«Близько половини перших вагітностей закінчуються викиднем, але більшість жінок про нього навіть не дізнаються»

Що ширшим стає коло тем, прийнятних для обговорення не лише серед найближчих подруг, але й на більш широку аудиторію, то гостріше постає факт: материнство — це серйозний виклик. А вагітність — не завжди щастя з першої спроби, для декого це неабияке випробування.

Кількість жінок, які стикнулися з проблемами, та коло цих проблем справді вражають. Саме тому разом із ISIDA clinic ми запускаємо цикл матеріалів про здоров’я жінки, вагітність та репродуктивне благополуччя, покликаних заспокоїти, додати вам упевненості в собі або підказати, куди звернутися, щоб цю впевненість віднайти.

Починаємо з розмови з завідувачкою акушерського відділення, відділу невиношування вагітності ISIDA clinic, кандидаткою медичних наук, лікаркою акушеркою-гінекологинею вищої категорії Наталією Фірсовою.

ELLE Минулого року я і сама мала досвід завмерлої вагітності раннього терміну. Зазвичай такі події зміщують фокус уваги, і схожі історії починають лунати звідусіль. Виявляється, що мало не кожна четверта твоя знайома стикалась із втратою вагітності. А що каже офіційна статистика?

Наталія Фірсова Перш ніж відповідати на це запитання, розберімося, що мається на увазі під терміном «невиношування». Це втрата вагітності в термінах від зачаття до 37 тижнів. У клінічній практиці для зручності формулювань і постановки діагнозів її розділяють на два типи: до 22 тижнів (самовільний викидень або завмерла вагітність) і з 22-го по 37-й тиждень (передчасні пологи або антенатальна загибель плода). Ці випадки, згідно зі світовою статистикою, складають близько 15-20% серед усіх діагностованих вагітностей. А ще є явище, яке раніше називали біохімічною вагітністю. Це втрата вагітності до 5-го тижня. Статистика по ній зовсім розмита, адже її не завжди вдається діагностувати: на УЗД ще не візуалізується плодове яйце, і підтвердити факт вагітності може лише тест або аналіз крові на хоріонічний гонадотропін людини (бета-ХГЛ). Але для цього треба ретельно моніторити свій цикл і найменші відхилення в ньому. Та й навіть за цих умов більшість жінок, які мали біохімічну вагітність, навіть не усвідомлювали цього, оскільки інтерпретували симптоми як гормональний збій, що викликав затримку менструації, а потім спричинив більш рясні виділення. Існують дослідження, що стверджують: понад 50% усіх перших вагітностей закінчуються викиднем, і переважну більшість з них можна віднести до біохімічної вагітності. Ще є термін «звичне невиношування вагітності» — це стан, за якого у жінки відбувається дві або більше поспіль втрати (завмерлі вагітності або самовільний викидень) на терміні до 22 тижнів. В інших країнах такий діагноз виставляють за трьох або більше поспіль випадків невиношування.

ELLE Коли з тобою трапляється щось подібне, починаєш прокручувати в голові, що ти робила не так. Пішла на йогу, стояла в планці, несла валізу на пʼятий поверх, їла гостру їжу, перенесла вірус тощо. А чому насправді стається викидень?

Н.Ф. Теоретично кожна з перерахованих причин може стати каталізатором. Але не треба себе залякувати заздалегідь чи картати за те, що вже відбулося, вишукуючи причини. Чинників, що можуть спричинити викидень, безліч. Перераховані вами вважаються випадковими. Та й загалом зазвичай причиною стає не щось одне, а комбінація різних факторів. Кожен випадок дуже індивідуальний, і передбачити все просто неможливо (авжеж, якщо мова не про зловживання алкоголем чи наркотиками, працю в шкідливих, токсичних умовах чи сильні стреси). Медицина — не точна наука. І щоб з великою часткою достовірності назвати причину викидня, необхідна низка досліджень. І не всі вони навіть завжди є можливими. Приміром, якщо ми говоримо про вищезгадану біохімічну вагітність, часто вона є фізіологічним явищем: запліднена яйцеклітина не імплантувалась або одразу після імплантації почалися певні порушення поділу клітин, і організм жінки відторгнув ембріон. А оскільки на цьому етапі вагітність може пройти непоміченою або про неї дізнаються вже постфактум, то, відповідно, і матеріалу для дослідження нема.

ELLE Але ж біохімічна вагітність — це третій-пʼятий тиждень. Проте навіть на більш пізніх термінах не завжди роблять дослідження причини самовільного викидня, чи не так?

