Від Ейфелевої вежі до Атоміуму: 12 іконічних споруд Всесвітніх виставок

В Осаці зараз проходить Expo 2025, де Україна презентувала вкрай популярний павільйон. Це четверта Всесвітня виставка в історії, яку приймає Японія. Цьогорічну відвідала колосальна кількість гостей — 60 мільйонів, що поки може побити хіба Експо-2010 у Шанхаї. Вона триватиме до жовтня.

Наступна Всесвітня виставка відбудеться в Ер-Ріяді, Саудівська Аравія, у 2030 році. На проведення свого часу претендували Москва й Одеса, та обидва міста вибули після початку російського вторгнення в Україну.

Щоб привернути увагу, приймаюче місто зазвичай будує кілька визначних об’єктів. Для Експо в Осаці архітектор Су Фудзімото спроєктував Велике кільце. Ця конструкція площею понад 60 тисяч квадратних метрів, довжиною окружності два кілометри і діаметром 700 метрів стала найбільшою дерев’яною спорудою у світі. Решітка з дерева хінокі слугує навісом від дощу та сонця, забезпечує вид на виставку та місто, а також працює як навігаційний елемент.

Архітектурний інтерес мають і національні павільйони. Журнал Dezeen зібрав 12 найбільш архітектурно значущих об’єктів Всесвітніх виставок.

Кришталевий палац, Лондон, 1851

Перша виставка відбулася у 1851 році у Лондоні. Для цього у столиці Великої Британії збудували Кришталевий палац зі проєктом Джозефа Пакстона. Палац став найбільшою скляною будівлею у світі: 39 метрів у висоту та понад 560 у довжину. Розміри фасаду зумовлювалися найбільшим форматом скляного модуля, який можна було виготовити на той час: 1200х25 см.

Шість місяців будівля стояла у лондонському Гайд-парку, після чого її розібрали та змонтували наново на півдні міста. Палац було знищено пожежею у 1936 році. Хоча споруда мала свої практичні недоліки, наприклад, сильно перегрівалася (про проблеми скляних хмарочосів читайте у цьому матеріалі), вона справила великий вплив. Норман Фостер якось назвав Кришталевий палац «народженням сучасної архітектури».

Ейфелева вежа, Париж, 1889

Творіння Гюстава Ейфеля, безперечно, є найвідомішим об’єктом, який коли-небудь споруджували для Всесвітніх виставок. 330-метрова вежа колись вдвічі перевищувала найвищі будівлі світу, включно з готичними соборами Європи: лише за 40 років її обігнав хмарочос Крайслер.

Ейфелева вежа мала бути тимчасовим об’єктом, що призначався одночасно і для Exposition Universelle, і для маркування столітньої річниці Французької революції. Її планували знести за двадцять років, однак згодом почали використовувати як радіовежу.

Великий палац, Париж, 1900

«Великий Палац мистецтв» було споруджено на Єлисейських полях у Парижі для Експо 1900 року. Раніше на місці його будівництва була інша споруда для Виставки 1955 року — Палац індустрії.

Крім Гран-Пале Париж звів велику кількість інших об’єктів: Ліонський вокзал, вокзал Орсе (нині музей д’Орсе), міст Александра III, Малий палац, сквот Вулик на Монпарнасі, а також запустив першу лінію метро.

Павільйон Німеччини, Барселона, 1929

Німецький павільйон для Всесвітньої виставки, що проходила у столиці Каталонії 1929 року, спроєктували Людвіг Міс ван дер Рое та Лілі Райх. Легка споруда з пласким дахом і тонкими колонами позначила перехід до модерністської архітектури. Ван дер Рое та Райх також створили крісло «Барселона», яке нині вважається класикою дизайну.

Оригінальної будівлі не лишилося: її демонтували наступного року. Але наприкінці 1980-х відтворили на тому самому місці.

