Освіта без фільтрів: СЕО КМDШ Всесвіт Ліна Жигінас — про міфи і реальність сучасної освіти України

Стереотипи щодо приватних шкіл, сучасні освітні тенденції, критерії пошуку школи для дітей та психологічні аспекти навчання — Ліна Жигінас, СЕО мережі приватних шкіл та садочків КМDШ Всесвіт, на ELLE Active Forum під час розмови з головною редакторкою ELLE Софією Забугою поділилася, чим живе зараз ринок приватної освіти в Україні та як КМДШ руйнує міфи про «школи для мажорів». 

Панує думка, що в державній школі — справжнє навчання, а приватні школи — це ті, де розбещують дітей, і освіта, яку вони там отримують, є не досить серйозною. Пані Ліно, хотіла запитати ваше ставлення до цього міфу.

Розподіл на державні і приватні заклади не є тотожним поняттям «якісна» і «неякісна» освіта. Я знаю чимало державних шкіл, які дають якісну академічну освіту. Я знаю багато приватних навчальних закладів, які дійсно тільки бавлять. А звідки виникла ця тема?

Державні навчальні заклади дійсно більш сфокусовані на академічній програмі. І якщо говорити про додаткову формаційну програму, вона там зосереджена хіба що навколо культури, внутрішніх свят. Якщо ми говоримо про soft skills і про дозвілля, воно там дещо обмежене.

Приватні навчальні заклади надають більш комплексний продукт. Якщо ми говоримо про школу повного дня, це не просто академічна програма разом з групою продовженого дня. Вони більш незалежні в формуванні свого освітнього продукту. Відповідно є академічна і формаційна частини. Саме в останній виникає дозвілля.

Але коли ви приводите дитину в приватний навчальний заклад, у мене до вас величезне прохання — не піддавайтесь на атракціон, який розташований біля навчального закладу. Це тільки маленька частинка — дозвілля. Ставте більше питань саме про те, як реалізується академічна програма.

Я знаю приватні навчальні заклади, де дуже класно побудована розважальна програма. Тим не менш, якщо говорити про академічну частину — там може не бути, до прикладу, викладача фізики. Але це завуальовано іншою назвою предмету: «У нас інтегрований предмет — Science». Так, там є викладач хімії й біології, але немає фізики. І далі виникають проблеми на кшталт «мою дитину класно бавили, але погано вчили». Звідси й виникає це стереотипне мислення, яке перекладається на всі приватні школи.

Відповідно, коли ви обираєте навчальний заклад, дуже погана стратегія обирати той, де дитині просто цікаво через налагоджене дозвілля. Як і погана стратегія обирати державну школу, йдучи до конкретного викладача. Адже вчитель — жива людина, яка може змінити місце роботи й проживання, яка може бути обмежена в своїй академічній свободі через регулятора.  

Ставте більше питань. Так, приватна школа пропонує цілісну освітньо-формаційну програму, але магія криється в тому, як вона її реалізує.

До речі, до цього стереотипу є ще один, про який я не можу змовчати. Нібито в приватних школах оцінки ставлять просто так: «Я привела дитину в приватну школу, тому у неї будуть найкращі оцінки». Ні, ви привели дитину в приватну школу, а в приватній школі діти отримують освітні послуги. Тож дитина має бути вмотивована вчитись, і це бажання мають підсилювати вдома, власним прикладом, що вчитись — це круто і буде потрібно все життя. Зараз, звісно, ти можеш спиратися на статки своєї родини, але ким ти є в самостійному житті? Це визначається і закладається тут і зараз, в школі. Тому, відповідно, приватна школа не тотожна невиправдано високим оцінкам дитини. Вони об’єктивні.

На що звернути увагу при виборі школи для дитини?

Аналізуйте не тільки результати НМТ. Освітні заклади, державні і приватні, можуть не орієнтуватися виключно на цей фінальний тест. Діти там можуть обирати власну освітню траєкторію, планувати вступ не лише в Україні, а й за кордоном. Деякі взагалі беруть gap year, бо ще не знають, чим хочуть займатися в майбутньому. Відповідно, рейтинг НМТ не завжди показовий. Так, він поки єдиний в Україні, щоб порівняти успіхи випускників, але він не є мірилом якості.

