Пам’ятник Александрові Фредру: мандри трьома містами

Пам’ятник Александрові Фредру – окраса Ринку у Вроцлаві. Постать польського драматурга відлита з бронзи та встановлена на п’єдесталі з пісковика. З трьох боків п’єдесталу – написи, а сам Фредро сидить на кріслі й тримає згорток паперу та гусяче перо. У Вроцлаві пам’ятник поставили 1956-го, проте його історія почалася задовго до того – у Львові.

Перше місто – Львів

У 1897 році скульптор Леонардо Марконі створив пам’ятник на честь Александра Фредро. Митець отримав замовлення від Львівського літературно-мистецького кола. Його учасники збирали гроші з благодійних пожертв, водночас проводили конкурс проєктів, на якому в Марконі було чимало конкурентів. Спочатку Леонардо Марконі представив ідею скульптури, виконану з гіпсу.

У «Газеті Львівській» (Gazeta Lwowska) у 1895 році про цю гіпсову модель пам’ятника Александрові Фредру писали:

Модель показує батька польської комедії в сидячому положенні, на стільці, з якого звисають драпірування пальта, що спадає з плечей поета. Скромний вигляд, широко розкритий комір сорочки, зав’язана за старовиною краватка складають деталі вбрання цієї знатної особистості, яка тримає в правій руці перо – ознаку авторської діяльності. (…) Весь пам’ятник справив позитивне враження на членів комісії.

Згодом пам’ятник за проєктом Марконі вилили у бронзі у Відні. Цю роботу виконала фірма Антона Круппа. У 225-му випуску «Газети Львівської» за жовтень 1895 року повідомляли, що на той час на побудову монумента вдалося зібрати 8636 злотих.

Пам’ятник встановили на тодішній площі Академічній, зараз це – проспект Шевченка. На місці постаменту стояла стара криниця — її прибрали, а площу та сквер довкола нового пам’ятника облаштували за кошти, виділені міською радою. Урочисто відкрили пам’ятник Александрові Фредру 24 жовтня 1897 року. На подію прибули почесні гості: тодішній президент Львова Ґодзімір Малаховський, священик архієпископ Ізаак Миколай Ісакович, представники національного суду, торгової палати, університету, політехніки та інші.

«Переїзд» до Польщі

Після завершення Другої світової війни Львів увійшов до складу Української радянської соціалістичної республіки, а частина львів’ян перебралася до Польщі, зокрема до Нижньої Сілезії та Вроцлава. З собою вони перевезли і культурні надбання, літературу, предмети мистецтва, а також пам’ятники. У 1945 році у Києві делегація польського уряду підписала протокол між Польським комітетом народного визволення та урядом УРСР, у якому йшлося про передання Польщі національних пам’яток зі Львова. Мова йшла про надбання, пов’язані виключно з польською історією та культурою. Проте був і виняток — пам’ятник Адамові Міцкевичу вирішили залишити у Львові.

Загалом зі Львова перенесли три пам’ятники: Александові Фредру, Яну ІІІ Собеському і Корнелю Уєйському. Ці монументи передали трьом великим польським містам, які увійшли до складу Польщі після Другої світової війни.

Чому львів’яни перевозили пам’ятники до інших міст? Це можна пояснити бажанням зберегти свою історичну пам’ять. Практика так званих мандрівок пам’ятників була ще за часів Першої світової війни: так намагалися вберегти свою спадщину від загарбників.

Друге місто – Варшава, і третє – Вроцлав

Пам’ятник Фредру потрапив до Польщі у 1946 році, спочатку – до Варшави, де його встановили у Віляновському парку. Зрештою Фредро опинився у Вроцлаві, хоча спочатку місто хотіло отримати пам’ятник Собеському: Ян Собеський бував проїздом у Вроцлаві, коли повертався з-під Відня. Проте Фредро відвідував місто із наполеонівським військом, а згодом приїжджав туди, бажаючи придбати землі на Нижній Сілезії, поруч із Вроцлавом. Та, напевно, найвагомішою причиною, чому пам’ятник Фредру встановили у Вроцлаві, було те, що саме тут проживала найбільша кількість репатріантів зі Львова. Вважалося, що Вроцлав – місто-спадкоємець львівських наукових традицій.