День вишиванки. Сорочка, яка зберігає споконвічні українські традиції

Кожна нація має власний код, який ідентифікує її поміж всіх культур. Український код — це однозначно вишиванка. Сорочка, яка має на собі вишиту родову історію багатьох українців. Національне свято День вишиванки щороку припадає на третій четвер травня, тобто День вишиванки 2023 року святкується 18 травня. Починаючи із 2006 року цього дня мільйони українців одягають вишиті сорочки різними орнаментами притаманними їх роду, ментальності та області. Але чи завжди так було? Хто вперше з української інтелігенції ввів моду на етніку? Та геть шароварщину!

Поховані вишиванки

Історія, здавалося б звичайної сорочки, яку українці носили завжди — є дуже заплямованою червоним комуністичним режимом. Із закінченням Другої світової війни почалося масове вивезення українців до Сибіру, особливо багатої інтелігенції. Вишиті сорочки мамами, бабусями боялися брати із собою, але залишати їх було теж небезпечно і шкода, тому що це була родова праця та спадок. Тому українці ховали свій етнічний одяг у дерев’яні скрині та закопували під землю десь у лісах. До 1939-го року мистецтво вишивання на західній частині України розвивалося найактивніше. Вишивальниці були натхненні націоналістичними наративами, тому у вишивці дуже часто зустрічалися національні символи такі як тризуби або галицькі леви.

Пластмасові вінки на голові та червоні шаровари

Це єдине, що дозволила росія використовувати у своїй культурі українцям, які насправді мали за собою величний спадок. Маленькі люди боялися, що предки Київської Руси можуть звалити брудну імперію. На жаль, більшість сучасних українців досі живуть за пропагандою радянської влади й не мають уявлення як виглядає справжній національний одяг наших предків. Багато етнічного одягу зіпсовано стереотипними зображеннями маків чи гілочок калини. Козаки, до прикладу, ніколи не носили червоних шароварів. Вони здебільшого вбиралися в одяг європейського зразка.

Власне, термін “шароварщина” дуже довго формувався не тільки в головах самих українців, а й у всьому світі. Наслідки, якого зараз дуже помітні, наприклад: сексуалізація жіночого тіла — українок часто зображували із величезним бюстом у синтетичній відкритій сорочці без жодного намиста, хоча намисто є одним із важливих складових вбрання жінки, яка жила у 17-19 столітті в Україні. На щастя, шароварщину нарешті витісняють з української культури.

Зараз у тренді є перешивання старовинного етнічного одягу, щоб зберегти оригінальну вишивку сорочки своїх пращурів, проте й тут є свої нюанси, бо на сучасний ринок вийшли “чорні” шукачі етніки. Такі етнографи перепродають музейні речі або ще гірше — одягають на себе, що таким чином псує історичний спадок. Також дуже часто відомі бренди викупляють частини тканин із притаманними народними орнаментами або фасоном, щоб об’єднати зовсім два різних стилі в одне, що теж не дуже гарна ідея, адже повертаємось до історії та згадуємо, що для наших предків означала вишита сорочка. Зараз навколо цієї теми дуже багато дискусій, хтось вважає носити оригінальну сорочку своєї бабці — це навпаки гарно, а хтось вважає — це неповагою.

Франко у світі моди

Так, одним із тих, хто ввів у моду вишиванку — був письменник Іван Франко.

«…відрізнявся од загалу своїм костюмом – вишиваною сорочкою серед пишних комірців і краваток» – свідчать у своїх наукових працях сучасники про письменника.

Донька Франка Анна писала у своїх щоденниках, що у чоловіка завжди було дуже багато вишитих сорочок. Здебільшого цей одяг діставався письменнику у подарунок від відомих українських діячів, таких як: Олени Пчілки, Алчевської, Кобринської, Уляни Кравченко та багато інших.

Водночас Іван Франко одягав чоловічу вишиванку у поєднанні з костюмом-трійкою. Дійсно, поєднання давніх українських традицій із сучасними потребами нової доби стало новаторським способом трансформації іміджу української інтелігенції.

Цікаво, що у багатьох містах України у День вишиванки приміряють сорочки гранітні пам’ятники відомим українським діячам. Франко у Львові — не виняток.

джерело: офіційний сайт ЛНУ імені Івана Франка