В Україні відкриється перша у світі спільна виставка Вольфґанґа Тільманса та Бориса Михайлова

25 квітня 2025 року відкриється виставка «Парне катання: Вольфґанґ Тільманс і Борис Михайлов». Це перша у світі виставка, яка поєднує роботи двох найвпливовіших сучасних фотографів зі Сходу та Заходу у безпосередньому художньому діалозі. Попри тематичну й візуальну спільність, до цього часу Тільманс і Михайлов перетиналися лише на групових виставках, але ніколи не мали художньої розмови один на один. «Парне катання» — рідкісна можливість дослідити їхню мистецьку спорідненість, простежити зв’язки в концептуальному вимірі, ключових мотивах творчості і художньої мови, виходячи за межі географії, політичного і культурного контексту.

Ця виставка буде представлена платформою RIBBON International в ЄрміловЦентрі у Харкові. Вона ознаменує собою важливий момент для міста та української мистецької спільноти загалом. Харків має багату фотографічну спадщину і є батьківщиною Харківської школи фотографії, тож місто стане важливим фоном для виставки, яка глибоко зачіпає саму природу фотографії. Михайлов і Тільманс кожен у свій спосіб розширювали межі цього медіуму: Михайлов — через експериментальні маніпуляції та гостру соціальну критику, Тільманс — через інноваційні підходи до друку і поліграфії, інсталяції та абстракції. У «Парному катанні» будуть представлені найбільш значущі роботи обох митців; кожну з цих робіт було ретельно відібрано, щоб підкреслити, як Тільманс і Михайлов говорять про минуле, теперішнє і майбутнє фотографії.  

 

Image: Wolfgang Tillmans, The State We’re In, A, 2015. Galerie Buchholz, Berlin/Cologne, David Zwirner, New York, Maureen Paley, London

Image: Boris Mikhailov, from Yesterday’s Sandwich series, 1970s, © Courtesy Boris and VitMikhailov and Barbara Weiss Galerie

 

Назва виставки, запозичена у фігуристів, що рухаються в унісон, є влучною метафорою для двох митців, які, незважаючи на те, що виросли у дуже різних політичних, культурних та мистецьких середовищах, розмовляють напрочуд схожою мовою фотографії. Обидва митці фіксують у своїх об’єктивах крихкість, стійкість і гумор, що притаманні стaну людини, а також вразливість тіла та поняття обмежень — політичних, соціальних чи особистих. Виставка пропонує інтимний і широкий діалог між двома митцями, чиї роботи демонструють захоплення величчю повсякденності та красою в простоті, і водночас безстрашно звертаються до ширших соціально-політичних підводних течій, і візуальні мотиви яких перегукуються між собою.
На виставці будуть представлені, серед інших, новаторські роботи Михайлова «Вчорашній бутерброд» (кінець 1960-х – початок 1970-х), «Історія хвороби» (1997–1998) та «Щоденник» (кінець 1960-х – дотепер), а також знамениті роботи Тільманса Tukan (2010), Nite Queen (2013), Frank, in the shower (2015). Одне з разючих зіставлень на виставці — пронизливі зображення Криму, зроблені Михайловим, і The State We’re In Тільманса. Обидві ці колекції використовують морські пейзажі як політичний коментар для дослідження понять переміщення та приналежності, а також пошуку дому, ідентичності та мінливих кордонів.
Кураторки виставки — Марія Іссерліс і Тетяна Кочубінська. Виставка «Парне катання» висвітлює спільні мистецькі відчуття, а також ставить глибші питання про фотографію як медіум — її здатність документувати, абстрагувати та викликати емоції. У часи мінливих політичних і культурних ландшафтів ця виставка видається особливо актуальною. Вона пропонує простір для роздумів про історію, ідентичність та універсальну потребу в підтримці соціальних зв’язків, людяності та солідарності.

Вольфґанґ Тільманс Мало хто з митців формував сферу сучасного мистецтва та вплинув на молоде покоління більше, ніж Вольфґанґ Тільманс (1968, Ремшайд). Протягом майже сорокарічної кар’єри він послідовно переосмислює медіум фотографії через бездоганну інтеграцію жанрів, тем, технік та виставкових стратегій. Тільманс прагне розширити поетичні можливості цього медіуму і водночас відповідає на фундаментальне питання про те, що означає створювати фотографії у світі, який стає дедалі більш перенасиченим зображеннями. Останніми роками Тільманс бере безпосередню участь у політичному активізмі. У тандемі зі своїм проєктом Truth Study Center (з 2005 року) він створив плакати для кампанії проти Брекзиту у Британії, а також у відповідь на правий популізм у Німеччині. Роботи митця зберігаються в музейних колекціях по всьому світу. Тільманс живе і працює в Берліні та Лондоні.

