Центральний гастроном на Хрещатику навіть не починали відновлювати: що відбувається з пам’яткою

У Києві навпроти ЦУМу вже багато років за «намальованим фасадом» і рекламними банерами захована одна з найдавніших будівель Хрещатика – колишній готель «Кане» 1874 року. Це пам’ятка історії, архітектури та містобудування місцевого значення також відома як Центральний гастроном, який функціонував у будинку в радянський період. 

Нещодавно мережею ширилась новина, що «готелю «Кане» більше не існує». У заяві ГО «Спадщина Київ», яка першою повідомила цю інформацію, стверджувалося про демонтаж фасаду внаслідок традиційної для Києва практики поступової руйнації закритих банерами пам’яток. Таким чином активісти заявили, що Центральний гастроном «не пережив реставрацію», котра мала б відбутися після сильного пошкодження будинку внаслідок пожежі у 2017 році.

«Хмарочос» звернувся до архітектурного бюро, яке розробило проєкт реставрації Центрального гастроному, та дізнатися чи дійсно унікальна будівля була повністю знищена. Виявилося, що насправді фасади з автентичними декораційними елементами нікуди не зникали, а сама реставрація навіть не розпочиналася. Розповідаємо що зараз відбувається з пам’яткою та чи є шанс на її відновлення.

Одна з найдавніших будівель Хрещатика

Чому Києву так важливо зберегти та відновити Центральний гастроном? Ця будівля одна з небагатьох, які вціліла після руйнування Хрещатика радянськими військами у 1941 році. Але пам’ятка не просто є важливою складовою історичної забудови головної вулиці Києва, а також зберігає свідчення про період бурхливого розвитку міста в ХІХ ст. Тоді Хрещатик заполонили комерційні заклади, а в місті відбувся справжній бум готельного бізнесу. 

Готель, споруджений французьким купцем Жаном-Батистом Кане, звели за проєктом відомого київського архітектора Володимира Ніколаєва у стилі пізнього класицизму. На першому поверсі будинку розмістилися торгові приміщення, а на другому та третьому поверхах – готельні номери або мебльовані кімнати. Зокрема, нижній поверх займало представництво всесвітньо відомого виробника швейних машинок – компанії «Зінгер». 

Але пам’ятка є важливою не лише для історії Києва, а також як складова національної історії. Адже в готелі «Кане» у різний час мешкали такі видатні діячі як Панас Саксаганський, Михайло Врубель, Іван Карпенко-Карий, Павло Скоропадський, Максим Рильський. 

Загалом, готель перебував у приватній власності до кін. 1920-х років, після чого його приєднали до комунального готелю «Нова Росія». Тоді на першому поверсі розташувався «Київський центральний Сорабкоп» (робітничий кооперативний магазин). Згодом колишній готель повністю став Центральним гастрономом.

Пожежа та плани відновлення будівлі

Після остаточної зупинки функціонування гастроному у 2000-х роках, будівля опинилася у власності ТОВ «АБ Інвестиції та розвиток», власниками якого є британська компанія та громадянин Кіпру. З того часу постійно виникали чутки про плани власника нібито перебудувати пам’ятку, зокрема збільшити поверховість будівлі. А у 2017 році Центральний гастроном раптово спалахнув. І хоча у КМДА тоді повідомляли, що за попередніми висновками причиною загорання стала халатність будівельників, громадськість й активісти підозрювали підпал.

Знищення пожежою чергової історичної будівлі викликало сильне обурення серед киян. Тож КМДА зобов’язала власника відновити пам’ятку. Першочергові протиаварійні роботи були погоджені Департаментом охорони культурної спадщини ще в 2018 році. А наступного року Департамент містобудування та архітектури видав містобудівні умови та обмеження на реконструкцію та реставрацію будівлі Центрального гастроному з облаштуванням торговельного центру. Тоді ж реставраційний проєкт представило архітектурне бюро VIHAREV, що має досвід відновлення історичних будівель у Києві.