Ставте питання батькам з цієї школи та дивіться на реальні результати. Олімпіади, конкурси, дебати, міжнародні програми — дивіться на те, як діти реалізуються і підтверджують якість своєї освіти поза уроками.

Не орієнтуйтесь виключно на відгуки в інтернеті. Це суб’єктивна думка конкретної родини, і вони описують той кейс, який стався саме з ними. Часто — з позиції непорозуміння або особистої образи. Взагалі до оцінок в Інтернеті у мене дуже упереджене ставлення — як до негативних, так і до позитивних. Реальна картина може дуже відрізнятись, краще пересвідчитись в цьому особисто.

І ще один стереотип, який потребує спростування. Існує думка, що приватні школи дорогі, тому там навчаються лише «мажори», а пересічний українець не може собі цього дозволити. Якою насправді є ситуація зараз?

Можу розповісти лише на досвіді мережі КМDШ Всесвіт. Немає жодної родини, яка б зараз на співбесіді не ставила питання, а як у вас з «мажорством» у конкретній школі? Це свідчить про те, що батьки не сповідують подібні «цінності». І це позитивний тренд. Адже якщо ми з родинами будемо пропагувати абсолютно різні координати, це буде розхитування дитини. Тож ми з батьками в цьому питанні солідарні. Дитина розуміє і в школі, і вдома, що «мажорство» — це не круто. Воно не є критерієм, який визначає її особистість, а просто демонструє статки родини.

Ми зі своєю батьківською спільнотою вибудовуємо цей ефект змалечку, з дитячого садочку. Адже в нас мережа містить і садочки, і школи. Освітньо-формаційна програма, яка існує в мережі КМDШ Всесвіт, охоплює абсолютно всі вікові категорії.

Фокус уваги зміщується з того, чи брендова у тебе сумка та якої моделі у тебе iРhone, на те, ким ти є як особистість. Це проєктна діяльність, розкриття талантів кожної дитини, можливість стати президентом школи, реалізувати власний крутий проєкт, за який тобі будуть аплодувати твої однолітки. Це про інші цінності.

Навчання у нас коштує недешево, але в КМDШ Всесвіт вчаться діти різного статку. У нас є діти з родин, які легко можуть собі дозволити платити за такі освітні послуги. Є ті родини, які докладають надзусиль для того, щоб забезпечити дітям якісну освіту. Є й діти, які виграли гранти, що покривають до 50% і навіть 100% вартості навчання. Відповідно, це учні з абсолютно різним рівнем достатку в родині, але він і не виноситься публічно.

Моя донька навчається в одній з наших шкіл — КМDШ Голосіїв. І коли вручали грантові сертифікати, директорка попросила мене передати їх учням, які отримали компенсацію 50% і 100% навчання. Я не очікувала такої реакції. В коворкінгу зібрались діти з усієї школи і викладачі, і коли озвучували результати грантової програми, всі аплодували стоячи. Ви б чули ці овації. Діти реально вважають цих учнів крутими. І вони справді круті — вони мають просто неймовірні результати, вони переможці міжнародних олімпіад, вони дуже активні, вони мають свій особистий бренд в школі, побудований не на матеріальній складовій, і це надзвичайно круто. Скажу чесно, я тоді заплакала, мене це дуже вразило.

Так, я не виключаю, що прояви «мажорства» можуть бути, і не лише в приватній школі, але й у державній. Але ситуація змінюється. Ми виховуємо особистостей. І ти не можеш спиратися виключно на здобутки своєї родини, якими б вони не були.

На жаль, в школах і досі гостро постає питання булінгу. Як йому протидіяти?

Шкіл без булінгу не існує. Вибачте, якщо я вас розчарувала. Булінг не треба заперечувати — з ним треба вміти працювати і передбачати його. Відповідно — працювати на упередження.

Якщо в школі є політики, які запобігають булінгу, і політика, яка дозволяє вирішувати конфлікти будь-якого рівня, — це школа, якій можна довірити дитину. Байдуже, чи державна вона, чи приватна.

