Відшкодування не для нас: чому Україна може не отримати конфісковані російські активи

З перших тижнів повномасштабної агресії РФ проти України особлива увага була прикута до активів російських олігархів та компаній – яхт і літаків, нерухомості, банківських рахунків тощо, які заморожувалися урядами наших союзників.

Проте тривалий час ці активи залишалися недоторканними, а єдиний випадок конфіскації – передача Україні 5 млн доларів США, що належали російському олігарху Костянтину Малофєєву, – був пов’язаний із кримінальною справою, розпочатою задовго до повномасштабного вторгнення.

Останні два тижні, однак, принесли прогрес у сфері приватних російських активів.

Зокрема, Канада оголосила про активізацію процесу конфіскації літака авіакомпанії "Волга-Днепр", який кілька років перебуває під арештом в аеропорту "Торонто-Пірсон".

Ще більш значущою стала новина про те, що бельгійський центральний депозитарій Euroclear виплатить близько 3,4 млрд доларів європейським інвесторам як компенсацію за збитки, завдані блокуванням і протиправною конфіскацією їхніх активів у Росії.

Проте з останнім рішенням не все так просто.

З одного боку, воно є позитивним сигналом, але з іншого – створює низку нових запитань і невизначеностей щодо подальшої долі заморожених російських активів.

Захід вагається, Росія конфісковує.

На відміну від західних союзників України, Росія діє значно рішучіше щодо активів європейських інвесторів, які перебувають під її юрисдикцією.

З 2022 року путінський режим системно обмежує вихід іноземного бізнесу з країни та продаж його активів.

У 2023 році було запроваджено механізм "тимчасового управління", а нині вже обговорюється запровадження процедури конфіскації таких активів.

На початковому етапі Росія навіть розглядала ідею "обміну активами": західним компаніям дозволили б вивести інвестиції з РФ шляхом викупу заморожених за кордоном цінних паперів, що належать РФ чи російським компаніям.

Однак ця ініціатива не знайшла підтримки, і Кремль перейшов до агресивних дій щодо західного бізнесу.

Під репресії потрапили відомі компанії: Danone, Carlsberg, енергетичні концерни Fortum (Фінляндія) та Uniper (Німеччина).

Їхні активи в Росії були передані в "тимчасове управління" структурам, пов’язаним із російською елітою, зокрема Рамзаном Кадировим та Денисом Мантуровим.

Згодом Danone і Carlsberg були фактично змушені продати свої російські активи зі значним дисконтом.

Кремль намагається подати ці дії як "дзеркальну" відповідь на заморожування російських активів у ЄС.

Однак якщо заходи ЄС стали відповіддю на воєнну агресію РФ проти України і вводилися проти осіб, що були визнані пов'язаними з російською владою, то дії Москви є відверто репресивними й обґрунтовуються лише тим, що бізнес належить громадянам "недружніх країн".

Нещодавнє рішення ЄС про можливість конфіскації приватних російських активів свідчить, що подібна поведінка Росії більше не сприймається як допустима й потребує чіткої та асиметричної відповіді.

Відповідь ЄС.

Новина про те, що Європейський Союз вирішив використати російські активи для компенсації європейським інвесторам, стала однією з головних дипломатичних сенсацій цього місяця.

Кошти підуть на відшкодування збитків інвесторам, які втратили активи в Росії внаслідок їхньої експропріації.

Ця сума була виділена з загального пулу приблизно 10 млрд євро заморожених приватних активів російських фізичних та юридичних осіб.

Раніше ці кошти були інвестовані або депоновані в цінних паперах, що зберігалися в Euroclear, а після їхнього погашення – утримувалися у формі готівки.

Рішення не було несподіваним: його правові підстави були закладені ще в 15-му пакеті санкцій ЄС проти Росії, ухваленому 16 грудня 2024 року.

Серед іншого, у цьому документі йшлося про те, що центральні депозитарії ЄС можуть за погодженням із національними регуляторами розморожувати російські активи для виконання зобов’язань перед клієнтами.

