Пожежа у лондонському ЖК Гренфелл: як 72 людини згоріли за 5000 фунтів

Днями на Netflix вийшов документальний фільм про пожежу в житловій 24-поверхівці Grenfell Tower у Лондоні, що сталася 2017 року. Тоді загинули 72 мешканця будівлі. Фільм розповідає про обставини та причини трагедії — вони торкаються питань недбалості, дерегуляції та джентрифікації міського простору.

«Гренфелл можна було б вважати унікальним випадком, що стався з окремою групою людей, але жертви внаслідок нехтування безпекою на догоду прибутку — це універсальне», — зазначає режисерка Олайде Садік у коментарі The Guardian.

Більмо на оці

Північний Кенсінгтон, можливо, є найбільш соціально контрастним районом Лондона. Саме тут 1958 року спалахнули расистські заворушення: хвиля насильства молодих неонацистів проти вихідців із Індії, Африки, Карибів. Колись тут були трущоби, але за останні десятиліття вартість нерухомості у Кенсінгтоні значно зросла, і тепер це чи не найпрестижніший район британської столиці.

Збудована у 1970-х бетонна бруталістська висотка «Гренфелл» почала виглядати як більмо на оці. Мешканці заперечують, що будинок було заселено самими бідними мігрантами: там жили й люди середнього класу, як-от програмісти й архітектори. Однак, за словами режисерки, «саме житло означало, що його мешканці можуть вважатися другим сортом».

Міська влада вирішила косметично приоздобити будинок, щоб він не настільки вибивався з-поміж навколишньої забудови та не впливав на вартість дорогої нерухомості. У 2016 році на бетонний фасад навісили сандвічеві панелі.

Вогненебезпечні панелі

В облицюванні використали алюмініє-композитні панелі Reynobond PE американської компанії Arconic. У виробництві також брали участь компанії Celotex і Kingspan. Той тип, яким оздобили фасад «Гренфелл», монтувався у вигляді касет: алюмінієвий шар огинав пластиковий наповнювач, що робило його ще горючішим, а також недоступним для гасіння.

У 2005 році компанія протестувала касети, й результати показали, що матеріал надзвичайно вогненебезпечний. Зокрема, у звіті вказувалося, що цей тип облицювання не підходить для будівель вищих за 12 метрів. Але результати приховали.

Послаблення регуляцій

Тодішній прем’єр Великої Британії Девід Кемерон якраз провадив політику послаблення регуляцій: нібито прибрати бюрократичні перепони на шляху розвитку бізнесу. Він заявив, що кожна пропозиція запровадження нової регуляції мусить компенсуватися скасуванням двох інших.

Тож нові вимоги до пожежної безпеки були фактично заблоковані. А ці вимоги висувалися — після пожежі у лондонській багатоповерхівці Lakanal House у 2009 році що забрала шість життів. Тоді так само вогонь поширився облицювальними панелями за лічені хвилини.

Але тодішній міністр житлового господарства Ерік Піклз у відповідь на рекомендації коронера сказав, що не зобов’язаний «цілувати зад». Згодом, уже після трагедії, він почав свою участь у судовому засіданні з заяви, що має обмаль часу і порадив присутнім цей його дорогоцінний час не гаяти.

В інших країнах зробили з аналогічних сильних пожеж висновки. Зокрема, алюмініє-композитними панелями були оздоблені висотки, які горіли 2009 року в Бухаресті, 2010 року в Шанхаї, 2012-го у Ліллі, 2014-го у Мельбурні, 2015-го у Дубаї. Arconic довелося прибрати свій товар із низки ринків. Але у Великій Британії ринок лишався відкритим. В одному з корпоративних листів сказано: «В Англії можна робити з PE-панелями що завгодно».

Економія 5000 фунтів

У виборі облицювання місто керувалося передусім економією грошей. Безпечніший, вогнетривкий матеріал того ж виробника коштував би на 2 фунти за квадратний метр дорожче. Різниця для всього будинку склала би 5000 фунтів. Якщо поділити на 120 квартир, то виходило 40 фунтів на квартиру, підрахував журналіст-розслідувач Пітер Еппс.

Під час робіт мешканці бачили, що якість фасаду лишає бажати кращого. Вони спитали підрядника: «А ви б хотіли такий матеріал на своєму будинку?». На це почули відповідь: «Якби мені це дісталося безкоштовно, то звісно». Мешканців це обурило — їм фактично заявили, що вони отримують подачку, тож краще заткатися.

Вогонь виник у квартирі на четвертому поверсі о першій ночі 14 червня 2017 року: загорівся холодильник.

Серед загиблих було 18 дітей, наймолодшому з яких — шість місяців. Окрім того, в утробі матері загинув ненароджений хлопчик. Один із пожежників годину розмовляв по телефону з заблокованою молодою жінкою з дитиною, не маючи змоги дістатися їх: в якийсь момент вона повідомила, що її син помер, незабаром замовкла сама.

24-поверхівка горіла 60 годин.

Помилки пожежників

Припускають, що значної кількості жертв можна було б уникнути, якби пожежні бригади керувалися алгоритмами, адекватними саме такого типу пожежам. Британські пожежники слідують стратегії Stay Put: вона передбачає рекомендацію мешканцям багатоповерхового будинку, що перебувають у квартирах, безпосередньо не охоплених вогнем, лишатися всередині з зачиненими вікнами і дверями, очікуючи на прибуття рятувальників.

Ця порада виявилася фатальною для десятків людей.

Вже на третю годину вирування пожежі у «Гренфеллі» рятувальники зрозуміли, що евакуювати десятки людей, що опинилися в пастці, не вийде, й почали радити виходити самим.

Рослідування показало, що існувала інформація щодо особливостей пожеж облицювання високих будівель (cladding fires), але пожежний департамент Лондона не було з нею ознайомлено. Під час таких пожеж вогонь поширюється за лічені хвилини на десятки поверхів, і виділяє обсяги токсичного диму в рази більші, ніж під час інших пожеж.

Навесні 2025 року було погоджено демонтаж згорілої будівлі, зараз її готують до знесення.

Коментарі:

*Ці коментарі модеруються відповідно до наших правил ком’юніті