Рецензія на фільм «Громовержці»

Фільми, засновані на коміксах Марвел, завжди мали широкий резонанс у суспільстві, проте цього року новий кінокомікс від Marvel Studios «Громовержці» викликав величезну бурю в українських соцмережах. І все через персонажів-росіян, які з антигероїв перетворилися на супергероїв та учасників команди під назвою Нові месники. Тож нумо розбиратися, що не так з цими персонажами та сюжетом супергеройського екшну «Громовержці», який отримав багато схвальних відгуків від американських глядачів, проте провалився в американському прокаті, ледь окупивши свій бюджет у 180 мільйонів доларів.

Сюжет фільму «Громовержці» (так, ми не будемо називати його «Нові месники», бо це був просто піархід, який все одно не поліпшив збори) об’єднує шестірку персонажів-невдах, які стали найманцями для директорки ЦРУ Валентини Аллегри де Фонтейн (Джулія Луіс-Дрейфус). Конгрес (куди тепер входить... Бакі Барнс) веде розслідування її сумнівної діяльності, тож вона вирішує замести усі сліди, відправивши своїх таємних оперативників повбивати одне одного. Але ці нещасні, проте небезпечні антигерої, які дуже страждають від помилок минулого (хоча від цього страждає лише Єлена Бєлова, вона ж нова Чорна вдова кіновсесвіту Марвел), вирішують працювати разом, щоб вибратися з пастки й помститися Валентині. Якщо відкинути усі скандальні моменти з росіянами, які цілком справедливо зараз тригерять українців, то екшн «Громовержці» досить динамічний та дивиться на одному подиху, хоча й не є чимось зовсім унікально-новим.

Хто ж увійшов до складу Громовержців? Єлена Бєлова/Чорна вдова (Флоренс П'ю), Бакі Барнс/Зимовий солдат (Себастіан Стен), Ава Стар/Привид (Ханна Джон-Кеймен), Антонія Дрейкова/Таскмайстер (Ольга Куриленко), Алексєй Шостаков/Червоний захисник (Девід Гарбор) і Джон Вокер/Агент США (Ваятт Расселл). А ще Боб (Льюїс Пуллман). Троє з цієї шестірки вперше з’явилися у екшні «Чорна вдова», що є сольником Наташі Романової, і там якраз росіян показали жорстокими катами, які викрадали маленьких дівчат, щоб тортурами перетворити їх на зброю. І якщо Єлена має ПТСР і страждає від того, що її змушували робити, то Алєксєй цим пишається, і від цього гидко дивитися кадри з його пикою. Хоча це теж типовий росіянин-алкоголік, недобатя, який любить чарку більше за своїх доньок. Ніякий він не «захисник». А ось Боб — це досить цікаве сюжетне рішення для «Громовержців», хоча його альтер-его Марвел чомусь не змогли втримати в секреті, бо ще з виходом трейлерів стало все ясно.

Боб, він же Роберт Рейнольдс, якого антигерої зустрічають під час своєї місії в таємному бункері Валентини, виявився єдиним, хто пережив експерименти, що мали на меті створити... суперлюдину (так, лаври Стіва Роджерса досі не дають їм спокою). Але він страждав від самотності й жахливої депресії, тому, отримавши суперсили, перетворився не на супергероя, а на суперлиходія, який хоче занурити в темряву, що панує в його душі, весь світ. Тож Страж швидко перетворюється на Порожнечу. І якби не Єлена, то світові ще до прибуття Доктора Дума настав би кінець. Іноді здається, що інші персонажі тут просто для масовки. Флоренс П’ю справді одна з найталановитіших акторок свого покоління, і без її гри фільм був би дуже прісним. Тому, навіть закривши очі на сильну русофілію «Громовержців» (про це буде далі), цей екшн ніяк не назвати шедевром, скільки б його не хвалили. Просто американським глядачам дуже зайшла концепція про те, що головним суперлиходієм стрічки є... депресія та межовий розлад (через це була така шалена популярність і у «Джокера»).

А тепер хочеться показово розібрати одну зі сцен за участю Червоного захисника, який на початку «Громовержців» бухає й дивиться парад на Червоній площі, де він брав участь в часи Радянського союзу. І при цьому він сумує за тими «прекрасними часами», коли був у центрі уваги. Уявіть обурення глядачів, якби це був німецький суперсолдат, створений Гітлером, який з такою ж ностальгією дивився б паради Третього рейху із собою на трибуні. Таке в Голлівуді б нізащо не зняли, адже гітлерівський нацизм — це погано. А от з розумінням того, що Радянський союз — таке саме зло, що заморило голодом та вбило мільйони своїх громадян, з цим розумінням в Америці тяжко. Бо американці воювали з Німеччиною, а не з Радянським союзом, з яким вели Холодну війну. Після розвалу Союзу Росія активно робила усе, щоб його злочини були забуті, і її пропаганда досі працює на відмінно. Фільм «Громовержці» це вкотре підтверджує, проте нам, українцям, потрібно не просто лаяти цю стрічку українською у своєму сегменті соцмереж, а активно поширювати інформацію про злочини та геноциди, які коїв Радянський союз. Щоб у світі більше людей розуміло, що він нічим не кращий за Третій рейх. І тут ще дуже багато роботи.

Про ті самі проблеми з розумінням геополітичного контексту можна говорити й згадуючи появу російської свастики Z, яку Росія активно використовує у війні проти України, у сцені після титрів. Ні, творці фільму не підтримують російську війну, проте їм просто все одно на контекст використання цієї літери. Вони вигадали сленговий жарт з заміною літери S на Z, а відсутність цікавості хоч чимось поза межами кіновсесвіту Марвел та власних американських проблем призвело цієї скандальної сцени за участю персонажа-росіянина. Для цих американців, які працювали над фільмом «Громовержці» ми досі щось далеке та неосяжне, можливо, вони навіть «поза політикою», тож вважають, що їх це не стосується. Але, на щастя, далеко не всі американці настільки нечутливі й неосвідчені. Багато з них справді підтримують Україну та донатять на наш захист, а ось творці «Громовержців» наче показали, що роблять свої фільми для недалеких людей, які років п’ять не дивилися новини. І це мене, як шанувальницю блокбастерів Марвел, справді ображає.

В результаті маємо досить прохідний супергеройський бойовик, який дуже старався бути не таким, як інші фільми Марвел, проте слідує за тією ж самою формулою, та ще й з поганим післясмаком. Режисер Джейк Шрейер перетворює найманих вбивць, більшість з яких зовсім не шкодує про скоєне, на супергероїв у сучасній Америці, і в цьому є щось зловісне, а не прекрасне. Боюся, що більшість тих, хто в захваті від «Громовержців» так цього й не зрозуміли. Єдиний плюс фільму – Флоренс П’ю, без неї він би остаточно провалився.