Борис Михайлов (нар. 1938, Харків, УРСР, проживає в Берліні та Харкові) — ключова фігура Харківської школи фотографії та один з найвидатніших майстрів сучасної фотографії. Михайлов отримав освіту інженера-електромеханіка та самостійно вивчив фотографію і розвинув соціально свідому практику, яка досліджує становище людини у середовищі, що швидко змінюється. Його відома серія «Історія хвороби» (1997–1998) з гострим і часто нігілістичним гумором документує наслідки розпаду Радянського Союзу і висвітлює боротьбу вразливих верств населення. Лауреат премії «Гассельблад». Роботи Михайлова виставлялися по всьому світу, в тому числі в Музеї сучасного мистецтва у Нью-Йорку. Тільманс живе і працює в Берліні та Харкові.

Марія Іссерліс (нар. 1986, Київ, проживає в Берліні та Дрездені) — старша кураторка та історикиня мистецтва. З 2022 року є кураторкою та керівницею відділу міжнародних зв’язків у Державних художніх зібраннях Дрездена. У 2019 році входила до кураторської команди музею Альбертінум (виставки Kaleidoscope of Histories. Art from Ukraine та Change to Come), у той самий час була кураторкою персональної виставки Албана Муйї (Alban Muja) в Національній галереї Косово. Заступниця голови правління фонду Kulturstiftung Ukraine та запрошена лекторка Берлінського університету мистецтв. Була загальною координаторкою «Маніфести 10» (Санкт-Петербург) та членкинею кураторської команди «Маніфести 11» (Цюріх). У 2016 році стала директоркою виставки Space Force Construction (Венеція) та співкураторкою AKI AORA (Мексика), з 2018 року — співзасновниця платформи A:D: Curatorial.

Тетяна Кочубінська (нар. 1985, Київ, проживає в Києві) — історикиня мистецтва, незалежна кураторка, авторка та лекторка. У 2020 році була співредакторкою випуску Euphoria and Fatigue:Ukrainian Art and Society after 2014 для журналу Obieg. У 2022 році була стипендіаткою центру ZKM у місті Карлсруе, Німеччина, та приєдналася до кураторської команди antiwarcoalition.art. У 2023 році була співкураторкою виставки Kaleidoscope of (Hi)stories. Ukrainian art 1912-2023 (Музей Альбертінум, Дрезден, Німеччина), а у 2024 році була співкураторкою виставок Івана Світличного Maybe We Can Have Fun Together (галерея Arsenal, Білосток, Польща), Landscapes of an Ongoing Past (Urbane Künste Ruhr, Ессен, Німеччина) і «Відчуття безпеки» (Sense of Safety) (ЄрміловЦентр, Харків, Україна та Європа).

ЄрміловЦентр — центр сучасного мистецтва, заснований у Харкові у 2012 році. На початку повномасштабного вторгнення ЄрміловЦентр став притулком для митців та їхніх родин, забезпечуючи їм як фізичну безпеку, так і простір, де могла б розвиватися їхня творчість.
Багаторівневий двоповерховий простір Центру загальною площею 1500 кв.м. надає унікальні можливості для створення та презентації мистецьких проєктів. ЄрміловЦентр — мультидисциплінарна платформа для представлення сучасного мистецтва з України та міжнародної мистецької спільноти. Діяльність ЄрміловЦентру спрямована на культурну інтеграцію України у світовий контекст через організацію виставкових проєктів та арт-резиденцій, реалізацію освітньої програми, підтримку міжнародної мобільності експертної та мистецької спільнот.

RIBBON International — платформа, яка підтримує історичне та сучасне українське мистецтво й культуру: виставки, нові проєкти, публічні програми та гранти. RIBBON стрічкою проходить через усю Україну по залізничній мережі. Минає майже три роки з моменту повномасштабного вторгнення Росії в Україну. RIBBON має на меті надати підтримку культурній та мистецькій спадщині України, що перебуває під загрозою зникнення, а також митцям, культурним продюсерам, сучасній культурі та інституціям по всій Україні у їхній боротьбі за культурну автономію.