Фільм “Джонні Мнемонік” 1995 року передбачив технологічну реальність сьогодення

В екшні-антиутопії 1995 року “Джонні Мнемонік” присутні компаньйони із штучним інтелектом (ШІ), постійне масштабування центрів даних, мозкові імпланти та віртуальна чи доповнена реальність. Усе це стрімко розвивається останнім часом. Науково-фантастичний фільм розповідає про ризики залежності людства від технологій, пише Fast Company.

Кінострічку зняли у Голівуді за мотивами однойменного оповідання Вільяма Гібсона. Це письменник став одним з першопрохідців у жанрі кіберпанку. Режисером був Роберт Лонго. Головні ролі зіграли Кіану Рівз (Джонні Мнемонік), Діна Меєр (Джейн) та Ісе-Т (Джей-Боун).

Попри антиутопічність і занепадницьке ставлення до технологічного прогресу, раніше фантастичне кіно зараз дуже схоже з сучасною реальністю. Штучний інтелект розвивається в геометричній прогресії і став буденним робочим інструментом. Зараз ШІ-розробники працюють над вдосконаленням агентських персоніфікованих помічників та  створенням “суперінтелекту”. 

По всьому світу розгортаються дата-центри та фабрики штучного інтелекту, споживаючи електрику та воду. Nvidia  планує масштабувати європейську інфраструктуру ШІ у десять разів до 2028 року.  

Найближчим часом на ринку з’являться комерційні версії літаючих автомобілів для масового споживача. Можливо, окрім водійських прав, потрібно буде здавати іспити ще і на посвідчення пілота. 

Компанія Neuralink вживлює мозкові імпланти і люди з різними складними захворюваннями можуть фактично силою думки користуватися ґаджетами: редагувати відео, записувати звук тощо. 

Fast Company пише, що після виходу “Джонні Мнемонік” фільм сильно критикували. Кінокритики називали його незрозумілим, перебільшеним, візуально крикливим, кашою із науково-фантастичних кліше.

За сюжетом, головний герой Джонні Мнемонік займається перенесенням великих об’ємів даних. Поступово йому роблять все більші і більші замовлення. Чим масштабніші пакети даних він передає, тим більше втрачає власних спогадів і особистої людської пам’яті. 

Теханалітики Fast Company вказують на те, що проблема заміни особистої пам’яті на цифрову почала обговорюватися з моменту, коли Google став повноцінним каталогом даних. Цей етап припадає на 1998-2000 роки.  Зараз опубліковано низку досліджень про те, що люди гірше запам’ятовують інформацію, якщо можуть її легко знайти в інтернеті. Ця тенденція отримала назву “діджитал-амнезія” або “ефект Google”.

Хоча деякі прогнози письменника і сценариста Вільяма Гібсона не потрапили в ціль, концептуально стрічка виявилася вкрай пророчою, зазначають техоглядачі видання. Екшн “Джонні Мнемонік” зараз сприймається зовсім інакше, ніж якихось десять років тому.

Фільми і книги часто виявляються пророчими і це стосується не лише наукової фантастики. Наприклад, схожий ефект мала стрічка “Конклав”, яка спрогнозувала смерть папи. Про це писав Петро Катеринич у статті “Конклав і смерть Папи: коли кіно пророкує реальність”.