Якщо є розуміння, як це виявляти та як з цим працювати — це про безпеку й психологічний комфорт дітей. Бо будь-який конфлікт, навіть якщо смикнути дівчинку за косичку, без модераторства дорослого може перерости в булінг.

З іншого боку, батьки іноді зловживають цим терміном. Вони булінгом називають абсолютно все, що їх не влаштовує. Проте школа має достатньо експертизи для того, щоб розібратися з цим і вибудувати екологічні взаємини між учнями, а також — між учнями і вчителями.

Ще одне питання, більш екзистенційне. Ми спостерігаємо не дуже добру тенденцію, коли відбувається відтік молоді за кордон, яка бачить своє майбутнє не в Україні. Що з цим можна зробити?

Ця тенденція існувала і до війни. Причина цьому — глобалізація. Приклад — вивчення англійської мови. Це must have, щоб бути на передовій в отриманні якісної інформації, винаходів, освітніх послуг з усього світу й імплементувати це в Україні.

Так, під час війни це явище прогресує. Тут мають місце не лише безпекові питання, але й якісні. Передусім, це питання вибору дитини. За кордоном дійсно є такі виші, яким немає аналогів у нас. У випадку творчості Україну важко порівняти з тим, що представлено на ринку освітніх послуг в Італії та Великій Британії.

А як же патріотичне виховання? На мою думку, це не про те, де дитина отримала вищу освіту. Це про те, де вона потім продовжує свій життєвий шлях.

Так, вона може вчитись і навіть працювати  деякий час за кордоном. Але якщо вона нерозривно пов’язана з Україною — вона повернеться.

Мої племінниці, які навчались в КМDШ, отримали освіту в Євросоюзі. Тим не менш, працюють зараз на дві країни — Польщу й Україну. Вони мають проєкти в обох країнах, а фізично перебувають в Україні. Це їхній свідомий вибір. 

Рішення ухвалюють самі випускники — це їхнє майбутнє. Є такі, які зараз обирають Австралію чи Сполучені Штати, а є й ті, які, навчаючись в університетах Ліги Плюща, повернулись в Україну та працюють в девелоперському бізнесі тут і зараз.

Розкажіть про одну унікальну річ, яка існує саме в мережі шкіл КМДШ?

Знаєте, є така показова тенденція — коли тебе копіюють, ти попереду. Ми озвучили якусь новинку, і вона впроваджується іншим освітнім закладом. І це загалом добре — таким чином розвивається ринок освітніх послуг. Розповім про унікальну річ, яку ще не скопіювала жодна школа в Україні, — освітнє наставництво.

В основі філософії КМDШ — переконання, що особистостей виховують особистості.  У нас в мережі це забезпечується шляхом тьюторства в молодшій школі і освітнього едвайзерства в середній та старшій. Авторитетний дорослий, якого обирає сам учень, проводить його до конкретних цілей, також визначених самою дитиною. Наставник допомагає сфокусуватися, і це можуть бути абсолютно різні аспекти. Тайм-менеджмент, зони розвитку з певних предметів, вступ до спеціалізованого ВНЗ.  Відповідно, освітній едвайзер допомагає досягти цієї цілі.

На початку навчального року представляється пул едвайзерів, які готові стати наставниками для дітей. І ті самі обирають свого дорослого. До прикладу, моя донька обрала викладачку англійської мови, тому що їй легко з нею розмовляти — вони на одній хвилі. Адже важливі навіть такі нюанси, щоб між наставником і дитиною виниклі комфортні взаємини й довіра. Ця викладачка допомагала доньці вибудувати освітню стратегію на весь навчальний рік. Направляла, допомагала розподілити сили, щоб вистачило ресурсу і на навчання, і на позакласні активності.

Наставник допомагає врегульовувати спірні питання з викладачами, враховує емоційний стан дитини. За допомогою цього авторитетного освітнього едвайзера ти можеш зробити краш-тест вирішення будь-якої ситуації.

Тому що помилятись — це нормально. Питання в тому, чи усвідомиш ти свою помилку та як ти її виправиш.