Однак остаточно до початку повномасштабної війни проєкт так і не був погоджений, як розповідає засновник архітектурного бюро Микола Віхарєв. «Проєкт розглядався у департаментах, ми виправляли деякі зауваження. Але війна зупинила всю цю історію. Після повномасштабного вторгнення зупинилося фінансування і вся діяльність по цьому об’єкту теж призупинилася. Протягом останніх років ми допрацьовували якісь речі. Було навіть декілька спроб відновити процес і повернутися до реалізації проєкту, зокрема за наш власний рахунок», – розповідає архітектор. 

Поточний стан пам’ятки

За словами Миколи Віхарєва, після появи новин про повну руйнацію пам’ятки він сам поїхав на локацію перевірити це. І архітектор каже, що стіни будинку не зникли, хоча і знаходяться в поганому стані: «Наразі основний каркас будівлі збережений, як і п-подібна форма з внутрішнім двориком. Частково збереглися невеликі тераси-балкончики та деякі кімнати. Тобто хоча більшість елементів втрачено, споруда не «знесена під нуль». Головні фасади всі залишилися, разом з ліпниною».

Водночас архітектор зауважує, що протиаварійні роботи, які б мали зберегти стан пам’ятки до початку реставрації, на його думку, не були повноцінно виконані. Внаслідок цього сьогодні збереглося менше елементів, ніж було в будівлі у 2019 році. Наприклад, вже частково зруйновані верхні карнизи, а стіни постійно піддаються негативному впливу через опади та відсутність покрівлі.

«Кожен рік у такому стані будівля зазнає пошкоджень від дощу та снігу. Адже волога проникає всередину старовинної цегли та руйнує її структуру під час морозів. Тож було б дуже добре, якщо б у наступну зиму будинок принаймні закрили згори. Хоча якась покрівля вже мала б бути передбачена протиаварійними роботами. Найімовірніше, раніше цього не зробили через нестачу фінансування», – пояснює Микола Віхарєв.

Відновлення підготовки до реставрації

З огляду на такий стан пам’ятки виникає запитання чи там взагалі проводилися якісь протиаварійні роботи. На сторінці у Facebook, яку компанія «АБ Інвестиції та розвиток» створила для інформування про процес відновлення Центрального гастроному, повідомлення про початок виконання першочергових протиаварійних робіт з’явилося лише шостого травня цього року. Тобто роботи, метою яких є «збереження та консервація існуючих елементів, захист від подальшої руйнації» розпочалися аж після семи років з моменту отримання дозволу.

Що ж стало причиною такої затримки? У коментарях під одним з дописів компанія-власник відповіла, що «дозволи в нашій країні отримати дуже і дуже непросто». «Пройшовши довгий шлях нарад та погоджень, а потім невизначеності війни, ми приступили до реалізації «першочергових протиаварійних робіт». На даний момент на об’єкті розпочато… розчищення наслідків пожежі та розчищення завалів, що виникли внаслідок обрушення аварійних конструкцій», – також зазначається у повідомленні про початок робіт. 

Питання чому за стільки років для збереження принаймні залишків історичної будівлі не було вжито жодних елементарних заходів, які не вимагають великого фінансування (наприклад, натягнення тенту над будинком), і чому після пожежі 2017 року не була проведена навіть розчистка території – залишається відкритим. 

До речі, наступного дня після повідомлення про початок протиаварійних робіт, активіст Дмитро Перов заявив про руйнування пам’ятки через демонтаж і розбір внутрішніх перекриттів. Хоча до цього власник пояснював, що конструкції стін, перекриттів і балконів становлять загрозу навіть для людей на прилеглих вулицях. «Експертно визнано, що подальша експлуатація конструкцій без виконання заходів із їх заміни або посилення є неможливою», – зазначалося у повідомленні про початок протиаварійних робіт. 

Окрім того, компанія «АБ Інвестиції та розвиток» пообіцяла зберегти максимальну кількість автентичних елементів будинку, задля чого замовила проєкт першочергових протиаварійних робіт творчій архітектурній майстерні Юрія Лосицького (відомого українського архітектора-реставратора). Але зважаючи на ставлення власника до пам’ятки протягом багатьох років, цілком логічно, що в громадськості виникає недовіра до справжньої мети робіт у будівлі та підозри щодо цілеспрямованого доведення конструкцій до стану руйнації.

