Мешканці шведського міста з найчистішим у країні водогоном, дізналися, що його десятиліттями забруднювали хімікатами

У грудні 2013 року мешканці маленького шведського міста дізналися, що їх водопостачання, яке раніше вважалося одним із найчистіших у країні, містило високий рівень пер- та поліфторалкільних речовин (ПФА).

Виявилося, що ці речовини потрапляли у воду з піни для пожежогасіння, яка використовувалася на авіабазі поряд. Це тривало десятиліттями, але ніхто раніше не перевіряв воду на наявність цих шкідливих речовин.

Шведське агентство з харчових продуктів швидко опублікувало заяву, що хімічні речовини у воді не «становлять ризику для здоров’я». Але дослідники з Лундського університету перевірили стан здоров’я місцевих дітей і виявили, що рівень ПФК у крові був більше ніж у 37 разів вищий, ніж у дітей з інших районів. Муніципалітет намагався заспокоїти батьків, запевнивши, що немає підстав хвилюватися щодо можливих захворювань у майбутньому.

Але аналізи продовжувались, і результати показали, що рівень ПФАС у старших мешканців Роннебю був у рази вищим за безпечний рівень. У деяких випадках рівень ПФАС перевищував норму більш ніж у 1000 разів.

На той час з’ясувалося, що ніхто не проводив серйозних досліджень впливу цих хімікатів на організм. Перфторвуглецеві кислоти (ПФА) були створені в 1930-х роках для ізоляції електропроводки, і з того часу з’явилось понад 14 500 їх різновидів. Найпоширеніше її використання – піна для гасіння пожеж, бо ці речовини не розкладаються при високих температурах або під впливом хімікатів. Але також не розкладаються в організмі і в природі. До 2010-х років вчені виявили зв’язок між деякими видами раку і ПФА.

Дослідження тривали й виявилось, що перфторфеніламіну у воді Роннебю був найвищим за всю історію. Він перевищував безпечний поріг у 2450 разів.

У 2014 році мешканці зустрілися з міськими чиновниками, представниками армії, з авіабази якої і відбувався витік піни у водопровід та дослідниками з Лундського університету, але влада лише заспокоювала їх.

Тоді ініціативна група вирішила подати до суду, що було дуже ризикованим, адже шведська судова система робить це практично неможливим для людей з низьким доходом, адже сторона, що програла, має сплатити юридичні витрати, а також витрати опонента.

Проте у 2016 році 165 позивачів вирішили йти до суду. Розгляд справи тривав роками, і деякі родини витратили на це понад мільйон гривень в еквіваленті. У 2021 році водопровідну компанію визнали відповідальною за забруднення води, але в грудні 2022 року рішення було скасовано апеляційною інстанцією. Після цього позивачам довелося заплатити всі юридичні витрати.

Та мешканці звернулися до Верховного суду, отримавши підтримку від Роберта Білотта — адвоката, який виграв справу проти компанії DuPont через забруднення тефлоном. Він намагався довести, що забруднення крові ПФАС є травмою, що підлягає компенсації. Минуло майже десять років з моменту виявлення забруднення, і у деяких мешканців вже почали проявлятися наслідки – хтось захворів на рідкісну лейоміосаркому, також вони страждали на інші види онкології.

У 2023 році Верховний суд прийняв рішення на користь жителів містечка. Але «боротьба» ще триває, бо зараз їм треба домогтись компенсації.

Коментарі:

*Ці коментарі модеруються відповідно до наших правил ком’юніті