Письменницю зі Львова Вікторію Амеліну, яку вбили росіяни, посмертно нагородили премією Орвелла

Про це інформує The Guardian.

"Незабутня картина людських наслідків війни", – сказав про книгу голова журі Кім Даррок.

Йдеться про незавершену книгу Вікторії Амеліної "Дивлячись на жінок, які дивляться на війну", що поєднує щоденникові записи, інтерв'ю, репортажі з місць воєнних злочинів та поезію. Книгаа вийшла у 2025 році у видавництві William Collins, а передмову до неї написала Маргарет Етвуд.

"Амеліна привносить у свою розповідь гостроту журналістки та майстерність природженої письменниці, що робить її справжньою спадкоємицею Джорджа Орвелла", – зазначив Кім Даррок.

Коли Росія вторглася в Україну у 2022 році, Амеліна працювала над романом, але невдовзі перейшла до поезії та документалістики. Вона надіслала подрузі останній варіант книги "Дивлячись на жінок, які дивляться на війну" незадовго до своєї смерті. 

Після її смерті у віці 37 років група письменників разом з чоловіком Вікторії Алексом упорядкували матеріал – який, за їхніми оцінками, становив близько 60% від того, що планувала Амеліна – у зручну для читання версію, додавши виноски та іноді вставляючи матеріал з попередніх чернеток.

Від імені Вікторії Амеліної нагороду прийняв її чоловік. 

Додамо, що премія імені Джорджа Орвелла присуджується за твори, які "здатні перетворити політичний текст на мистецтво". Таке побажання залишив сам Орвелл у своєму заповіті. Призовий фонд премії становить 3 тисячі фунтів. Призові кошти будуть спрямовані на підтримку фестивалю, який започаткувала Вікторія Амеліна в Україні, Нью-Йоркського літературного фестивалю.

Що відомо про Вікторію Амеліну

Вікторія Амеліна народилася 1 січня 1986 року у Львові. У шкільні роки переїхала з батьком до Канади, однак невдовзі вирішила повернутися в Україну. 2007 року отримала ступінь магістра комп’ютерних технологій у НУ "Львівська політехніка" з відзнакою. У 2005–2015 роках працювала в міжнародних технологічних компаніях.

2014 року вийшов дебютний роман Вікторії "Синдром листопаду, або Homo Compatiens". Книжка ввійшла в десятку найкращих прозових видань за версією премії "ЛітАкцент року – 2014". Наступного року роман було перевидано, і він увійшов до короткого списку Премії Валерія Шевчука.

Того ж 2015 року Вікторія Амеліна призупинила кар’єру в інформаційних технологіях, щоб присвятити себе письменницькій роботі. 2016 року вийшла її перша дитяча книжка "Хтось, або Водяне Серце". Наступна її книжка для дітей "Е-е-есторії екскаватора Еки" побачила світ у 2021 році. У 2017 році Видавництві Старого Лева" вийшов друком другий роман Вікторії "Дім для Дома". Книжка ввійшла до коротких списків національних та міжнародних премій: "ЛітАкцент року – 2017", Премії міста літератури ЮНЕСКО, Європейської літературної премії. Запорізька книжкова толока назвала "Дім для Дома" найкращою прозовою книжкою року.

Тексти Вікторії Амеліної публікувалися в перекладах польською, чеською, німецькою, нідерландською та англійською мовами. Нещодавно роман "Дім для Дома" було перекладено іспанською мовою.

У 2021 році Вікторія стала лауреаткою літературної Премії імені Джозефа Конрада. Того ж року заснувала Нью-Йоркський літературний фестиваль, що відбувався в селищі Нью-Йорк у Бахмутському районі Донецької області.

Через повномасштабну війну Росії проти України Вікторія Амеліна стала не тільки письменницею. З літа 2022-го вона приєдналася до правозахисної організації Truth Hounds. Вікторія разом із командою працювала як документаторка воєнних злочинів на деокупованих територіях на сході, півдні та півночі України, зокрема у Капитолівці на Ізюмщині, де, зокрема, знайшла щоденник убитого росіянами письменника Володимира Вакуленка.

Водночас Вікторія розпочала роботу над своєю першою нон-фікшн книжкою англійською мовою War and Justice Diary: Looking at Women Looking at War, який незабаром має вийти друком за кордоном. У цій книжці Вікторія розповідає про українських жінок, котрі документують воєнні злочини, та їхнє життя під час війни.

Загинула від російської ракети

Вікторія Амеліна отримала поранення несумісне з життям внаслідок ракетного удару росіян по піцерії в Краматорську 27 червня 2023 року. Померла 1 липня у лікарні Мечникова в Дніпрі. 

Письменницю поховали на Личаківському цвинтарі у Львові.

У квітні цього року на школі №50, де навчалась письменниця, встановили пам’ятну дошку.

Більше про життя та творчий шлях Вікторії Амеліної читайте тут.