Вальтер Кучман — кат Львова, про якого забули

Його ім’я не таке відоме, як Менгеле чи Ейхмана. Але у Львові 1941–43 років ім’я Вальтера Кучмана знали всі. Він був одним із тих, хто знищував євреїв, вбивав професорів і керував розстрілами без жодного каяття.

У 2025 році в Аргентині було оприлюднено архіви, що стосуються нацистів, які переховувалися в країні після Другої світової війни. Серед 1850 документів згадується 10 000 імен. У списках — Йозеф Менгеле, Адольф Ейхман і Вальтер Кучман — останній безпосередньо відповідальний за масове знищення євреїв у Львові. Підроблені документи, які допомогли їм уникнути покарання, надавали високопоставлені особи з Ватикану.

На момент нацистської окупації Львова в червні 1941 року в місті проживало близько 160 000 євреїв. Уже в перші тижні після входу вермахту розпочались погроми, зокрема так звані «червневі» та «липневі» різанини.

6 листопада 1941 року нацисти створили Львівське гетто, розташоване між сучасними вулицями Замарстинівською, Жовківською та Янівською. Там було зосереджено понад 120 000 євреїв, яких утримували в жахливих умовах — ізольовано, без їжі, меддопомоги, доступу до санітарії.

За час існування гетто (1941–1943) та внаслідок позасудових страт у місті було знищено приблизно 136 000 євреїв. Цифра включає як мешканців гетто, так і тисячі євреїв з околиць Львова, депортованих до таборів смерті (насамперед до Белжеця), або страчених на місці в Янівському таборі, Білогорщі, Лисиничах.

Народжений у Дрездені 24 липня 1914 року, Кучман рано вступив до лав нацистських організацій — з 1928 року був у Гітлер’югенді, пізніше в Люфтваффе, а згодом — офіцер СС та гестапо. Після участі у громадянській війні в Іспанії його призначили до айнзацгрупи, яка діяла на території Галичини.

У 1941–1942 роках Кучман керував масовими вбивствами в районі Дрогобича, а також особисто брав участь у стратах у Львові. Йому інкримінують щонайменше 1500 смертей євреїв у селах поблизу Львова — Бжезіни, Підгайці, Хирів.

Один зі свідків згадував, як Кучман наказав розстріляти навіть українців, які викопували братські могили — аби не залишити очевидців.

Розстріл професорів: еліта знищена за наказом

У липні 1941 року Вальтер Кучман узяв участь у трагічній акції — розстрілі професорів Львівських університетів на Вулецьких пагорбах. Ці страти стали одним із символів геноциду польської інтелігенції.

Серед жертв:

Тадеуш Бой-Желенський — відомий письменник і публіцист
Казімєж Бартель — професор і колишній прем’єр-міністр Польщі
Станіслав Рапопорт, Роман Рудницький, Генрик Грецький — професори медицини та природничих наук
Юзеф Ґроховський, Альфред Розенблад — науковці Львівської політехніки

Втеча, фальшиве життя і смерть без вироку

Після війни Кучман втік до Іспанії, де деякий час видавав себе за монаха-кармеліта. У 1948 році перебрався до Аргентини під ім’ям Педро Рікардо Ольмо Андрес. Там він працював у компанії Osram, одружився, і десятки років жив спокійним життям.

Лише у 1975 році журналіст Альфредо Серра викрив його справжню особу. Його арештували, але через бюрократичну тяганину та відсутність оперативної реакції з боку ФРН він був звільнений. Повторно затриманий у 1985 році, він помер у тюремній лікарні Буенос-Айреса 30 серпня 1986 року, не дочекавшись суду.

Кучман уникнув покарання, але не забуття. Його історія — одна з тисяч трагедій Львова, де під виглядом «порядку» знищували науку, культуру і саме життя.

Володимир ЄЗЕРСЬКИЙ

Джерело