Шантаж виходом з НАТО: чому у Словенії поставили під сумнів членство країни в Альянсі

Досить несподівано, але вже незабаром "слабкою ланкою" НАТО може стати Словенія.

Адже у цій маленькій пост'югославській країні має пройти референдум про готовність збільшити видатки на оборону до рівня, визначеного самітом НАТО у Гаазі.

І з високою ймовірністю пройде ще один – про вихід з Альянсу.

Така ситуація вже спричинила глибоку політичну кризу, наслідком якої може стати відставка уряду та дострокові вибори.

Проте на кону стоїть набагато більше.

Якщо громадяни Словенії скажуть "ні" збільшенню оборонних видатків, то це створить вкрай небажаний прецедент для всіх країн-членів Альянсу.

А підтримка ідеї виходу з НАТО може стати бомбою під політичну систему країни, але одночасно – дуже небезпечним прецедентом для всіх.

І звичайно, проведення таких референдумів зробить Словенію мішенню для численних інформаційних атак, імунітет проти яких Любляна навряд чи має.

"Безпринципна коаліція".

Словенія – країна, яка не почувається у небезпеці.

На відміну від інших центральноєвропейських країн, що стали членами ЄС у 2004 році, Словенія не відчуває загрози з боку РФ.

І вже давно не відчуває загроз з боку колишньої метрополії – Сербії.

Як наслідок, Словенія стала членом НАТО лише у 2004 році – напередодні вступу до ЄС.

А головне – ніколи не була "відмінником" виконання нормативу про 2% від ВВП на оборону.

Цього показника Словенія має досягти лише за результатами нинішнього року, тоді як у попередньому на оборону було спрямовано лише 1,35% ВВП.

Звичайно, що задекларовані НАТО плани збільшити витрати на оборону стали викликом і для цієї країни.

Тим більше, що на її чолі наразі стоїть лівоцентристська коаліція, де дві партії: соціал-демократи та Levica – вкрай критично ставляться до збільшення оборонних витрат.

А Levica, на додачу, є противником членства країни у НАТО і під час коаліційних перемовин довгий час вимагала проведення обов’язкового загальнонаціонального референдуму з цього питання.

Тим не менш, прем’єр-міністр Словенії Роберт Голоб домовився про поступовий план підвищення цих видатків – щороку вони мають зростати на 0,2 пункту, внаслідок чого до 2030 року мають досягти 3% від ВВП.

А головне – зумів домогтися схвалення цього плану урядом, подолавши опір своїх коаліційних союзників.

Але далі сталося неочікуване.

4 липня на позачерговій парламентській сесії депутати від Levica винесли постанову про проведення загальнонаціонального консультативного референдуму щодо збільшення витрат на оборону.

Ще до початку засідання соціал-демократи заявили, що готові підтримати цю ініціативу.

Натомість партія прем’єра Голоба "Рух "Свобода" виступила категорично проти неї.

Сумарно дві ліві фракції мають лише 11 мандатів у нижній палаті парламенту Словенії.

Шанси на те, що ця ініціатива може отримати підтримку більшості у 90-місному парламенті, здавалися мінімальними.

Втім, несподівано пропозиція про референдум отримала мінімальну більшість – за неї проголосували 46 депутатів.

Це стало можливим завдяки тому, що окрім представників лівих партій та більшості позафракційних депутатів, її підтримала права опозиція: Словенська демократична партія експрем’єра Янеза Янші, а також партія "Нова Словенія – Християнські демократи".

Обидві ці політичні сили – прихильники членства країни в НАТО, тож не мали би підтримувати такий референдум.

Проте політичні розрахунки взяли гору – парламентські вибори у Словенії пройдуть вже наступного року.

Тож опозиції хотілося максимально ослабити уряд Голоба, щоб спростити зміну влади.

А за можливості – й добитися дострокових виборів.

Звичайно, голосування з ідеологічними противниками (в партії прем’єра таке голосування вже назвали "безпринципною коаліцією") буде непросто пояснити своїм виборцям.

Зокрема, як пояснює депутат від "Нової Словенії" Циглер Краль, вони підтримали цю ініціативу лише тому, що вже не можуть терпіти того, як нинішній голова уряду "бреше союзникам по НАТО, а також міжнародній та внутрішній громадськості".

А експрем’єр Янез Янша не бачить проблеми у проведенні такого референдуму, оскільки він має лише консультативне значення.

А тому намагається подати його просто як волевиявлення за довіру або недовіру чинному уряду.

"Нам дуже потрібні дебати, сам референдум все одно неможливо буде провести через подвійну гру партії влади, а тому на недійсному бюлетені слід просто написати: "Геть некомпетентний та декларативний уряд!" – написав він на своїй сторінці у мережі Х.

З цим можна погодитися лише частково.

Дійсно, результат референдуму не має заблокувати схвалені урядом рішення.

Проте і проігнорувати волевиявлення своїх громадян уряд також не зможе.

І у разі непідтримання збільшення оборонних видатків – має піти у відставку.

Тим більше, що винесене на референдум питання сформульоване так, що майже гарантовано отримати відповідь "Ні".