Ймовірним поштовхом до активізації дій ЄС стало рішення Центрального банку Росії від 30 квітня 2025 року: за ухвалою Арбітражного суду Калінінградської області було списано близько 1,9 млрд євро з рахунків російського підрозділу "Райффайзенбанку" на користь компанії Rasperia Trading Ltd., пов’язаної з Олегом Дерипаскою.

Ця компанія намагалася продати свою частку в австрійській будівельній компанії Strabag SE і вела переговори щодо продажу із Raiffeisen Bank International, але угоду було зірвано через тиск з боку США.

Варто підкреслити: це рішення стосується лише заморожених приватних російських активів.

Натомість резерви Центрального банку РФ, обсягом близько 200 млрд євро, які зберігаються в бельгійському банку, залишаються недоторканними.

Втім, цей крок ЄС є безпрецедентним: до цього моменту єдиним шляхом конфіскації приватних російських активів вважалося рішення судів у межах кримінальних проваджень за ухилення від сплати податків, підтримку агресії чи ухилення від санкцій.

Таким чином, адміністративне рішення виконавчих органів ЄС свідчить про суттєву зміну підходу в цій сфері.

Проте для України це рішення водночас як відкриває нові можливості, так і створює нові виклики.

Загроза для України.

Рішення про конфіскацію приватних російських активів є, певною мірою, криголамним.

Воно фактично знімає табу на саму можливість конфіскації – не лише як інструменту тиску на Росію чи джерела доходу, а й в цілях повноцінного їх стягнення.

Втім, ця конфіскація відбулася на користь європейських інвесторів, а не України.

Це є складним і навіть тривожним сигналом для українського уряду та громадянського суспільства, які вже понад три роки докладають всіх зусиль для повної конфіскації російських активів як основи для відшкодування і відбудови України.

Звісно, конфісковані 3 млрд євро або навіть потенційні 10 млрд євро – це лише незначна частина від завданих Україні збитків чи від заморожених 300 млрд доларів резервів Центрального банку РФ.

Але сам факт, що європейські країни готові до радикальних кроків насамперед для захисту власних економічних інтересів, викликає занепокоєння.

Особливо з огляду на те, що це лише початок.

У Росії залишаються активи тисяч європейських компаній, включно з великими банківськими групами, такими як Raiffeisen, OTP, ING тощо.

Їхній потенційний вплив на уряди своїх країн із вимогами компенсації за рахунок заморожених активів Росії може бути суттєвим.

При цьому розмір заморожених приватних активів буде недостатнім, тож рано чи пізно постане питання конфіскації суверенних активів РФ для покриття втрат європейського бізнесу.

Саме тому Україні слід використати цей прецедент як аргумент для посилення тиску на ЄС, зокрема з вимогою передати заморожені російські активи до міжнародного компенсаційного механізму.

Цей тиск має бути чітко обґрунтований, передусім – морально-правовими аргументами:.

відшкодування жертвам агресії є набагато легітимнішою метою, ніж компенсація втрат бізнесу, який свідомо працював у РФ.

Водночас цей випадок можна використати і як точку дотику – можна запропонувати гарантії, щоб і надалі частина конфіскованих активів РФ ішла саме на компенсацію втрат європейському бізнесу в Україні, завданих російською агресією.

І для цього вимагати передачі усіх заморожених активів Російської Федерації до міжнародного компенсаційного механізму.

Однак ключове – це чітка і послідовна позиція України: головною метою конфіскації заморожених російських активів має бути відшкодування завданих збитків.

Якщо з українського боку звучать суперечливі меседжі – про закупівлю зброї, підтримку бюджету, відбудову тощо, – то інші, менш прийнятні для нас варіанти легко можуть інтегруватися в цей дискурс.

І тоді справжня мета – компенсація постраждалим – може відійти на другий план.

Автор: Іван Городиський,.

адвокат, директор Центру Дністрянського.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду "Відродження" у рамках проєкту "#Compensation4UA/Відшкодування воєнних збитків для України.

Фаза IV: пошук рішень окремих питань щодо забезпечення відшкодування".