Історія пам’ятника Андрею Шептицькому у Львові. До 10-річчя спорудження

Встановлений восени 2015 р. у Львові пам’ятник митрополитові Андрею Шептицькому має свою цікаву історію, що сягає початку 1930-х років. Тоді ініціатором створення у місті монумента цьому всенародному улюбленцеві та щедрому меценатові української культури був ректор Богословської академії о. Йосип Сліпий. Згідно з його задумом, пам’ятник мав стати у дворі Греко-католицької духовної семінарії по вул. Коперника, 38. У зв’язку з цим постало питання про вибір автора. Слід завважити, що у Львові на той час вже працювала творчо досить значна когорта талановитих скульпторів, серед них – полтавець С. Литвиненко та А. Павлось, тоді ще молодий обдарований учень школи Новаківського, із Варшави висилав свої твори на львівські виставки В. Побулавець, із Берліна – М. Ємець, із Кракова – Н. Мілян, із Праги – О. Лятуринська.

Однак виконання монумента було доручено іншому мистцеві – Андрієві Коверку (1893–1967), селянському синові зі с. Острів на Львівщині, в минулому випускникові Коломийської промислової школи та учневі школи Новаківського. Був це незвичайно обдарований від природи скульптор і різьбяр по дереву. Не маючи вищого академічного вишколу, він по приїзді до Львова в 1921 р. (після участі у визвольній боротьбі та звільнення з російського полону) на диво швидко розширяв свій мистецький світогляд та діапазон формально-стилевих рішень, в котрих відлунювали уроки найрізноманітніших, які побутували тоді у Львові, течій – від реалізму та неокласицизму до імпресіонізму; від сецесійних символіко-алегоричних композицій у рельєфах до стилізованих в дусі конструктивізму лаконічних форм в об’ємній пластиці. Про цю рису творчості Коверка так писав свого часу його приятель, відомий галицький критик М. Голубець: «Шлях від натуралізму до конструктивізму пройшов Коверко переможно, сам, без провожатих, як і слід добувцеві його покрою»¹ .

Андрій Коверко тоді, на початку 1930-х років, вже мав за собою значний досвід співпраці з Греко-католицькою церквою. Твори його – різьблені в дереві престоли, хрести, кивоти, кафедри для проповідування та різні предмети обрядового призначення – оздоблювали інтер’єри багатьох храмів у Львові та в різних містах Галичини². Також Коверко був вже знаний на той час у Львові як автор різьби іконостасу для каплиці Духовної семінарії у Львові – резонансної праці, яку він виконував разом із Петром Холодним-старшим – автором ікон і стінопису в цій каплиці (1927–1929). Різцю Коверка належала також ювілейна медаль та пропам’ятна таблиця, присвячена митрополитові Андрею до дати заснованого ним в 1905 р. Національного музею у Львові (рельєфи, 1930 р.)³

Отримавши в 1931 р. замовлення на виконання пам’ятника митрополитові А. Шептицькому, А. Коверко приступив до цієї праці з почуттям особливої відповідальності. Для нього як скульптора це було перше велике суспільне замовлення на монументальну скульптурну пластику, до того ж присвячену особі такого високого церковного рангу та морального авторитету. Впродовж року митець виконав у матеріалі тонованого гіпсу два варіанти проєкту (макетів) пам’ятника. Один із них – це гіпсова модель розмірами 88×28, 5×22 см (постать у монашій рясі з хрестом у руці), що зберігається нині в Національному музеї у Львові^4. А другий виконаний тоді варіант пам’ятника, макет якого, на жаль, не зберігся, А. Коверко взяв за основу при створенні замовленого о. Й. Сліпим монумента.

Вже 9 жовтня 1932 р. готовий пам’ятник, встановлений у дворі Духовної семінарії під дерев’яним накриттям з аркою, відслонив і освятив у присутності чисельного кліру патріарх о. Й. Сліпий⁵. Відкриття пам’ятника було справді важливою історичною подією: це вперше у Львові постав величавий монумент, що презентував присутність у цьому місті такого велета українського духа і культури, як митрополит Андрей Шептицький. Сучасники А. Коверка, й особливо львівські митці з кола АНУМу, завжди дуже чутливі й вимогливі щодо культури сучасної пластичної мови, високо оцінили цю його монументальну працю. На шпальтах анумівського друкованого органу журналу ‘’Мистецтво’’ відзначалось: ‘’Се є перший монумент у Львові, виконаний бездоганно, що полишиться в розвитку нашого різьбарства, як певний етап’’⁶.

