Чи нестимуть водії «Київпастрансу» відповідальність за пасажирів у разі обстрілів? Що відповіли КМДА, поліція та юрист

Вже пройшоло десять днів від довгоочікуваної події для багатьох киян, що протягом майже трьох років домагалися скасування зупинки громадського транспорту. Адже до цього моменту Київ залишався єдиним містом в Україні, де рух комунального транспорту обмежувався під час повітряної тривоги. Тож активісти і громадськість неодноразово створювали петиції з вимогою поновити безперервну роботу транспорту, без якого місто не могло нормального функціонувати, а сполучення між правим і лівим берегами просто паралізувалося. 

Тепер у разі оголошення повітряної тривоги комунальний транспорт зупиняється біля найближчого укриття за маршрутом руху. Після висадки бажаючих скористатися укриттям, транспорт продовжує роботу. Але потенційна загроза під час обстрілів існує не лише для пасажирів, а й для водіїв. Тому вони також отримали можливість призупиняти роботу та йти до укриття. Минулого тижня ми поспілкувалися з водіями «Київпастрансу» та з’ясували, що багато хто з них боїться продовжувати рух у разі тривоги. І основна причина – це страх бути відповідальним за безпеку пасажирів у випадку надзвичайної ситуації, спричиненої обстрілами. 

У протоколі засідання Ради оборони Києва, на якому прийняли рішення про скасування зупинки транспорту, згадується можлива відсутність правових наслідків для водіїв. Однак – лише в контексті взяття до відома позицій керівників різних правоохоронних органів. Разом із ДСНС правоохоронців також зобов’язали до 20 березня надати свої позиції щодо правових наслідків у письмовому вигляді. Тому «Хмарочос» звернувся до КМДА з проханням надати роз’яснення як регулюється питання відповідальності водіїв, які вже тиждень їздять у тривогу. Розповідаємо що про це думає міська влада, водії та спеціалістка з юридичних питань.

Що каже КМДА

Відповіді на наш запит ми отримали аж від двох департаментів КМДА, але повноцінної інформації щодо поставлених запитань вони так і не надали. Ба більше, деякі відповіді цих органів просто суперечили одна одній. Наприклад, Департамент транспортної інфраструктури повідомив, що за інформацією від «Київпастрансу», підприємство не отримувало жодних позицій щодо правових наслідків для водіїв в разі виникнення надзвичайної ситуації через атаку під час тривоги. Однак у Департаменті муніципальної безпеки зазначили, що від Головного управління Національної поліції у Києві така інформація надходила. 

Свою позицію щодо відповідальності водіїв Нацполіція визначила так: «В разі настання надзвичайної ситуації, спричиненої повітряною атакою країни агресора, правові наслідки залежатимуть від конкретної ситуації та конкретних дій чи бездіяльності посадових осіб державних та приватних компаній, які надають послуги з перевезення пасажирів». Проте у КМДА так і не відповіли чи надавали свої роз’яснення інші правоохоронні органи, які мали викласти свою позицію письмово ще до початку відновлення руху в тривогу.

Загалом, Департамент муніципальної безпеки заявив, що порушене питання не належить до його компетенції. Дептранс також наголосив, що є лише виконавчим органом, який разом з «Київпастрансом» керується нормативними документам, зокрема і рішеннями Ради оборони Києва. А «питання щодо відповідальності пасажирів, які вирішили продовжувати поїздку в транспорті після оголошення тривоги не відноситься до компетенції підприємства». 

Водночас Дептранс підкреслив, що згідно зі статтею 367 КК України, відповідальність може наставати лише у випадку доведеного недбалого ставлення до службових обов’язків. Але питання чи можуть Департамент транспорту та «Київпастранс» чітко гарантувати водіям, що вони не нестимуть відповідальність у разі травмування або смерті пасажирів внаслідок російських атак – залишається відкритим. Адже в своїх роз’ясненнях ніхто так і не зміг підтвердити, що рішення водіїв продовжувати рух під час тривоги та потрапляння у надзвичайну ситуацію через обстріл не будуть розцінюватися як недбале виконання своїх обов’язків.

