Що скажуть люди: чому з’являється тривога про чужу думку

Ми всі час від часу хвилюємося, як виглядаємо збоку. Це нормально. Але що, коли тривога стає надмірною? Коли ви десять разів прокручуєте розмову з колегою, гадаючи, чи не були занадто емоційними. Коли боїтеся опублікувати допис, бо «А що як подумають, що я виставляюся?»

Експертка Інституту когнітивного моделювання, психологиня Ольга Корбут пояснює, чому думка інших іноді болить більше, ніж своя, а також ділиться покроковою інструкцією, яка допоможе її позбавитись.

Кадр із серіалу «Пліткарка»

Початок — у дитинстві

Психоаналітик Дональд Віннікотт писав: «Погляд матері — перше дзеркало». Через її очі дитина вчиться розуміти: чи добре бути собою. Якщо цей погляд був холодним, роздратованим або вимогливим — це дзеркало спотворює. І далі ми шукаємо схвалення в інших, бо не отримали його вчасно.

Що думає інший = що скаже внутрішній критик

Фрейд писав, що моральна інстанція психіки — Суперего — може бути жорстокішою за будь-яку реальну людину. Ми не боїмось інших — ми боїмося осуду, який уже живе в нас. І приписуємо його тим, хто поруч.

Чим більше критики в нас — тим більше страху назовні

Якщо ви самі себе часто оцінюєте, картаєте, порівнюєте — світ здається ворожим. Люди навколо ніби завжди щось «не те» про вас думають. Але це часто не їх думка. Це — відлуння вашої.

Контроль як спосіб уникнути болю

Ми починаємо контролювати: як виглядаємо, що говоримо, що постимо, кого зустрічаємо. Така людина може годинами редагувати повідомлення, не носити яскраве, уникати виступів. Але чим більше ми намагаємось подобатися — тим менше лишається нас самих.

Кадр із фільму «Малена»

Як проявляється страх бути осудженим:

1. Ви мовчите замість сказати
2. Ви виправдовуєтеся, навіть коли не потрібно
3. Ви не дозволяєте собі помилятись
4. Ви весь час щось «доводите» — собі, іншим, усім

Це не про характер. Це про ранню психічну структуру. Як казав Біон — думати страшно, бо це завжди ризик. А що, якщо думка виведе мене з безпечного кола очікувань?

Що з цим робити

Розпізнати свій внутрішній голос.

Запитайте: чий це голос каже «ти не маєш права»? Це точно ви? Чи, може, відлуння мами, вчительки, батька?

Помічайте, як ви самі судите інших

Проєкція — це коли ми боїмось осуду, бо самі в думках часто осуджуємо. Чим більше внутрішньої доброзичливості — тим менше страху перед поглядами.

Кадр із фільму «Помста від кутюр»

Поверніться до себе

Віннікотт казав: коли істинне Я витіснене — з’являється хибне, зручне для інших. Але воно не витримує життя. І постійно шукає підтвердження, що його «люблять». Справжнє ж — не просить дозволу на існування.

Памʼятайте: чужа думка — це просто думка. Не вирок. Не правда. Не основа вашої цінності. Іноді те, чого ми так боїмося, — це власна глибина, спонтанність, сила, яка не вміщується в чужі рамки.