Атоміум, Брюссель, 1958

103-метровий у висоту Атоміум проєктували Андре Ватеркейн, Андре Полак і Мішель Полак. Алюмінієва конструкція відтворює атомну структуру α-заліза. У дев’яти сферах розміщено експозиції, кінотеатр, ресторан і оглядовий майданчик. Сфери сполучен між собою трубами з ескалаторами та ліфтами — вони слугують коридорами й одночасно опорами.

Атоміум мали знести за шість місяців, але він надто сподобався місцевим мешканцям і туристам. Споруду реконструювали та посилили.

Павільйон Philips, Брюссель, 1958

Пізніше Ле Корбюзьє та Янніс Ксенакіс спроєктували для Експо у тому ж Брюсселі павільйон для компанії Philips. У споруді, що формою нагадувала намет, розмістили аудіовізуальне шоу, яке мало на меті продемонструвати інновації у сфері електроніки.

«Я не робитиму вам павільйон з фасадами, — заявив Ле Корбюзьє. — Я створю для вас електронну поему та пляшку, в якій вона буде міститися». Споруду було демонтовано наступного року.

Спейс-Нідл, Сіетл, 1962

Космічну голку збудували для Виставки, головною темою якої була Космічна ера. 184-метрова башта, увінчана літаючою тарілкою з ресторанами всередині, задумувалася відпочатку як постійна споруда і візитівка міста.

Habitat 67, Монреаль, 1967

До Експо 67 у канадському Монреалі, темою якого стало житло, ізраїльсько-канадський архітектор Моше Сафді збудував житловий комплекс Habitat 67. Будівля мала на меті продемонструвати потенціал блочно-комплектного будівництва.

У 354 ідентичних бетонних кубах розміщено 158 квартир різної площі: кожна з яких складається з одного до восьми блоків. Модулі розташовано нерегулярно та поділено на три пірамідальні групи заввишки 12 поверхів. Розташування модулів забезпечує кожному помешканню достатньо світла та наявність терас.

Біосфера, Монреаль, 1967

Для тієї ж Експо 67 американський архітектор Річард Бакмінстер Фуллер спроєктував павільйон США. Геодезичний купол 76 метрів у діаметрі, зведений зі сталевих стрижнів, приніс автору всесвітню славу. Всередині купола розмістили семиповерхову будівлю з експозиціями. Згодом споруду передали у власність Монреаля.

Спочатку сфера була вкрита акриловою мембраною, яка згоріла у пожежі 1976 року. У 1990-х відновлену будівлю відкрили заново вже як Монреальську Біосферу — музей, присвячений захисту довкілля.

Павільйон Німеччини, Монреаль, 1967

Ще один знаковий об’єкт тієї ж Експо — павільйон Німеччини, створений архітектором та інженером Фраєм Отто, лауреатом Прітцкерівської премії, що уславився тентовими та мембранними конструкціями.

Напівпрозорий пластиковий навіс, який спирається сталеву сітку та вісім тонких сталевих щогл, звели за шість тижнів. Цю саму концепцію Отто використав у проєктуванні басейну для Олімпійських ігор у Мюнхені 1972 року.

Павільйон Португалії, Лісабон, 1998

Національний павільйон Португалії за проєктом місцевого архітектора Алваро Сіза Вієйри слугував вхідною групою Експо 98.

Примітним елементом будівлі є дуже тонка, 20 сантиметрів завтовшки, бетонна пергола. Приміщення було поділено на дві окремі частини: зона прийому високих гостей і відкрита публічна площа.

Храм насіння, Шанхай, 2010

Павільйон Великої Британії, відомий як Храм насіння, спроєктували архітектори Heatherwick Studio. Його сформовано з дерев’яного ядра, в яке увіткнули 60 тисяч волоконно-оптичних стрижнів. На кінці кожного стижня всередині споруди є прозора капсула з насінням: загалом 250 тисяч насінин різних видів рослин.

Проєкт втілили разом із програмою зі збереження рослин Королівських ботанічних садів у К’ю. Після завершення виставки капсули з насінням роздали британським і китайським школам.