Що кажуть водії

Коли ми спілкувалися з водіями раніше, вони аргументували свій страх відповідати за надзвичайні ситуації внаслідок ворожих атак відсутністю будь-яких роз’яснень щодо цього питання від керівництва, вимогою забезпечити безпеку пасажирів у посадовій інструкції та існуванням у Києві прецедентів, подібних до історії зі сторожем поліклініки, який не відкрив укриття. Чи змінилася ситуація зараз?

За інформацією від Дептрансу, оновлені правила роботи під час повітряної тривоги, ухвалені Радою оборони, додали в інструкції, якими керуються водії «Київпастрансу». Наказ підприємства про впровадження рішення Ради оборони, який показав паблік «Управа КПТ», справді передбачає внесення змін до інструкцій. Однак там ніяк не згадується питання відповідальності за безпеку пасажирів у випадку ворожих атак. 

Водночас, як розповіли нам водії «Київпастрансу», керівництво у їхніх депо обіцяє, що в разі виникнення надзвичайних ситуацій правових наслідків не буде. Але все це – лише на словах.

«Нас запевняють, що водії не нестимуть жодної відповідальності. Але чи дійсно це так, на 100% я не впевнений. На вході у наше депо вивісили «папірець», у якому зазначається, що після оголошення тривоги ми повинні не зупинятися, а продовжувати рух. І що ніякої відповідальності на водіях немає. Але чи має цей «папірець» якусь юридичну силу – не зрозуміло», – розповідає водій Максим (ім’я змінене).

За словами водія тролейбуса Петра (ім’я змінене), його керівництво також стверджує про відсутність відповідальності та провини водіїв у випадку обстрілів. Однак ніякими наказами або розпорядженнями ця позиція не підкріплена. Єдине, як зазначає Петро, разом з колегами він розписався за ознайомлення з протоколом зборів Ради оборони. Тому більшість водіїв, які все ж продовжують працювати в тривогу, вимушені робити це ще й з додатковими хвилюваннями за потенційні правові наслідки. Хоча і так часто переживають стрес через можливі ризики для власної безпеки та безпеки пасажирів.

«У перший день, коли нововведення вступили в силу, ввечері оголосили тривогу. Рейс, у який я мав відправитись за графіком був останнім відправленням за маршрутом. Тому я вирішив все ж поїхати. Але було доволі страшно. До того ж, маршрут пролягав через два місця, де тоді розмістилися мобільні вогневі групи для збиття ворожих БпЛА. І мені потрібно було їх проїхати, ще й з людьми в салоні. Уявіть які можуть бути відчуття в такому випадку!» – згадує Максим.

Водійка трамвая Світлана (ім’я змінене) розповідає, що поки завжди обирала працювати під час тривоги, як і більшість її колег. Однак у разі сильних обстрілів також не хоче наражати себе та пасажирів на небезпеку і збирається йти до укриття. ЇЇ керівництво провело для водіїв інструктаж після скасування заборони зупинятися в тривогу, на якому теж обіцяло відсутність наслідків у разі виникнення надзвичайної ситуації. Однак і в цьому випадку заява була оголошена тільки в усній формі, жодного документального підтвердження Тетяна не бачила. 

Що каже юристка

Щоб зрозуміти наскільки високим є ризик притягнення до відповідальності водіїв з огляду на відсутність чітко прописаних інструкцій, ми попросили прокоментувати це питання керівницю цивільного права юридичної компанії «Приходько та Партнери» Ірину Ан. За її словами, нормативні  документи, де розписані обов’язки водіїв, звужують їхню відповідальність за життя і здоров’я пасажирів фактично до аспекту дотримання правил дорожнього руху та оцінки безпеки руху саме в контексті тих обставин, які можливо передбачити. А обстріли державою-агресором водій передбачити не може.