Н.Ф. У випадку самовільного викидня проблема ще й у тому, що матеріал неможливо зібрати та вчасно відправити в лабораторію в той самий день. Якщо вагітність завмерла, це трошки інші обставини. Проте загалом це світова практика — не робити дообстеження жінки після першої втрати вагітності на ранніх термінах.

На щастя, перше невиношування, як правило, випадкове. Воно рідко коли повторюється.

Проте є і виключення. Наприклад, подружжя довго намагалося зачати дитину, нарешті це сталося, але завершилося все самовільним викиднем. Таким парам, незалежно від того, яким шляхом відбулося зачаття — природнім чи ЕКЗ, рекомендовано вже після першої втрати звернутися до фахівця за поглибленим дообстеженням.

ELLE Наскільки взагалі можливе точне визначення причини невиношування?

Н.Ф. Найбільш розповсюдженою причиною невиношування є генетичні збої у формуванні ембріона. Найчастіше генетичний збій також є випадковістю, і, як правило, він рідко повторюється або не повторюється зовсім під час наступних вагітностей. Але якщо така причина дає знати про себе надалі й це підтверджено цитогенетичними дослідженнями ембріона, проводять каріотипування подружжя, щоб визначити ризики в майбутньому. Також серед причин, які можливо діагностувати, — патології системи гемостазу (патології тромбоутворення чи фосфоліпідний синдром), гормональні дисбаланси (надниркової чи гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи), набуті чи вроджені вади розвитку матки або шийки матки, патології щитоподібної залози.

ELLE Перш ніж звернутися до лікарів, ще до настання вагітності, що може зробити жінка чи молода дівчина, щоб запобігти виникненню подібної проблеми? А якщо термін вже ранній?

Н.Ф. Найкраща стратегія — це планування вагітності. Окрім прегравідарної підготовки під контролем лікарів, планування вагітності — це ще й корекція способу життя пари: відмова від шкідливих звичок, перегляд харчування на користь регулярного, збалансованого та поживного, нормалізація індексу маси тіла майбутніх батьків та їхньої фізичної підготовки (особливо майбутньої мами). Це проєкт всього вашого життя, і поставитися до нього треба з максимальною відповідальністю.

ELLE Може, буде корисним в межах планування пропити курс якихось вітамінів?

Н.Ф. Найчастіше вагітним жінкам призначають препарати фолієвої кислоти та заліза. Але заздалегідь без діагностики починати їх приймати «про всяк випадок» я б все ж не рекомендувала. По-перше, дефіцит заліза та дефіцит фолієвої кислоти не приводять саме до ризику завмерлої вагітності чи самовільного викидня. Так, нестача заліза викликає анемію, а низький рівень фолієвої кислоти призводить до вроджених вад нервової трубки плода, але це не фактори невиношування. І скоригувати ці дефіцити можна вже на етапі предгравідарної підготовки до вагітності за рекомендацією лікаря. Все ж таки медичні препарати не варто призначати собі самостійно та приймати безконтрольно.

ELLE Під час вагітності я пила препарати, що компенсують недостатність лютеїнової фази, і від кількох подруг чула те саме. Чи є можливість дізнатися про цю проблему заздалегідь та почати її профілактику?

Н.Ф. Так, нестачу прогестерону (а саме він виробляється в другій, лютеїновій фазі менструального циклу) можна діагностувати під час планування вагітності. Корекція його рівня входить до протоколу терапії звичного (повторюваного) невиношування. Але варто ще раз зазначити: призначати подібні препарати має лише лікар. Якщо ви не маєте випадків невиношування в анамнезі й хочете перестрахуватися, призначати собі гормональні препарати категорично заборонено, попри те що деякі з них є у вільному безрецептурному доступі.

ELLE До чого необхідно бути морально готовою у випадку втрати вагітності?

Н.Ф. Невиношування, особливо перше, — це великий стрес для жінки та її організму.

Ця втрата, на якому б етапі вона не сталася, рівноцінна втраті члена родини.

Авжеж, рідні намагаються морально підтримати жінку, відволікти її. І на цьому тлі на другий план відходить адекватне медичне консультування. Ми як лікарі маємо дотримуватись певного алгоритму дій.

В першу чергу необхідно заспокоїти жінку, пояснити їй, що шанс повтору такої ситуації, якщо це перша втрата вагітності, вкрай малий. А от шанс виносити дитинку за наступної вагітності вкрай великий.

Також необхідно пояснити, що основною причиною невиношування на ранньому терміні є генетичні поломки ембріона, найчастіше випадкові. А у випадку, коли маємо справу зі звичним невиношуванням, треба попередити пацієнтку про необхідність дообстеження плоду, аби вона свідомо обрала відповідний метод спорожнення матки.