"Чи підтримуєте ви збільшення витрат Словенії на оборону, щоб до 2030 року вони досягли 3% ВВП на рік, що наразі становить приблизно 2,1 мільярда євро?" – так має звучати питання референдуму.

І ймовірність, що більшість словенців дадуть негативну відповідь на це питання, дуже висока.

Прем’єр "грається з вогнем".

Проте схвалений референдум – лише половина проблеми.

Не меншим ризиком може стати відповідь прем’єра Голоба.

Голова уряду заявив, що його партія вже найближчими днями подасть власну ініціативу щодо референдуму про членство Словенії в НАТО.

"Є лише два можливі шляхи – або ми залишаємося в НАТО та сплачуємо членські внески, або ми виходимо з Альянсу.

Все інше – популістський обман громадян Словенії", – стверджує він.

Наразі реалізація цієї обіцянки трохи відкладена – прем'єр вирішив спочатку проконсультуватися з юристами з конституційного права, а також провести консультації всередині своєї партії.

Ці консультації мають пройти 9 липня, а вже наступного дня – ініціатива про референдум має бути обговорена на урядовому засіданні з представниками усіх коаліційних партій.

І нарешті – у п’ятницю 11 липня до обговорення цієї ініціативи мають бути запрошені всі депутати, включно з опозицією.

В опозиції ініціативу прем’єра очікувано критикують.

"На жаль, за кордоном з’являються вже перші негативні реакції, а в соціальних мережах вже можна виявити дезінформаційну кампанію щодо виходу Словенії з НАТО", – пише у листі до прем’єра ексміністр закордонних справ, а нині – депутат від Словенської демократичної партії Анже Логар.

"Дискусії, що ставлять під сумнів нашу відданість безпеці, виходять за межі кордонів і негативно впливають на нашу довіру на міжнародній арені.

Тим більше в часи загострення глобальної ситуації, з численними гібридними загрозами та кібератаками, з якими ми все частіше стикаємося з боку автократичних режимів", – додає він.

Аналогічної думки дотримуються і в "Новій Словенії".

За словами Циглера Краля, прем'єр-міністр "грався з вогнем (щодо витрат на оборону) й обпікся".

Втім, якщо ця ініціатива і буде винесена на голосування – вона не повинна мати проблем із підтримкою.

Партія прем’єра Голоба "Рух "Свобода" має 39 мандатів.

Причому соціал-демократи та Levica також з високою ймовірністю підтримають цю ініціативу.

"Наша програмна лінія дуже чітка – ми виступаємо за вихід з НАТО", – заявив з цього питання лідер Levica Ташнер Ватовец.

За його словами, для остаточного рішення там лише хочуть побачити остаточну редакцію питання, що буде винесене на голосування.

Між двох вогнів.

В чому полягає стратегія прем’єра Голоба?.

На думку багатьох словенських юристів, запропоновані референдуми є взаємовиключними.

Адже не можна одночасно схвалити виконання вимог НАТО та вихід з цієї організації.

За таких обставин юристи пропонують або розвести референдуми у часі, або провести лише один, узгодивши питання так, щоб воно відповідало обом ініціативам.

І це – єдина опція, за якою словенці можуть підтримати збільшення видатків на оборону – поставити питання таким чином, щоб виборець обирав між збільшенням витрат та виходом з Альянсу.

Проте такий план має свої ризики.

Так, наразі переважна більшість словенців підтримує членство своєї країни у НАТО.

Минулорічне опитування свідчить: за вихід з Альянсу виступають лише 11% громадян Словенії, за членство – 58%.

Це лише ненабагато менше, аніж на референдумі 2003 року, за результатами якого Словенія і набула членства в НАТО – тоді за вступ віддали голоси 66% виборів.

Проте ці опитування проводилися до збільшення рівня обов’язкових витрат на оборону до 5% від ВВП.

В умовах Словенії це означає, що на ці потреби має бути спрямовано близько 20% державного бюджету.

І це в ситуації, коли словенці не бачать істотних воєнних ризиків для своєї країни.

Тож можна припустити, що кількість прихильників виходу з Альянсу може виявитися суттєво більшою.

І звичайно, такий референдум не залишиться непоміченим ворогами НАТО – там зроблять усе можливе, щоб розхитати ситуацію в країні і довести кількість противників членства до більшості.

І хоча референдум є консультативним, але проігнорувати голос народу також буде дуже складно.

Як, втім, і виконати його – переважна більшість депутатів парламенту Словенії є прихильниками членства в НАТО і навряд чи голосуватимуть проти своїх переконань.

З такої ситуації, втім, є ще один вихід – домовитися з опозицією, щоб відкликати рішення про перший референдум.

І відповідно – не виносити на голосування другий.

За даними словенських ЗМІ, саме таке рішення наразі обговорюють політики.

І цей шлях – однозначно найкращий і для Словенії, і для НАТО.

Адже якщо домовитися не вдасться, то референдуми у Словенії стануть справжнім подарунком для противників НАТО, насамперед для РФ.

І там спробують максимально скористатися новими можливостями розколоти Альянс.

Автор: Юрій Панченко,.

редактор "Європейської правди".