«Варто пам’ятати, що додатково у нас є Кодекс цивільного захисту населення. І там вказаний чіткий перелік осіб, які відповідають за захист населення у разі виникнення надзвичайної ситуації, зокрема під час воєнного стану. Це аварійно-рятувальні служби та служби цивільного захисту. Але водій громадського транспорту не є частиною цієї ланки. Він не відповідає за цивільний захист і не здійснює адміністративно-розпорядчі функції, оскільки є просто найманим працівником», – пояснює Ірина.

Тобто водії лише виконують функції, покладені на них роботодавцем, і перебувають на найнижчій позиції у ланцюжку тих, хто приймає рішення. Тому саме перевізник (у випадку комунального транспорту – це «Київпастранс») має надати своє бачення умов руху під час тривоги, з урахуванням рішення Ради оборони. Наприклад, зазначити що дозволено та що заборонено працівникам. І вирішуватися це все має за допомогою  внутрішніх документів, як зазначає юристка. 

Так, базовий алгоритм дій для водіїв описано безпосередньо в протоколі Ради оборони. Тому головним обов’язком перевізника, на думку юристки, є саме надання повної інформації щодо найближчих укриттів за маршрутом руху. Адже водій може не знати цього і не зобов’язаний знати на своїй посаді. Однак напрацювання чіткого алгоритму дій теж дуже бажане. А якщо підприємство його не надає, водії, що хочуть перестрахуватися, можуть звернутися до керівництва, зокрема письмово, з проханням отримати такий алгоритм.

«Відповідно, якщо водій дотримується рекомендацій, дозволів й інструкцій, наданих Радою оборони та перевізником, і ці настанови не суперечать іншим нормативно-правовим актам, він не несе відповідальність за потенційне травмування пасажирів уламками, ракетами тощо. Тобто зараз на водіїв не покладені додаткові функції в питанні відповідальності за пасажирів, а залишаються такими, якими були й раніше», – каже Ірина. 

А проводити аналогію з засудженим сторожем укриття, на думку адвокатки, не дуже доречно. Адже його дії були протизаконними, оскільки доступ до сховища обмежили. Тож повну відповідальність за пасажирів водії могли нести у випадку продовження руху під час тривог до скасування обмежень. Однак з 21 березня їздити у тривогу знову дозволили. Отже водії, що обирають продовжувати роботу, просто виконують свої службові обов’язки. 

Проте чи існує можливість, що водіїв усе ж притягатимуть до відповідальності? Ірина пояснює, що так. І саме через це поліція сформувала свою позицію таким чином, щоб зазначити про розгляд кожної ситуації окремо. Адже правоохоронці вивчатимуть окремі фактори, які призвели до травмування чи загибелі людей. «Наприклад, якщо водій значно перевищив швидкість руху та через це опинився у точці, куди впали уламки – частково у травмуванні людей буде винен і він. Звісно, велика частина провини лежатиме на державі-агресорі, але якщо б водій дотримувався закону й не збільшував швидкість, то міг би уникнути цієї ситуації», – зазначає юристка.

Тож водіям, які нічого не порушують – хвилюватися не варто, за словами Ірини. До того ж, передбачити в інструкції всі ризики та варіанти дій у випадку потенційної загрози під час обстрілу все одно неможливо. Тому правоохоронні органи й оцінюватимуть кожен конкретний випадок. Однак чому для роз’яснення цього питання потрібно звертатися до фахових юристів, а не отримувати чіткі відповіді від міської влади та перевізника – не зрозуміло. Особливо водіям, єдиною гарантією яких поки залишаються лише «усні» запевнення від керівництва. Хоча більш чіткий алгоритм дій саме у випадках, пов’язаних з атаками під час тривог, зміг би значно полегшити водіям роботу, що і так проходить у досить стресових умовах.