Помер перекладач Тарас Бойко, який працював над перекладами Салмана Рушді й Джозефа Конрада

Про це повідомив очільник видавництва Komubook Павло Швед у facebook.

"Друзі, сумна новина. 10 квітня раптово відійшов у вічність талановитий перекладач і загалом дуже світла та добра людина Бойко Тарас Богданович. Для нас він переклав, зокрема, "Місис Делловей" Вірджинії Вулф, "Серце пітьми" Джозефа Конрада і більшу частину збірки творів Лавкрафта", - зазначив Швед.

Про смерть перекладача повідомила його дружина.

"Більшу частину свого життя проживав в Івано-Франківську. Навчав іноземної мови студентів Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, Івано-Франківського національного медичного університету та інших вишів. Потім певний час проживав у Києві. Працював перекладачем при Верховній Раді та Міністерстві юстиції. Разом із владикою Стрийським Тарасом Сеньківим, владикою Івано-Франківським Володимиром Війтишиним та іншими делегатами у 1989 році проводили голодування в Москві на підтримку УГКЦ. Отримав особливі заслуги перед УГКЦ", — зазначила родина перекладача.

Як пише "Читомо", завдяки Тарасу Бойку українською перекладені тексти письменників Салмана Рушді ("Джозеф Антон", "Лука й вогонь життя", "Гарун і Море Оповідок", "Флорентійська чарівниця", "Сатанинські вірші"), Сюзен Зонтаґ ("Хвороба як метафора", "Метафори СНІДу"), Вірджинії Вулф ("Місіс Делловей"), Томаса Пінчона ("Веселка тяжіння"), Трумена Капоте ("Сніданок у Тіффані"), Г. Ф. Лавкрафта ("Поклик Ктулгу"), Філіпа К. Діка ("Чи мріють андроїди про електричних овець"), Тома О’Ніла ("Давні друзі"), Даїті О Гоґейна ("Історія кельтів"), Джейсона Джонсона ("Аліна"), Джона МакКормака ("Історія Ірландії"), Р. Ч. Спрола ("Невидима рука", "Заскочені стражданням", "Божий задум"), Ерін Гантер (серія "Зграя") та інших.

"Мені завжди хочеться, аби переклад був "український". Маю на увазі, аби не впадало в очі, що то переклад. Але такого досягти складно. … Дуже багато сказано про всілякі підходи до перекладу в різних "теоріях перекладу", але, боюся, що мало перекладачів дотримуються, в буквальному значенні цього слова, їхніх численних правил. Особисто досліджував "Відтворення ритму новел Василя Стефаника англійською мовою". І цілком погоджуюся з Олексою Логвиненком, що в перекладі найголовніше ритм. Також погоджуюся з тим, що треба вчитися на поганих перекладах, себто на тому, як не треба перекладати. А якщо хороший переклад, то одразу важко зрозуміти, чому він хороший. Просто хороший. Легко читається", — розповідав він в інтерв’ю видавництву Komubook.