливо, щоб батьки приймали свою дитину такою, якою вона є, та підтримували її.

Beauty-рутина та догляд за шкірою

В людей з вітиліго немає особливого догляду за шкірою. Але є нюанс: наша шкіра дуже чутлива до ультрафіолету. Тому крем від сонця — must have, без нього неможливо. Це є певно найбільший мінус цієї особливості, тому що треба постійно носити з собою sunscreen.

Якщо людина з вітиліго не користується санскріном, це миттєвий опік, що може спровокувати рак шкіри, меланому. Загалом догляд за шкірою людини з вітиліго взагалі ніяк абсолютно не ускладнює життя, тобто це звичайна рутина (зволоження, різноманітні сироватки та маски, чистка обличчя або шкіри, тіла і так далі).

Реакція оточуючих

Влітку в мене було дуже багато реакцій від людей. Дехто міг підійти та прокоментувати: «Ти на сонці згоріла?» або: «Що це в тебе?». Я і досі реагую на це спокійно, тому що я з цим живу давно і мені не складно відповісти. Я просто кажу, що це вітиліго, і можу додати трішки більше контексту.

Було навіть таке, що дівчата підходили та казали: «Вау, в тебе така класна шкіра, я теж так хочу». Мені водночас і приємно, але я завжди пояснюю, що це, як з цим жити, що у цього є свої наслідки. Я нікому не рекомендувала би бажати собі вітиліго.

Насправді дуже багато залежить від обізнаності людей. Це абсолютно нормально — реагувати, якщо їм цікаво дізнатися більше. Є люди, які підходять і запитують, що це таке, бо ніколи раніше не бачили. І я завжди рада їм все пояснити.

Прийняття себе та поради іншим

Я ніколи не стресувала через вітиліго. Я вважаю, що мені дуже пощастило з тим, що моє оточення реагувало, звісно, по-різному, але в мене ніколи в житті не було булінгу стосовно цього.

Приймати себе — це звучить просто, але першочергова порада, яку я би дала людині з вітиліго. Любити себе — це любити своє тіло і доглядати за собою. Для мене це про постійні чекапи, піклування про своє здоров`я, ментальне здоров`я. Я за те, щоби люди робили все для того, щоб бути щасливими.

По можливості варто знижувати рівень стресу, менше хвилюватися, та доглядати за собою. Простий приклад, якщо ми хочемо піти на масаж, ми повинні йти на масаж, якщо ми хочемо зробити собі манікюр, ми повинні робити манікюр — якщо це робить нас щасливими.

Манікюр у просторі MVK

Більше спілкуйтеся з людьми, які мають вітиліго. Не будьте антисоціальними. Звертайте увагу на своє оточення, тому що навіть я зі сторони бачу, що люди, які знаходяться в токсичному середовищі, вони набагато гірше сприймають себе і своє вітиліго.

Вітиліго не заважає жити життя. Це просто частина мене. Я не акцентую увагу на своєму вітиліго, але я дуже радію, що в останні роки ми бачимо набагато більше людей з вітиліго в соцмережах та медіа-просторі. Це надихає та допомагає будувати інклюзивну репрезентацію у нашому суспільстві.