ELLE Чи часто невиношування означає необхідність звертатися до методики ЕКЗ в майбутньому?

Н.Ф. На превеликий жаль, таке явище, як вторинне безпліддя, дійсно зустрічається. Таким парам потрібно спостерігатися у фахівців-репродуктологів, аби ті провели глибинне дослідження, підкріплене доказовою базою, що допоможе уникнути зайвих обстежень. Але якщо втрата вагітності сталася вперше, не варто накручувати себе такими думками. Необхідно дати собі та організму час на відновлення та пробувати знов, зберігаючи позитивний настрій і близькість із партнером. Ваша мрія стати батьками неодмінно здійсниться, але йти до неї краще без стресів і тривог.

ELLE Що відбувається з організмом після втрати вагітності на різних термінах? Коли можна пробувати завагітніти знов?

Н.Ф. Втрата вагітності, незалежно від терміну, — це завжди сильне навантаження на організм, і фізіологічне, і емоційне. Те, як відновлюється тіло, дуже залежить від того, на якому терміні це сталося, з яких причин і в якому загальному стані перебувала жінка. Якщо ми говоримо про ранній термін — до 12 тижнів, то зазвичай гормональний фон поступово приходить до норми протягом кількох тижнів: рівень ХГЛ, прогестерону, естрогенів знижується, і вже через 4–6 тижнів може повернутися менструальний цикл. Якщо втрата сталася у другому триместрі, тобто між 13-м і 24-м тижнями, то процес відновлення триває довше. У цей період плацента вже функціонує, і гормональні зміни проходять повільніше — часто овуляція затримується на кілька місяців. А якщо йдеться про пізні терміни, тобто після 25-го тижня, то організм реагує майже так само, як після пологів: можуть бути зміни в молочних залозах, іноді починається лактація, матка скорочується, і гормональна перебудова може бути дуже різкою. Плюс фізично жінка переживає скорочення матки, виділення (лохії) можуть тривати від одного до трьох тижнів. Якщо невиношування супроводжувала ще й якась медична маніпуляція, наприклад вишкрібання чи медикаментозне очищення, то на відновлення ендометрію може знадобитися більше часу. Ну і не можна забувати про емоційну сторону — це завжди великий стрес. Часто виникає депресія, тривожність, сильні перепади настрою. Навіть рівень пролактину чи інших гормонів може впливати на емоційний стан. Це все дуже індивідуально і потребує делікатного підходу з боку як лікарів, так і рідних.

ELLE Коли можна поновлювати спроби завагітніти?

Н.Ф. Якщо вагітність перервалася на ранньому терміні, до 12 тижнів, то фізіологічно організм може бути готовий вже після одного-двох менструальних циклів. Але загалом краще дати собі 3–6 місяців, щоб ендометрій повністю відновився. Якщо втрата сталася у другому триместрі, то, як правило, радять почекати близько пів року, особливо якщо були інфекції або якісь ускладнення. А от після втрати на пізньому терміні чи передчасних пологів зазвичай рекомендують чекати від пів року до року — це час, який потрібен, щоб матка відновилась, гормони прийшли в норму і психіка трохи заспокоїлась. Перед новою вагітністю важливо зрозуміти, що саме сталося минулого разу. Тобто бажано пройти обстеження: перевірити гормони, згортання крові, подивитись, чи немає інфекцій, оцінити генетичні чинники. Також треба звернути увагу на рівень заліза, фолієвої кислоти, вітаміну D — якщо є якісь дефіцити, то їх краще компенсувати. Ну і головне — дати собі час. І фізично, і емоційно.

ELLE Який протокол роботи лікаря, якщо в анамнезі жінки звичне невиношування?

Н.Ф. На жаль, в Україні не існує нового протоколу ведення пацієнток зі звичним невиношуванням вагітності. Ми користуємось протоколами та гайдлайнами інших країн з персоналізованими підходами до діагностики та лікування. Порядок дій лікаря при веденні жінки зі звичним невиношуванням вагітності залежить від причин цього стану, які можуть бути генетичними, гормональними, імунологічними, анатомічними або інфекційними.

Але пропоную зберегти собі наступний чек-ліст основних етапів обстеження та ведення.

