«Мистецтво через усвідомлення» — нова планетарна течія, якої не знало людство

Світове мистецтво вступило в нову фазу. В епоху кліматичних змін, війн і глобальної нестабільності народжується нова течія, що не має аналогів у мистецькій історії. Вона не імітує попередників, не заперечує, не копіює — вона відкриває новий горизонт. Ця течія називається «Art through the awareness» — «Мистецтво через усвідомлення». Її суть — не в стилі, не у формі, а в дії.

Початок був у Дюссельдорфі. Група митців із Німеччини, Польщі та Бельгії, очолювана українцем Володимиром Козюком, створила полотно на підтримку України. Але ця дія вийшла за межі солідарності. Вона стала точкою народження нової естетичної філософії — філософії мистецтва, яке не просто зображає, а втручається в реальність. Мистецтва, яке рятує.

Це мистецтво не має центру і периферії. Тут немає «я», є лише «ми». Сьогодні до руху приєдналося понад 1300 митців зі 130 країн світу. Від Токіо до Лісабона, від Тбілісі до Буенос-Айреса об’єдналися заради порятунку цивілізації. Їх підтримали сотні художників, музикантів, спортсменів, політиків, дітей і філософів — щоб разом творити єдину симфонію доброти, надії й правди.

у Верховній Раді України, відбулася особлива подія. Не урочистість — а вибух людяності. Ми представили перше полотно міжнародного проєкту «Моя хата не скраю», створене разом із дітьми-біженцями, дітьми війни, сиротами, тими, хто зазнав втрат, але не втратив надії.народні депутати Ірина Борзова Ірина Борзова, Мезенцева Марія Ростислав Тістик   і Тетяна Циба

Це нова мистецька синергія, де кожен пензель — як свідчення. Де кожен мазок — як голос. Так народилися знакові проєкти: «Квіти пам’яті в глибинах Чорного квадрата», «Україна крізь віки», «Молитва за Україну», «Моя хата не скраю». Це не виставки — це культурні маніфести.

Особливе місце посідає дитяча участь. Учасниками проєкту «Моя хата не скраю» стали понад сто дітей-біженців. Вони малювали не лише картини, а й дерева, каміння, землю. Їхні руки, пофарбовані в жовто-блакитне, залишили відбитки на полотнах, що стали частиною парламентських сесій, міжнародних форумів, виставок у Лондоні, Ватикані, Страсбурзі. Це — мистецтво покоління, що зростає під вибухи, але мріє.

Мистецтво через усвідомлення — це відповідь на біль і мовчання. Це платформа нового гуманізму. Тут зміст важливіший за техніку. Тут правда важливіша за форму. Тут дитячий малюнок сильніший за академічний реалізм, бо в ньому — життя.

Це течія, що перевизначає роль художника. Він більше не творець для галереї, не спостерігач. Він — учасник історії. Свідок. Діяч. Інколи — рятівник. Як картина, що була продана на аукціоні Christie’s заради порятунку життя. Як подарунок президентом Папі Римському — там, де митці говорили мовою кольору.

Історія цієї течії — це історія дій. Це дія у відповідь на виклики. Це об’єднання у часи роз’єднань. Це потужний рух, де митці більше не чекають — вони діють. Де політик стає колекціонером не мистецтва, а сенсів. Де світові зірки говорять: «Я з вами» — і їхні імена вписуються у полотно нової епохи.

Можливо, вперше в історії мистецтва не твори шукають музей, а світ — шукає ці твори. Бо вони — не експонати. Вони — свідки.

Сьогодні ми стоїмо на межі естетичної революції. «Art through the awareness» — не стиль і не метод. Це шлях. Це — новий світ у мистецтві, що став відповіддю на нові виклики. І саме в цьому — його безпрецедентна сила.

Мій друг Володимир Козюк це зробив. У мистецтві давно не було таких масштабних зламів площин. Володимир Козюк створив течію, де кожен може бути собою, залишаючись зі своїм хистом, напрямом і дією, але бути частиною вселенського «ми». Сьогодні, разом із баронесою Жизельдою Салбу, Володимир Козюк фактично перегортає сторінку історії сучасного мистецтва  лишаючи застаріле позаду. Навіть діджитал — вже вчорашній. Навіть ШІ — вже не виклик. Бо нова форма на сьогодні — це «мистецтво через усвідомлення» - форма, вщент наповнена змістом.

Микола Зінченко, мистецтвознавець, член Національної спілки художників України спеціально для видання «Ukraineartnews.com”