На жаль, по війні, зі встановленням на Західній Україні більшовицького тоталітарного режиму, цей унікальний пам’ятник було знищено. В галицькій пресі збереглась лише не дуже якісна світлина 1931 року, на якій біля цього офіційно ще не відкритого пам’ятника сфотографована група семінаристів. З цієї фотографії важко судити про характер стилевого рішення монумента. Лише на основі деяких іконографічних прикмет можемо припустити, що підготовчим ескізом до цього пам’ятника було скульптурне погруддя митрополита 1931 р. (тонований гіпс). Воно також було знищене в 1952 р. більшовицьким режимом під час «чисток» у фондах Національного музею і відоме нам сьогодні лише з доброї чорно-білої репродукції⁷. Митець трактує в ньому голову митрополита як «українського Мойсея» – мислителя і духовного лідера народу, втілюючи цей задум засобами імпресіоністичної пластики. При тому скульптурну форму він ліпить крупними пластичними ударами – «мазками» гіпсової маси, яка творить на поверхні скульптурної форми багату на контрасти драматичну гру світлотіні. Імпресіоністичний ефект такої ліпки підсилює збережена митцем шерехатість зернистої фактури гіпсового матеріалу. Ліплене в такій пластичній манері скульптурне погруддя митрополита відрізняється від інших рішень Коверка якоюсь особливою схвильованістю і теплотою емоційного звучання. Не дивно, що образне рішення цього погруддя митець використав у своїй праці над монументом владики у Львові 1932 року.

Водночас згадана нами вище друга гіпсова модель пам’ятника митрополитові (зі збірки Національного музею у Львові) виконана в цілком іншому стилевому ключі. Вона вражає зібраністю лаконічної монументальної форми та глибиною духовної інтерпретації образу владики Андрея.

Митець зобразив тут його постать в повний зріст, не у пишних архієрейських ризах, а у скромній, підперезаній ременем монашій рясі, що глибокими складками спадає вниз. Важко опершись лівою рукою на виступ постаменту, митрополит кистю другої руки притуляє до серця ручний хрест. Вся його постать і низько схилена у смиренній молитві голова немов демонструють глибоку покору вищій Божій волі, готовність від серця виконати покладену на нього нелегку місію служіння своєму народові. В трактуванні цього образу Андрій Коверко з геніальною чутливістю зумів уникнути зовнішньої показної величі та наративного моралізаторства. Створений ним образ, попри весь лаконізм і строгість монументальної пластики, передає на диво тонкі духовні інтонації – постать митрополита немов овіяна тишею смиренної молитви.

У стилевому трактуванні цього проєкту (властиво, гіпсової моделі) прочитуються засвоєні А. Коверком уроки популярного тоді в аванґардових колах Львова конструктивізму із властивим йому лаконізмом пластичного вислову та конструктивною логікою побудови форми.

Саме цей, збережений в Національному музеї, проєкт роботи Андрія Коверка був взятий за основу для монумента митрополиту Андрею Шептицькому, встановленого у Львові в 2015 р. до ювілейної дати 150-ліття від дня народження владики.

Цікаво, що журі оголошеного заздалегідь, ще в 2014 році, конкурсу на спорудження цього пам’ятника, розглянуло і відкинуло безліч пропозицій сучасних митців, обравши датований початком 1930-х років проєкт Андрія Коверка. Річ у тому, що створений цим скульптором образ митрополита – піднесений, аскетичний, витриманий в строгих і лаконічних монументальних формах, – якнайкраще відповідає сучасному уявленню про унікальну особистість Андрея Шептицького – великого аскета та жертовного слуги свого народу.

Слід зазначити, що виконавець цього монумента сучасний львівський скульптор Микола Посікіра вніс деякі зміни в образне рішення гіпсового проєкту А. Коверка. Враховуючи особливості глядацького сприйняття монументальної постаті пам’ятника з великих відстаней на просторій Святоюрській площі, автор монумента злегка підняв покірно опущену голову митрополита і цим дещо змінив істотний значеннєвий відтінок в образному задумі Коверка. Натомість М. Посікіра дещо підсилив і гіперболізував на обличчі (зокрема на чолі) митрополита риси духовного мислителя. Сьогодні відлита у бронзі монументальна постать митрополита Андрея заввишки 3,6 метра разом із гранітним постаментом сягає майже шести метрів, домінуючи над розлогою площею на горі перед Святоюрським собором у Львові.

Встановлюючи цей пам’ятник, львівська громада віддала належну шану митрополитові А. Шептицькому – мудрому духовному пастирю і щедрому меценатові української культури.

Любов ВОЛОШИН

Література, примітки:
1. Голубець М. VI виставка АНУМу // Новий Час. – 1935. – Ч.11. – С.4.
2. Бірюльов Ю. Енциклопедія сучасної України. – Київ, 2013. – Т.3. – С.559–560. Також: Тимків Л. Скульптор Андрій Коверко і його творчість //Пам’ятки України: історія та культура. Науковий часопис. – 2004. – Ч.4. – С.114–121
3. Ці високомистецькі твори, на жаль, були знищені в 1952 р. у фондових збірках Національного музею у Львові. Див.: Каталог втрачених експонатів Національного музею у Львові. Автори-упорядники В.Арофікін, Д.Посацька. – Львів, 1996. – С.45. – Кат. №303-304 та іл.
4. Гіпсова модель цього пам’ятника була відлита у бронзі в 1997 р. львівським скульптором Василем Яричем.
5. Журнал ‘’Мистецтво’’. – 1932. – Зош.ІІ–ІІІ. – С.7.
6. Журнал ‘’Мистецтво’’. – 1932. – Зош.ІІ–ІІІ. – С.7 (у рубриці ‘’ Хроніка’’).
7. Його репродукція збереглась у кн.: Каталог втрачених експонатів… op. cit. – С.46. – Кат. №306.

Джерело: ЗБРУЧ