1. Діагностичний етап
• Анамнез — кількість і терміни попередніх втрат вагітності, особливості перебігу попередніх вагітностей, ускладнення, супутні захворювання, сімейний анамнез.
• Гінекологічний огляд — оцінка стану шийки матки, виявлення можливих аномалій.
• Гормональний профіль — перевірка рівнів прогестерону, естрогенів, тестостерону, пролактину, ТТГ, вільного Т4, кортизолу і т. ін.
• Гемостазіологічні дослідження — виключення генетичної або набутої форми тромбофілії (поліморфізми генів F2, F5, MTHFR, антифосфоліпідний синдром), активність прокоагулянтної та антикоагулянтної ланок системи гемостазу.
• Імунологічне обстеження — антинуклеарні антитіла, антифосфоліпідні антитіла, HLA-типування.
• Генетичне обстеження — каріотипування подружньої пари, дослідження на мутації.
• УЗД органів малого таза — виявлення патологій ендометрія, аномалій розвитку матки, недостатності лютеїнової фази.
• Гістероскопія — за показаннями (злуки, перетинки матки, поліпи). Обстеження на наявність хронічного ендометриту.
• TORCH-інфекції — аналізи на цитомегаловірус, токсоплазмоз, краснуху, герпес.

2. Лікування та підготовка до вагітності
• Гормональна підтримка — за прогестеронової недостатності можливе призначення препаратів прогестеронового ряду у II фазу циклу або після підтвердження вагітності.
• Корекція функції щитоподібної залози
• Імунокорекція — при аутоімунних порушеннях можливе застосування глюкокортикоїдів або імуноглобуліну.
• Корекція мікробіому — лікування хронічних інфекцій (бактеріальний вагіноз, уреаплазма, хламідіоз).
• Хірургічна корекція — при аномаліях матки, що заважають імплантації (перегородка, синехії).
• Фолієва кислота, вітаміни B6, B12 — особливо при поліморфізмах генів MTHFR (краще в метильованій формі).

3. Ведення вагітності
• Динамічний контроль прогестерону та гормонів щитоподібної залози.
• За необхідності — збережна терапія (гестагени, антикоагулянти, корекція імунного статусу).
• Регулярний контроль коагулограми та УЗД для оцінки стану плода.

ELLE Можливо, є якісь останні наукові дослідження невиношування, результати яких вас вразили?

Н.Ф. Так, в останній час з`явилося кілька цікавих досліджень, які проливають світло на причини невиношування вагітності та можливі шляхи його запобігання. Розповім про кілька найактуальніших:

1. Епігенетичні зміни в плаценті та ризик невиношування (2024, Cell Reports Medicine)

Дослідники виявили, що викидні можуть бути пов’язані не лише з хромосомними аномаліями, а й із змінами в епігенетичному профілі плаценти. Нагадаю, що епігенетика вивчає те, як спосіб нашого життя впливає на експресію генів. Вчені виявили специфічні патерни метилювання ДНК у жінок, які неодноразово втрачали вагітність. Це відкриває перспективи для розробки нових діагностичних маркерів і можливих терапевтичних втручань для запобігання повторним викидням.

2. Зв`язок між автоімунними порушеннями та невиношуванням (2024, Journal of Reproductive Immunology)

Вчені підтвердили, що жінки із субклінічними (прихованими) автоімунними захворюваннями, зокрема синдромом антифосфоліпідних антитіл або підвищеним рівнем прозапальних цитокінів, мають значно вищий ризик викидня. Тепер розглядається можливість застосування м’яких імуномодулювальних стратегій ще до вагітності.

3. Гормональний дисбаланс і чутливість ендометрію (2024, The Lancet Endocrinology)

Дослідження показало, що недостатній рівень прогестерону та порушення чутливості ендометрію можуть бути ключовими факторами раннього невиношування. Вчені тестують нові комбінації біоідентичних прогестеронових препаратів із пролонгованою дією, які можуть покращити імплантацію та підтримку вагітності.

4. Роль ендометріального мікробіому (2023-2024, Nature Microbiology)

Оновлені дані підтвердили, що не лише вагінальний, а й ендометріальний мікробіом відіграє критичну роль у підтримці вагітності. Виявлено, що домінування Lactobacillus crispatus сприяє кращій імплантації ембріона, тоді як надлишок патогенних бактерій підвищує ризик запалення та втрати вагітності. Це відкриває перспективи для розробки персоналізованих пробіотичних протоколів.

5. Вплив екологічних токсинів на ризик невиношування (2024, Environmental Health Perspectives)

Дослідження показало, що вплив певних забруднювачів (важкі метали, BPA, фталати) суттєво підвищує ризик ранніх втрат вагітності через порушення ендокринної системи та ДНК-ушкодження в плаценті. Це ще один аргумент на користь детокс-програм перед зачаттям.

Ці дослідження показують, що проблема невиношування є багатофакторною, і сучасна наука поступово розкриває нові механізми, що можуть допомогти у розробленні персоналізованих підходів до лікування.