Поступки без кроків у відповідь: що стоїть за стратегією Трампа щодо РФ

У 1933 році, коли президент США Франклін Делано Рузвельт прагнув нормалізувати відносини з Радянським Союзом, він сказав Йосипу Сталіну, що Кремль спершу має припинити свою підривну діяльність у США.

Так само, коли президент Рональд Рейган прагнув пом’якшити напруження в умовах холодної війни, його державний секретар Джордж Претт Шульц чітко дав зрозуміти Михаїлу Горбачову, що радянські агенти повинні припинити поширювати брехню про те, нібито ВІЛ/СНІД був наслідком розробок біологічної зброї у США.

Президент Дональд Трамп, здається, також хоче покращити відносини з Росією.

Але замість того, щоб вимагати від Кремля припинити підривну діяльність, його адміністрація односторонньо роззброюється і пропонує quid без quo (поступка без взаємної поступки).

Більш того, після повернення на посаду.

Трамп почав демонтаж відомств, які були бастіонами захисту від іноземного втручання.

Наприклад, нова адміністрація звільнила працівників ФБР, які розслідували кримінальні справи, пов’язані з Трампом, позбавивши бюро десятків найбільш досвідчених агентів, а також змістивши або перевівши керівників груп національної безпеки та розвідки у ФБР.

В Агентстві з кібербезпеки та захисту інфраструктури (CISA) було звільнено щонайменше 17 співробітників, які займалися захистом виборчої інфраструктури та боротьбою з дезінформацією, нібито для повернення агентства до його первісної місії із захисту критичної інфраструктури (хоча виборчі системи теж є її частиною).

Схожі скорочення відбулися у ЦРУ та АНБ: директор та заступник директора останнього були звільнені, імовірно, за порадою конспірологині Лори Лумер.

До всього цього, Трамп нещодавно підписав указ про скорочення фінансування Агентства США з глобальних медіа, яке підтримує, зокрема, "Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода", "Радіо Вільна Азія" та "Голос Америки".

Усі ці скорочення роблять Америку вразливішою до іноземного втручання.

Послаблення ФБР ускладнює розслідування зовнішнього втручання, а звільнення експертів із захисту виборів дає ворогам США більше можливостей поширювати теорії змови і сіяти сумніви у результатах голосування.

Ми вже бачили наслідки такого шкідливого впливу на американську політику, а тепер проблема тільки загострюється.

Безпідставні звільнення в розвідувальних структурах створюють групу фінансово вразливих і потенційно незадоволених нинішніх та колишніх працівників, які стануть мішенню для вербування іноземними спецслужбами; зусилля Росії та Китаю щодо найму таких людей вже посилюються, часто за допомогою посередників, які можуть і не розкривати справжніх замовників.

Так само придушення таких стратегічних мовників, як "Радіо Вільна Європа", позбавляє США важливого джерела м’якої сили у світі.

У той час як Росія і Китай активно розширюють свої медіаоперації, закриття американських організацій виглядає безглуздо.

Ми щойно написали книгу про історію підривної діяльності — "На межі війни: коротка історія підриву великих держав", і можемо стверджувати: така поведінка є надзвичайно дивною.

В усіх наших прикладах підривної діяльності і протидії їй — від античності до сьогодення — не було жодного випадку, щоб ціль добровільно роззброїлася.

Що ж відбувається?.

Іноземні спроби ослабити чи змінити політику великої держави — явище таке ж давнє, як і саме державотворення.

Хоч адміністрація Трампа має право проводити реформи у межах закону, її хаотичні дії суперечать 2000-річній практиці провідних держав — захищати себе через оборону, стримування і дипломатію.

Країна захищається від зовнішнього втручання, навчаючи своїх громадян і зміцнюючи вразливі сфери, наприклад, надаючи ресурси й консультації працівникам виборчих дільниць.

Вона стримує підривну діяльність, погрожуючи болючими наслідками — наприклад, трансляцією неприємної правди на територію ворога або припиненням роботи важливих структур, як це зробило Кіберкомандування США щодо "Агентства інтернет-досліджень" Росії під час проміжних виборів 2018 року.

Також у дипломатії використовуються "батіг і пряник" для обмеження підривної діяльності супротивників — наприклад, пропонуючи скоротити власні підривні дії, такі як просування демократії (яке Кремль розглядає як загрозу).

Але для того, щоб такі заходи мали сенс, quid має супроводжуватися quo (відсилка до латинського вислову Quid pro quo — "щось за щось").

Чи веде адміністрація Трампа якісь складні переговори за лаштунками, намагаючись стимулювати взаємну деескалацію з Росією? Якщо ні, тоді ми стаємо свідками безпрецедентної ситуації.

Немає жодної стратегічної логіки у припиненні тиску на супротивників, які продовжують підривати США.

Одностороннє зняття захисту від дезінформації, втручання у вибори та інших ворожих дій — надзвичайно небезпечне.

Чи є тут якась незрозуміла стратегія, чи ж Трамп діє лише через своє роздратування розслідуванням щодо зв'язків його кампанії з Росією в першу каденцію?.

З огляду на очевидно саморуйнівні дії адміністрації Трампа, американці мають право знати правду.

Деякі тактичні заходи можуть бути засекречені, але загальна стратегія має бути підзвітною демократії.

За часів як Рузвельта, так і Рейгана торги у грі з підривом були відкритими та публічними.

За Рузвельта США відмовлялися визнавати СРСР, доки Кремль не припинить підривної діяльності; за Рейгана Група з активних заходів при Держдепартаменті публічно боролася з радянською дезінформацією.

Хаос у захисті США робить країну вразливою до атак.

Якщо Трамп справді дбає про суверенітет Америки, він повинен переконливо пояснити громадськості, що національні оборонні механізми не були зруйновані.

Колонка початково вийшла на сайті Project Syndicate і публікується з дозволу правовласника.