Як мистецтво змінює розмову про війну

Для нас це важливо – адже культура, яка була пріоритетом під час головування Польщі, залишається у фокусі й з новими партнерами.

Україна – на мапі європейської культури, і ми далі працюємо над тим, щоб наша присутність була не епізодичною, а системною.

Крок за кроком формуємо «Культурний Рамштайн» – простір постійної міжнародної взаємодії для підтримки, обміну й спільної дії в культурі.

Cаме Данія 35 років тому стала другим домом для Сергія Святченка, архітектора, фотографа, одного з найцікавіших митців-новаторів сучасного колажу. Святченко у своїй творчості майстерно поєднує українське коріння, європейську модерністську традицію і сучасне мислення.

Митець родом із Харкова, має громадянство Данії, куди колись приїхав за мистецькою стипендією, але в його роботах незмінно звучить Україна: як біль, як памʼять і як джерело сили.

Зараз Сергій Святченко представляє в Данії й у світі свої роботи, які є мистецькою відповіддю на руйнування його рідного Харкова, створюючи глибоко особисті твори.

Монументальний колаж «Харків. Вершники надії» – це візуальна поема, в якій культурна травма перетворюється на символ сили, надії та художнього спротиву. Натхненний «Гернікою» Пікассо, Святченко не копіює естетику війни, а пропонує власну – постпостмодерну – інтерпретацію болю та протистояння.

В українському контексті Riders of HOPE – це смілива візуальна заява про право на мистецьку суб’єктність. Робота поєднує травматичний досвід війни з мовою сучасного мистецтва, уникаючи риторики жертви. Святченко виступає як свідок, але говорить засобами високої художньої культури, демонструючи, що Україна може звертатися до світу не лише хроніками болю, а й вишуканим образом.

Цей проєкт – жест культурної зрілості: українське мистецтво вже не просить – воно стверджує. Це візуальний маніфест незалежності – не тільки політичної, а й естетичної.

Проєкт «Відсутність присутності. Обличчя війни», 2022-2023 – спроба деконструювати образи війни, створити нову художню реальність і показати важливість чуттєвих емоційних спалахів, які живлять нашу метафоричну єдність.

Автор використовує фотографії зі зруйнованого Харкова у поєднанні з портретами українців, яких він зустрів у Данії, документує їх вимушене переселення та руйнування будівель у колажах, які разюче зображують війну та її наслідки для людей і довкілля.

Микола Точицький, міністр культури та стратегічних комунікацій України