Відчути Одесу: 5 книжок, які влаштують подорож українським містом

Чим особлива Одеса: її архітектура, люди, історія та культура? Ми зібрали пʼять книжок про місто та його жителів, які допоможуть читачам поринути в атмосферну подорож.

«Над Чорним морем», Іван Нечуй-Левицький

Це соціально-побутовий роман, події якого розгортаються 1880 року на тлі мальовничої Одеси. Космополітичне, купецьке, епікурейське місто Івана Нечуя-Левицького — це простір для любові, забави, краси та споживання. На цьому тлі розгортаються два ідейні конфлікти: національна культура проти космополітизму та ідеалізм проти споживацтва й матеріалізму. 

Роман складається з кількох любовних історій, а його головні герої шукають істину в буденності чи прагнуть лише задоволення.

«Майстер корабля», Юрій Яновський

Любовна інтрига, дух романтики і творчого неспокою, вино «Кров землі» і солоний запах моря — усе є в романі Юрія Яновського «Майстер корабля».

Це літературний дебют українського письменника. Підґрунтям твору став особистий досвід роботи автора на Одеській кіностудії, а події роману розгортаються навколо групи молодих людей, де кожен шукає своє призначення. Друзі та колеги Яновського стали прототипами цих персонажів. Такий художній засіб дозволив автору відтворити в химерній оповіді їхні спроби подолати життєві бурі. 

«Дзвінка. Українка, народжена в СРСР», Ніна Курʼята

Як це — народитися українкою в СРСР, відчути на собі спочатку радянську пропаганду і мовну дискримінацію, а потім — упередженість земляків з інших регіонів? 

Дитинство Дзвінки припадає на добу пізнього Брєжнєва, юність — на розвал Радянського Союзу та сумнозвісні дев’яності, а доросле життя — на остаточне становлення незалежності України. Переїхавши до Одеси, Дзвінка відстоює свою інакшість в зросійщеному середовищі, а згодом в Києві та на заході України доводить, що вона – така сама українка, як і ті, хто народилися по інший бік Збруча, її рідна мова — українська, і на Одещині живуть українці.

«Танжер», Йван Козленко

Незнайомець пропонує Оресту знятися в експериментальному кіно, і це стає для головного героя не просто стартом кар’єри, а початком химерних стосунків, у яких сплітаються історії персонажів майбутнього фільму, їхніх прототипів і самих акторів.

Простір, у якому розвивається сюжет, так само крихкий і мозаїчний, а проте, схоже, це і є Одеса з одним «с» — інша Одеса, без накинутої їй радянською та пострадянською попкультурою машкари вічного дотепника-блазня й хвацького бандюка. Місто прекрасної голизни пляжів, млості барів і клубів, карнавального нуртування Сьомого кілометра, місто Довженка і Яновського, української революції та свободи, місто кохання і творчості, що не знають меж.

 «Білі кролики», Соня Капинус

Афіни, 1922 рік. Молода жінка Сонєчка пише листа своєму другові у Константинополь. Вона при надії та збирається заміж. У листах головна героїня згадує своє минуле в Одесі: дитинство і юність у колі єврейської інтелігенції, всі випробування епохи, війну, більшовицьку окупацію та порятунок на кораблі в ніч січневої евакуації в 1920 році. Але головне місце в її листах посідає історія життя і кохання з її першим чоловіком. Він, відомий одеський лікар, визнаний зниклим безвісти. І тепер усе, від їхньої першої зустрічі до останньої ночі, складає хроніку цієї непохитної любові.