«Обережно! Життя триває» : В український прокат виходить документальна стрічка про стріт-артиста Гамлета Зіньківського

1 травня в українських кінотеатрах стартують покази документальної стрічки «Обережно! Життя триває» режисера Антона Штуки про харківського стріт-арт художника Гамлета Зіньківського. Він подорожує до звільненого міста Ізюм, що за 60 км від лінії фронту, малює свої роботи на вулицях зруйнованого під час російської окупації міста і спілкується з місцевими мешканцями.

Перелік міст та кінотеатрів, де можна буде переглянути «Обережно! Життя триває», оновлюватиметься за посиланням.

«Обережно! Життя триває» – це унікальний портрет зруйнованого окупацією міста, розказаний через історії місцевих жителів і філософські роздуми вуличного художника.

Під час подоржі Гамлет Зіньківський зустрічає різних людей, бачить їх повсякдення, їх стан, чує їх історії, відчуваючи гостроту їх травм навіть через рік після звільнення. Один із них – Володимир, місцевий, що втратив половину родини під час обвалу будинку. Взаємодія та спостереження за роботою художника надихають Володимира почати змінювати своє життя.

До повномасштабного вторгнення Зіньківський створив 5 робіт в Ізюмі, вони пережили окупацію і збереглися. Ще 4 роботи він зробив навесні 2023 року.

Гамлет Зіньківський – символ Харкова і один із найвідоміших стріт-артистів України. Його роботи вирізняються чорно-білою графікою, характерними авторськими текстами й іронічною філософією. Вулиці міста він називає своєю особистою галереєю.

Режисер стрічки Антон Штука – член Національної спілки кінематографістів України, Української асоціації професійних фотографів і також Член Української Кіноакадемії. У 2023 році він зняв документальний фільм «Рік, що так і не закінчився», який вийшов в секції документальних фільмів на британському медіа The Guardian.

«’’Обережно! Життя триває’’– своєрідне нагадування про те, яким є життя на вже звільнених територіях. Про них ми часто забуваємо, думаючи, що вони вже врятовані, і зосереджуємося лише на ситуації на фронті. Це подорож до одного з багатьох міст, вщент зруйнованих окупантами. Ми знайомимось із різними людьми, бачимо їхнє повсякдення, їхній стан, чуємо їхні історії, гостро відчуваємо їхні травми – навіть через рік після звільнення. Багато хто з них каже: це на все життя, і забути те, що сталося, – неможливо», – коментує режисер фільму.