Тому Микола Віхарєв наголошує на важливості суспільного нагляду за інвесторами проєктів з відновлення історичних пам’яток: «Я дуже вдячний громадськості, що вона тримає це питання на контролі. Адже хоч інвестори і мають заробляти зі своїх проєктів, іноді саме громадська думка формує «русло», куди спрямовуються інвестиції. Тому девелоперський бізнес все ж має контролюватися громадою. Особливо у випадку, коли активісти й громадськість фактично взяли на себе функцію державних і міських органів, котрі мусили б бути відповідальними за це. Тільки важливо транслювати точну інформацію та налагоджувати комунікацію з усіма учасниками процесу, щоб громадський контроль був максимально якісним».

Тож архітектор підкреслює потребу і надалі слідкувати за діями інвестора та процесом реалізації проєкту відновлення Центрального гастроному, оскільки вважає саме громадський моніторинг гарантією збереження пам’ятки. Наразі власник обіцяє зберегти фасади та висотність будівлі, як складової історичної частини міста. Це передбачає і реставраційний проєкт. А ось розпочати саму реставрацію Микола Віхарєв сподівається вже цього року. Адже, за його словами, цьогоріч інвестору нарешті вдалося знайти кошти для відновлення робіт.

Головною причиною відкладення початку реставрації, як розповідає архітектор, наразі є отримання необхідних дозволів у Міністерстві розвитку громад та територій. Адже проєкт розроблявся ще до повномасштабної війни і тепер потрібно врахувати нещодавні зміни в законодавстві, наприклад щодо облаштування укриття, шляхів евакуації тощо. Однак ці вимоги достатньо складно реалізувати в історичній пам’ятці, яка ще й передбачає велику кількість відвідувачів як майбутній торговельний центр. Тому власнику доводиться проходити консультації в Міністерстві, яке може погодити індивідуальні норми та особливості проєктування для окремих випадків. 

«Скільки точно часу триватиме процес з Міністерством – сказати важко. Крім того, проєкт необхідно остаточно погодити з ДОКС. А для цього ще потрібно змінювати чинний реставраційний проєкт. Наприклад, у початковому варіанті на покрівлі передбачалися скляні елементи. Тому зараз ми їх прибрали, щоб пришвидшити отримання дозволів. І ще треба розрахувати новий кошторис проєкту, який декілька років тому за нашими підрахунками виходив десь від десяти мільйонів доларів», – пояснює Микола Віхарєв.

Що передбачає проєкт реставрації

Перший варіант проєкту реставрації Центрального гастроному передбачав збереження трьох поверхів будівлі, оригінальне мінімалістичне оздоблення фасаду, цегляне обрамлення вікон і відкриті кутові балкони. Новий варіант ще остаточно не завершений. Але заплановане призначення будівлі точно не зміниться, як розповідає Микола Віхарєв. 

Перші поверхи оновленого будинку будуть віддані під торгівлю, а верхній – під адміністративно-офісні приміщення. Зокрема, на першому поверсі планується розміщення великого магазину, наприклад супермаркету якоїсь відомої торговельної мережі, що стане збереженням традиції Центрального гастроному. За словами архітектора, будівлі вирішили не повертати оригінальну функцію готелю, оскільки зараз це вже неактуально. Також всередині буде облаштований дворовий простір.

Історичний вигляд інтер’єрів поки не передбачається. Хоча Микола Віхарєв допускає можливі зміни після поновлення проєкту. Крім цього, власник пообіцяв реалізувати побажання архітекторів створити музей Михайла Врубеля в одному або декількох приміщеннях. «На словах інвестор дав таку обіцянку, тому сподіваюся, що ми зможемо це втілити. Адже музейний простір став би даниною пам’яті творчості Врубеля, який мешкав у цьому готелі під час роботи над розписом Володимирського собору. Це було б чудовим доповненням до сучасної функції оновленої історичної пам’ятки», – зазначає Микола Віхарєв.