Американське самогубство: як Дональд Трамп змінив світ, знищивши єдність Заходу

Минуло лише два з половиною місяці з моменту повернення Дональда Трампа до Білого дому, а світ уже зазнав фундаментальних змін.

Трамп стрімко підриває торговельні відносини США та глобальну систему вільної торгівлі, яку самі Сполучені Штати допомогли створити після 1945 року.

Його спроба "звільнити" американську економіку шляхом зростання тарифів знаменує собою суттєвий зсув у порівнянні з обережнішою торговельною політикою під час його першої каденції.

Згідно з даними Бюджетної лабораторії Єльського університету, середній рівень мит у США наразі є найвищим із 1909 року.

Трамп також ставить під сумнів давні союзницькі зобов’язання США — зокрема, НАТО та пов’язані з ним гарантії безпеки.

Наприкінці лютого він публічно принизив Володимира Зеленського в Овальному кабінеті, а потім буквально вказав йому на двері.

Відтоді підтримка України з боку США фактично припинилася, що дало президентові Росії Владіміру Путіну найсильніші позиції за останні роки.

Трамп не приховує, що його симпатії на боці Росії — агресора, а не України, демократичної країни, що бореться за свою свободу та суверенітет.

Також Трамп запропонував, щоб США взяли під контроль Газу, виселили її населення до інших арабських країн і перетворили анклав на курорт.

І він продовжує говорити про анексію Канади, Гренландії та Панамського каналу.

Схоже, йому недостатньо того, що США контролюють більшу частину Західної півкулі — він прагне володіти нею.

Хоча всі очікували турбулентності, мало хто передбачав настільки відвертий імперіалізм.

Політичні оглядачі роками інтерпретували гасло "Америка передусім" як повернення до ізоляціонізму, активного до Другої світової війни.

Але Трамп, здається, має інші плани.

Він прагне світу, де кілька наддержав змагаються — за потреби силою — за ресурси, сировину і сфери впливу.

На внутрішньому фронті він дозволив найбагатшій людині світу Ілону Маску — лідеру технофашистського руху Кремнієвої долини — розгромити американську державу під приводом скорочення витрат, ліквідації шахрайства та дерегуляції.

Масові звільнення і демонтаж цілих урядових установ матимуть довгострокові наслідки, про які страшно навіть подумати.

Знищення USAID (Агентства США з міжнародного розвитку) може призвести до сотень тисяч смертей в Африці та інших вразливих регіонах світу.

Стикаючись із такою жорстокою, безглуздою руйнацією, необхідно поставити головне питання: яку користь усе це приносить США? Чи зробить це країну сильнішою?.

Якщо оцінювати дії адміністрації виключно з погляду американських інтересів — підтримки глобальної сили та впливу — єдина відповідь: ні.

Політика Трампа, як зовнішня, так і внутрішня, виглядає такою, що спрямована на послаблення Америки — або навіть на її самознищення.

Адже США нічого не виграють від ворожнечі з Європою.

Відчужуючи союзників, Америка знищує один з основних стовпів свого статусу наддержави.

Протягом десятиліть "Захід" — унікальна геополітична система військових союзів і торговельних зв’язків — множив силу та вплив США.

Саме тому Америка виграла холодну війну та стала найпотужнішою державою в історії.

Кому вигідно зруйнувати це все? Лише Росії та Китаю, які мовчки спостерігають, як Америка чинить самогубство.

Можна вже зараз сказати, що повернення до попереднього міжнародного порядку не буде.

Трамп зруйнував довіру до США щонайменше на одне покоління.

Американські зобов’язання більше не є надійними.

Інституції країни — включно з провідними ЗМІ, університетами та юридичними фірмами — буквально руйнуються на очах.

США, як і раніше, матимуть вигідне географічне розташування між Атлантичним і Тихим океанами, але решта світу вже знає: трампізм став постійним явищем американської політики.

Зникнення "Заходу" та крах американського лідерства (і демократії) кардинально змінять світову політику XXI століття.

Порядок поступиться місцем хаосу, а ризик війни зросте через суперництво наддержав.

У своєму романі "Це не може статися тут" (1935) Сінклер Льюїс змальовує прихід до влади диктатора за зразком фашистських і нацистських режимів у Європі.

Сьогодні, 90 років по тому, його антиутопія стає реальністю.

Подібно до Гете, який після битви при Вальмі 1792 року, коли прусська армія відступила перед французькими революціонерами, визнав початок нової епохи світової історії, ми також є свідками початку нової доби.

Біль, труднощі та несправедливість лише зростатимуть.

Колонка початково вийшла на сайті Project Syndicate і публікується з дозволу правовласника.