З минулого Знесіння. Частина третя

Продовжуємо знайомити читачів Фотографій старого Львова з циклом публікацій про історію Знесіння.

Цикл статей “З минулого Знесіння”, авторства український історика, професора Українського вільного університету, дійсного члена Наукового товариства імені Шевченка Миколи Андрусяка було надруковано у часописі Діло в 1932 році. Друга частина побачила світ на сторінках газети 12 червня 1932 р. (№ 128). Почитати першу частину можна тут, другу – тут

З минулого Знесіння.

Господарські відносини в XV—XVIII ст.

Перед війною було на Знесінні трьох загородників; після війни не було жадного.

Щодо панщини, то робили її селяни з дворища три дні в тижні, у часі жнив крім дня. Відробляючи в тих днях панщину косили сіножати та сторожили в день і в ночі.

Самі знесінчани не виставляли вибранця, тільки прикладалися грошевою складкою (20 зол. і 20 ґр.) на вибранця до Гряди.

У селі була коршма, що опустіла ще перед війною. Одначе люстраційна комісія, покликуючися на люстрацію з 1628 р., визначила, що з неї повинно бути 12 зол. приходу, бо «пиво з села може шинкуватися, як і досі шинкувалося».

Суму приходу з села означено на 19 зол. і 24 ґр.

Зазначено тут також межі села. Знесіння – як подає люстрація – межує «з Ляшками з одної, з Кривчичами з другої, з Личаковом третьої, з Краківським передмістям, ґрунтами законниць від Всіх Святих з четвертої сторони».

На знесінському фільварку була пекарня з сіньми та коморою й конюшня.

Врожай на фільварковому лані представлявся ось так: з висіяних 12 львівських півмірок (1 льв. півмірка = 66,5 фунта) жита зібрано 30 кіп; коли відрахувати плід на засів та харч (10 півмірок) лишалося 23 льв. півм., з 6 льв. півм ячменю зібрано 16 кіп. коли рахувати на засів і харч (4) лишалося решта 14 льв. півм., з 12 півм. вівса зібрано 30 кіп, на харч ішло 10 півм., лишалося 23. З 4 півмірок гречки зібрано 12 кіп, з чого на харч ішло 4 півмірок, а 4 лишалося. З півмірки гороху зібрано 8 кіп, На харч призначувано 4 лишалося 5.

За львівську півмірку жита платили по золотому – разом 23 зол., ячменю 20 ґр. – разом 9 зол. 10 ґр., вівса 15 ґр. – разом 11 зол. 15 ґр, гречки 2 ґр. – разом 2 зол. 20 ґр., гороху по золотому – разом 5 золотих. Приходу з фільварку було разом 51 зол. та 15 ґр.

Власного сіна на фільварку не мали; треба було купувати. Не сіяно також проса, тому, що не родилося.

Всіх приходів зі Знесіння і фільварку було разом 71 зол. і 9 ґр.

Коли переводили люстрацію, жалілися піддані на львівських міщан, що мають свої поля й сіножати серед їхніх, а не хочуть прикладатися до жадних публичних і жовнірських податків.

Маємо ще одну люстрацію Знесіння з 1765 р. Посесоркою села була тоді Ева з Куницьких Потоцька (від 1764 р.). Всіх підданих селян було 60, з яких двох призначено до двірських послуг та двох до аренди. Всі інші (56) були зобовязані до таких повинностей: ті, що сиділи на двох четвертинах лану, були зобовязані до дводенної роботи в тижні весь рік і мусіли давати 2 курки та 10 ґр. комірного, з одної четвертини до одноденної роботи в тижні та давати 1 курку й 6 ґр. комірного. Загородники не робили панщини, тільки давали пів курки й півтретя ґроша комірного й робили на панському лані тільки в часі жнив (обжинки), відбували шарварки до направи доріг та по черзі нічну й денну сторожу.

Взагалі знесінчани відробляли на рік 1716 днів панщини, зі запрягом, що оцінено на 686 зол. і 12 ґр. (1 день по 12 ґр.) та 1065 днів ручної роботи, оціненої па 213 зол. (1 день по б ґр). комірне від мельника й за панщину побирав двір 232 зол. і 12 ґр., вартість побраних зі села 55 ½ курей по 10 ґр. була разом 18 зол. і 15 ґр., вкінці за аренду бровара одержував 600 зол. Усі доходи зі Знесіння рівні були 1750 зол. і 12 ґр. З того відпадало 80 зол. на підстаросту, а з останніх 1670 зол. 12 ґр. з четвертини (1252 зол. 24 ґр.) належало до посесорки, а одну (417 зол. 18 ґр.) як податок до державн. скарбу «кварту» у своїм часі плачено у львів. коморі (митовім уряді).

Ткачів на Знесінні тоді не було, ані пасік.

Парохом був о. Теодор Прокопович за презентою з 21 лютого 1758 р.; знесінська церква була без ерекції (фондації).

Багато ґрунтів на Знесінні належало тоді до громадян Львова. До пароха церкви св. Теодора у Львові належала ще від 1559 р. сіножать на Знесінні під Високим Замком. Львівська вірменська катедра була власником сіножаті, дарованої у 1616 р. львівськими вірменами Миколою й Григором Іваськовичами. Сіножать «протаща» переходила з рук до рук інших львівський міщан; у 1628-1698 рр. була власністю Рачковольських, у 1698-1750 рр. – спершу Степана Суманчевського, відтак Казимира Снігурського, вкінці від 1750 р. –  Севастіяна й Маріянни Фешингерів. Також багато інших міщан і передміщан, як також світських духовних і манастирів мало свої посілости, між іншими львівські домінікани, кармелити, св. Мартина й провізори шпиталю св. Духа.

Микола АНДРУСЯК

Далі буде…