Львів – місто єретиків, або як міщани конфліктували

Чим тривалішою є історія міста, тим більше різноманітних означень та метафор, позитивних і не завжди, справедливих і не зовсім, цьому місту приписують. Львів точно не найстарше місто на території України, але воно і достатньо давнє, і ще й подібними означеннями, характеристиками, порівняннями та ярликами може похвалитись як жодне інше. Місто Лева було столицею і “столицею”, його порівнювали з величезною кількістю інших міст і називали центром усього, що лише на думку спадало. Ці ярлики переважно добре відомі та часто повторюються у публічному просторі. Проте були серед них, виявляється, навіть і негативні. При цьому, продукували їх самі мешканці міста. Як і чому – дивимось далі!

Панорама Львова.

Проти течії і проти шерсті

У XVI-XVII століттях чи не найактивнішою громадою Львова були римо-католики. Зокрема тому, що регулярно та багато сперечалися – з русинами-українцями, з вірменами, з євреями і ін. Особливо тривалими та затятими були конфлікти представників католицької спільноти з вірменами. Подекуди це навіть тягнулося десятиліттями. Останні, вважаючись дуже багатими та впливовими, намагалися добитися для себе ще й політичної рівності з першими. Це не могло не викликати обурення та спротиву. Як наслідок, конфлікт. Тривале протистояння, у якому кожна зі сторін задіювала максимум зусиль. Навіть свої зв’язки при королівському дворі.

Ремісники середньовіччя. Фото з http://photo-lviv.in.ua

При цьому, сторони ще й не гребували різними засобами і часто “знищували” своїх опонентів інформаційно. Така собі інформаційна війна XVII століття. Жорстка, принципова, базована на стереотипах і не завжди справедлива.

Що ще можна “повісити” на “іншого”

Дуже багато для Львова зробив римо-католицький архієпископ Ян Димітр Соліковський. Водночас, цей чоловік був надзвичайно жорстким та різким у висловлюваннях і діях, коли йшлося про опонентів, ворогів. Відтак представників реформаційних рухів він зневажливо називав “єретиками”. Християн східного обряду принципово називав схизматиками, тобто розкольниками. У контексті останнього показовий інцидент із забороною Соліковським православній громаді Львова святкувати Різдво у 1594 році. На щастя, король Речі Посполитої Стефан Баторій був більш раціонально мислячою і справедливою людиною та виступив проти цієї заборони.

Ян Димітр Соліковський

Дісталося від Яна Димітра Соліковського і вірменам. У 1578 році відбулась одна з найважливіших подій у житті вірменської громади Львова – король Речі Посполитої Стефан Баторій урівняв їх у правах із представниками католицької громади. Вірмени могли ставати громадянами міста й користуватися усіма передбаченими цим статусом привілеями. Таке викликало радість у вірмен, але й породило спротив та несприйняття римо-католиків. Останні протестували, оскаржували рішення короля, а під це – ще й знайшли відповідні аргументи. Часто просто оббріхуючи представників вірменської громади.

Король Стефан Баторій. Фото з http://www.wikiwand.com

Саме так було з архієпископом Соліковським. Коментуючи королівський декрет про урівняння прав громад у Львова, він зазначав, що вірмени надзвичайно багаті, але гірше, що вони досить тісно пов’язані з турками. Останнє він вважав особливо небезпечним для Львова, ідентичності міста. Зокрема, констатував, що зростання чисельності та впливовості вірмен у місті може призвести до того, що Львів із міста “католицького” перетвориться на місто “єретиків”.

Ян Анджей Прухніцький

Поділяв трактування Яном Димітром Соліковським представників вірменської громади, а водночас і своїх сусідів на вулицях Львова, інший римо-католицький архієпископ міста – Ян Анджей Прухницький. У своєму звіті до Риму в 1622 році він досить зверхньо та зневажливо написав, що хоч вірмен сотні років тому запросив до Львова руський князь Лев, згодом вони перетворились на “купців та вивідників”.

Вірменський собор у Львові та дворик при ньому. Фото з https://uk.wikipedia.org

На завершення можна згадати ще одного автора, доктора медицини і професора Краківського університету Себастьяна Петриція. У 1591-1601 рр. він мешкав у Львові. Невідомо, що йому зробили львівські вірмени, але у одному зі своїх творів він писав, що вірмен прийняли до Львова як дрібних торговців, а зараз вони “виштовхують звідси польську націю”. Сумнівно, що вірмени аж настільки змушували страждати представників римо-католицької спільноти у Львові. Швидше другі заздрили першим через їхні здібності, заробітки. Знову звернемось до Петриція: “Вірмени з бідних перекупників, які прибули до нас із далеких країн, із турків, спочатку малими речами торгували, потім більшими, прийшли до могутності й багатства”.

Князь Лев Данилович

Отож, навіть народам, які були у Львові від початків заснування міста, представники яких ще бачили і знали князя Лева, інколи доводилося непросто. Особливо, коли було потрібно відстоювати себе та свої права перед тими, хто лише з плином часу став у місті домінуючим фактором. Перед тими, які тиснули, зневажали, негативізували і “знищували” опонента, якщо не могли конкурувати з ним на рівних умовах. Звідси звинувачення у єресі та навішування інших подібних ярликів.